14.12.2017 Справа № 920/1293/16
Господарський суд Сумської області, у складі колегії суддів: головуючого судді Левченка П.І., судді Соп'яненко О.Ю., судді Резніченко О.Ю. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О. розглянув матеріали справи № 920/1293/16
за позовом - Державної екологічної інспекції у Сумській області, м. Суми,
до відповідача - Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Лебединський агролісгосп», м. Лебедин Сумської області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1) Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області, с. Михайлівка Роменського району Сумської області,
2) Сумської обласної ради, м. Суми,
3) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лебедин Сумської області,
про стягнення 415133,02 грн.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
третіх осіб - не з'явилися.
В судовому засіданні, розпочатому о 10 год. 40 хв. 13.06.2017, за згодою представників сторін відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 27.06.2017 до 10 год. 40 хв.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача в доход місцевого бюджету Михайлівської сільської ради, завдану державі шкоду в сумі 415133,02 грн. з врахуванням вимог статей 29, 691 Бюджетного кодексу України, а саме: 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до Державного бюджету України та 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в доход місцевого бюджету.
Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог (вх. 9226 від 19.10.2017) позивач просить суд стягнути з Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Лебединський агролісгосп» (Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 42, ідентифікаційний код 23637208) збитки в сумі 415133,02 грн., завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 124539,91 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 83026,60 грн. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 207566,51 грн. - до місцевого бюджету Михайлівської сільської ради Лебединського району, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Михайлівської сільської ради Лебединського району, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну пушенням природоохоронного законодавства), р/р 33118331700230, ОКПО 37345566, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013.
Представник відповідача подав суду письмові заперечення (вх. № 5716 від 27.06.2017), в яких вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач в даному випадку не є постійним лісокористувачем у розумінні положень статті 17 Лісового кодексу України.
Представник позивача подав суду письмові пояснення по справі (вх. № 6784 від 03.08.2017), в яких просить задовольнити позовні вимоги повністю та зазначив, що позапланова перевірка на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині ведення лісового господарства проводилась на підставі Постанови слідчого СУ Головного управління національної поліції України в Сумській області від 12.09.2016 в рамках кримінального провадження № 12016200090000439 від 21.07.2016 та на підставі направлення Державної екологічної інспекції у Сумській області від 12.09.2016 № 164/04, яким передбачалось проведення перевірки відповідача в термін з 12.09.2016 по 15.09.2016 року та яке під особистий підпис отримав 12.09.2016 в.о. директора ЛДАП «Лебединський агролісгосп» ОСОБА_4, наказу Державної екологічної інспекції у Сумській області № 242-п від 12.09.2016 року, яким також передбачалось проведення перевірки відповідача в термін з 12.09.2016 по 15.09.2016 року. Разом з цим в акті позапланової перевірки внаслідок описки (механічної помилки) невірно зазначений термін проведення перевірки а саме з 09.09.2016 по 14.09.2016 року та підстава - постанова слідчого Лебединського ВП ГУНП в Сумській області від 21.07.2016 № 12016200090000439. Таким чином, фактично перевірка відповідача відбулась з 12.09.2016 року по 15.09.2016 року.
У додаткових письмових поясненнях від 10.08.2017 року представник позивача підтримує заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.
Третя особа - Сумська обласна рада подала суду письмове пояснення по справі, в якому зазначає, що згідно з частиною третьою статті 29, пункту 4 частини першої статті 691 Бюджетного кодексу України 30 % грошових стягнень за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а 70 % - до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюється згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 %, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 %, бюджетів міст Києва та Севастополя 70%. Так, відповідачем здійснювалась господарська діяльність на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області, отже шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства повинна частково відшкодовуватись в доход Державного бюджету, обласного та сільського бюджетів.
Михайлівська сільська рада подала суду письмове пояснення по справі, в якому зазначає, що підтримує позовну заяву позивача повністю.
Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні 18.09.2017 року надав усні пояснення по справі та зазначив, що наряд та акт виконання ФОП ОСОБА_1 робіт по обходу 13 кв. 50, вид. 58 на землях Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області відповідно до умов договору на виконання лісосічних робіт № 4 ЛГ від 15.02.2016 року знаходиться у Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Лебединський агролісгосп».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Стаття 66 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 12.12.2011 року за № 136, Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області.
В період з 12.09.-15.09.2016 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в присутності головного лісничого ЛДАП «Лебединський агролісгосп» ОСОБА_8 проведено позапланову перевірку по дотриманню вимог природоохоронного законодавства у сфері використання лісових ресурсів Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством «Лебединський агролісгосп».
Перевіркою встановлено факт, що відповідачем в обході 13, квартал 50 виділ 58 в межах території Михайлівської сільської ради Лебединського району при здійсненні санітарно вибіркової рубки, відповідно до Польової перелікової відомості відповідача у обході 13, кв. 50, вид. 58 в губку взято (вимічено) 90 (дев'яносто) дерев з них: 27 породи дуб, 54 породи ясен та 9 породи клен.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в ході перевірки при здійсненні контрольного переліку пнів від зрубаних дерев встановлено, що відповідачем у обході 13, кв. 50, вид. 58 фактично було зрубано 188 дерев внаслідок чого відповідачем незаконно було зрубано 98 дерев без спеціального дозволу (лісорубного квитка), чим порушено вимоги статей 19, 65, 67, 69 Лісового кодексу України.
Позивач зазначає, що позапланова перевірка на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині ведення лісового господарства проводилась на підставі постанови слідчого СУ Головного управління національної поліції України в Сумській області від 12.09.2016 року в рамках кримінального провадження № 12016200090000439 від 21.07.2016 року та на підставі направлення Державної екологічної інспекції у Сумській області від 12.09.2016 року № 164/04, яким передбачалось проведення перевірки відповідача в термін з 12.09.2016 року по 15.09.2016 року та яке під особистий підпис отримав 12.09.2016 року в.о. директора відповідача ОСОБА_4, наказу Державної екологічної інспекції у Сумській області № 242-п від 12.09.2016 року, яким також передбачалось проведення перевірки відповідача в термін з 12.09.2016 по 15.09.2016 року
Разом з цим в акті позапланової перевірки в наслідок описки (механічної помилки) невірно зазначений термін проведення перевірки а саме з 09.09.2016 року по 14.09.2016 року та підстава постанова слідчого Лебединського ВП ГУНП в Сумській області від 21.07.2016 № 12016200090000439. Це зумовлено тим, що в цей же приблизно період, а саме: з 09.09.2016 року по 15.09.2016 року на підставі постанови слідчого Лебединського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 від 09.09.2016 року в рамках кримінального провадження № 12016200090000439 від 21.07.2016 року тими ж самими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проводилась позапланова перевірка на предмет дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства по кв. 60 вид. 24, у зв'язку з чим при оформленні акту перевірки були допущенні описки, що підтверджується постановою слідчого Лебединського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 від 09.09.2016 року та направленням від 09.09.2016 року № 161/04 на проведення перевірки відповідач в термін з 09.09.2016 року по 15.09.2016 року, яке під особистий підпис 09.09.2016 року отримав в.о. директора ЛДАП «Лебединський агролісгосп» ОСОБА_4
Таким чином фактично перевірка відповідача відбулась з 12.09.2016 року (момент отримання в.о. директора ЛДАП «Лебединський агролісгосп» ОСОБА_4 направлення № 164/04 від 12.09.2016) по 15.09.2016 року (момент підписання та отримання в.о. директора ЛДАП «Лебединський агролісгосп» ОСОБА_4 акту перевірки).
Разом з цим в акті позапланової перевірки ЛДАП «Лебединський агролісгосп» зі зробленими в ньому описками від 09.09.2016 року по 14.09.2016 року є посилання на польову відомість контрольного переліку від 01.08.2016 року.
Так, в період з 26.07.2016 року по 08.08.2016 Державна екологічна інспекція у Сумській області на підставі листа Управління майном Сумської обласної ради № 05-750 від 26.07.2016 року спільно з Управлінням майном Сумської обласної ради та Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством «Сумиоблагроліс» приймала участь у здійсненні аудиту на ЛДАП «Лебединський агролісгосп».
По наслідкам участі у здійсненні аудиту була складена довідка в якій було зазначено, що при здійсненні контрольного переліку пнів від зрубаних дерев відповідно до польової відомості контрольного переліку від 01.08.2016 року було встановлено, що у обході 13, квартал 50, виділ 58 замість 90 вимічених під санітарну вибіркову рубку дерев фактично було зрубано 189 дерев.
З урахуванням цього в акті позапланової перевірки ЛДАП «Лебединський агролісгосп» зі зробленими в ньому описками від 09.09.2016 року по 14.09.2016 року є посилання на польову відомість контрольного переліку від 01.08.2016 року, яка була комісійно складена раніше та є ідентичною (однакові діаметри пнів) тій що була складена 14.09.2016 року.
Також, 02.08.2016 року в ході здійснення аудиту у майстра лісу ЛДАП «Лебединський агролісгосп» ОСОБА_10 були відібрані пояснення, в яких останній пояснив, що дійсно у обході 13, квартал 50, виділ 58 було вимічено в рубку 90 (дев'яносто) дерев, а фактично було зрубано 189 дерев, що підтверджує факт порушення відповідачем вимог Лісового кодексу України.
Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно статей 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Державній охороні підлягає у т.ч. ліс.
Статтею 6 Лісового кодексу України передбачено, що усі ліси в Україні є власністю держави.
У відповідності до статті 3 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.
Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно статті 7 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Стаття 9 Лісового кодексу України передбачає, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.
Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Згідно частини третьої статті 17 Лісового кодексу України, у постійне користування лісами на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установами та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень відповідно до частини четвертої статті 17 Лісового кодексу України.
Пунктом 1 та підпунктом 1.1 рішення Сумської обласної ради від 19.10.2000 року «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб» вирішено вилучити та надати в постійне користування землі сільських, селищних та міських рад Сумської області дочірнім агролісогосподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблаголіс» для ведення лісового господарства в розрізі суб'єктів земельних відносин по площах та угіддях згідно з додатком.
З огляду на те, що територіальна громада, як власник, передала у постійне користування відповідачу ліси, а останній їх прийняв із обов'язком, зокрема їх охороняти, зазначені правовідносини можна розцінювати як договірні, що характеризуються наявністю між кредитором і боржником правовідношення до моменту вчинення правопорушення, а також на момент його вчинення.
Таким чином збитки заявлені у межах договірних правовідносин та до належного відповідача, а тому підлягають до стягнення відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України. При цьому, розмір відповідних збитків встановлений законодавством - постановою КМУ від 23.07.2008 року № 665, яка поширює свою дію на відповідача, як на особу, що порушила свій обов'язок щодо охорони лісу.
На запит Державної екологічної інспекції у Сумській області від 03.08.2016 року № 2205/09-23 щодо надання інформації скільки агролісогосподарських підприємств займаються веденням лісового господарства, чи є дані підприємства постійними лісокористувачами і чи здійснюють вони спеціальне використання лісових ресурсів, Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Сумиоблагроліс» листом від 08.08.2016 року № 449 повідомило, що ряду агролісогосподарських підприємств області, зокрема, і відповідачу було надано в постійне користування для ведення лісового господарства землі сільських, селищних та міських рад Сумської області.
Агролісогосподарські підприємства в межах своїх повноважень оформляють спеціальні дозволи на використання належних їм лісових ресурсів (лісорубні квитки).
З урахуванням вищевикладеного посилання відповідача на те, що він не є постійним лісокористувачем є безпідставним та таким, що не підтверджується жодним наданим доказом.
Тимчасові ж лісокористувачі згідно із вимогами статті 20 Лісового кодексу України зобов'язані, зокрема, дотримуватись встановленого законодавством режиму використання земель.
Відповідно до статті 18 Лісового Кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та використовувати земельні ділянки лісового фонду способами, які забезпечували б збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання і відтворення.
Статтею 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Згідно статті 65 Лісового кодексу України, використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
Статтею 69 Лісового кодексу України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Частина перша статті 92 Земельного кодексу України передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Статтею 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.12.2015 року у справі № 909/558/15, постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2014 року у справі № 909/308/14, постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2013 року у справі 5010/1287/2012-п-13/90.
Пунктом 1.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27 червня 2001 року зі змінами та доповненнями «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Роз'яснення) зазначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.
Пунктом 1.6. Роз'яснення передбачено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440, 442 Цивільного кодексу України).
Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Згідно до пункту 6.1.2 Роз'яснення, у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.
Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 555 «Про затвердження санітарних правил в лісах України» передбачено, що вибіркові санітарні рубки проводяться власниками лісів, постійними лісокористувачами шляхом вилучення з насаджень сухостійних, відмираючих, дуже ослаблених внаслідок пошкодження насаджень пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха окремих дерев або їх груп.
Пунктом 26 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 555 «Про затвердження санітарних правил в лісах України» визначено, що під час відведення насадження для проведення вибіркових санітарних рубок проводиться нумерація дерев, що підлягають вирубуванню, починаючи з тих, що мають ступінь товщини стовбура 24 сантиметри і більше на висоті 1,3 метра, та складається нумераційна відомість дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки із зазначенням породи, категорії технічної придатності і підстав для відбору їх для рубки.
Відповідачем відповідно до польової перелікової відомості дерев призначених під вибіркову санітарну рубку (ВСР) у обході 13, квартал 50, виділ 58 на площі 1,6 га. в рубку вимічено та взято 90 (дев'яносто) дерев, з яких породи дуба - 27 дерев, ясеня - 54 дерев, клен - 9 дерев.
Після чого на цю рубку був виписаний лісорубний квиток.
В ході здійснення позивачем контрольного переліку дерев 14.09.2016 року у обході 13, квартал 50, виділ 58 був встановлений факт вирубки на зазначеній ділянці 188 дерев, з яких 98 (дев'яносто вісім) дерев були не відведені (вимічені) під санітарну вибіркову рубку, зокрема з яких породи дуба - 34 дерева та породи ясень - 64 дерева.
Згідно статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу» від 23.07.2008 року № 665, розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного порубу лісу становить 415133,02 грн.
Частина четверта статті 69 Лісового кодексу України визначає, що на виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Тобто, відповідачу був наданий дозвіл (лісорубний квиток) для видалення саме 90 (дев'яноста) дерев вимічених (відведених) під вибіркову санітарну рубку (ВСР) а решта 98 (дев'яносто вісім) дерев були зрубані незаконно, що є порушенням вимог статей 19, 65, 69 Лісового кодексу України.
Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.
Пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, в нашому випадку державі.
Статтями 1, 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду мають державні та інші органи, що не є суб'єктами господарювання і звертаються до суду за захистом не власних прав, а державних інтересів.
Частиною вісімнадцятою статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головними розпорядниками бюджетних коштів - є бюджетні установи в особі їх керівників. В нашому випадку Михайлівська сільська рада Лебединського району Сумської області.
Частиною двадцять дев'ятою статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що доходами бюджету - є усі податкові, неоподатковані та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.
Пунктом 7 частини третьої статті 29 та пунктом 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України передбачається, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим - 20 відсотків.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.07.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.
При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.
Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (невжиття заходів з охорони лісів), наявність шкоди (збитки в розмірі 415133,02 грн.) та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.
Доводи позивача стосовно неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з забезпечення охорони лісів на підвідомчій йому території від незаконної рубки та невжиття необхідних заходів до виявлення та притягнення винних осіб, які вчинили незаконну рубку дерев підтверджуються документами, складеними за результатами перевірки.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням вищевказаного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми збитків суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 415133,02 грн. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим - 20 відсотків.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Лебединський агролісгосп» (Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 42, ідентифікаційний код 23637208) збитки в сумі 415133,02 грн., завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 124539,91 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 83026,60 грн. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 207566,51 грн. - до місцевого бюджету Михайлівської сільської ради Лебединського району, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Михайлівської сільської ради Лебединського району, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну пушенням природоохоронного законодавства), р/р 33118331700230, ОКПО 37345566, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013.
3. Стягнути з Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Лебединський агролісгосп» (Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 42, ідентифікаційний код 23637208) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25; ідентифікаційний код 37970834, р/р 35215012080919, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ) витрати по сплаті судового збору в сумі 6227,00 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20 грудня 2017 року.
Головуючий суддя П.І. Левченко
Суддя О.Ю. Соп'яненко
Суддя О.Ю. Резніченко