19 грудня 2017 рокусправа № 804/3918/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (суддя у 1 інстанції - Верба І.О., постанова ухвалена 19.10.2017 року о 14 год. 15 хв. у м.Дніпрі, повний текст постанови складений 24 жовтня 2017 року) у справі №804/3918/17 за позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності,-
Первинна професійна спілка “Правозахисники країни” (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання інформації на запит від 29 листопада 2016 року за вих. №164.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо ненадання Первинній професійній спілці “Правозахисники країни” інформації на запит від 29 листопада 2016 року №164.
Стягнуто на користь Первинної професійної спілки “Правозахисники країни” за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судовий збір у розмірі 1600 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду матеріалам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, спросить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності» право на звернення до роботодавця у профспілки виникає лише щодо члена такої профспілки, проте жодних доказів на підтвердження членства ОСОБА_4 в Профспілковій організації “Правозахисники країни” позивачем до запиту від 29.11.2016 року надано не було.
Некоректно вказана позивачем інформація, що містилась в його запиті, зумовила ненадання відповідачем запитуваної профспілкою інформації, а відтак жодних неправомірних дій або бездіяльності відповідачем вчинено не було.
Вважає помилковим стягнення з відповідача судового збору, оскільки структура бюджетної класифікації Україні в функціональній структурі видатків України не передбачає видатків на відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю правоохоронних органів, за рахунок грошових коштів на їх утримання, а Конституція України гарантує право на відшкодування шкоди за рахунок держави.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував. Зазначив, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, висновки суду відповідають встановленим обставинам, а тому підстави для скасування постанови відсутні. Зауважив, що ненадання відповідачем інформації на запит Профспілки перешкоджає діяльності останній в здійсненні свої прав, передбачених ст.28 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що Первинна професійна спілка “Правозахисники країни” створена установчими зборами засновників згідно протоколу №1 від 15 лютого 2014 року, статут легалізовано наказом Дніпропетровського міського управління юстиції від 03 червня 2014 року №199, про що видано свідоцтво №353.
28 листопада 2017 року згідно заяви, протоколу засідання профспілкового комітету №1-2 від 28 листопада 2018 року, рішенням №1-2 інспектора роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Дніпрі лейтенанта поліції ОСОБА_4 прийнято до членів Первинної професійної спілки “Правозахисники країни”.
28 листопада 2016 року лейтенант поліції ОСОБА_4 подав на ім'я голови Первинної професійної спілки “Правозахисники країни” дві заяви, згідно яких:
- заявник просив перевірити законність нарахування премій за весь строк служби з 17 січня 2016 року, а також законність несення служби у понаднормовий час та повноту матеріально-грошового забезпечення;
- заявник повідомив, що 12 листопада 2016 року ним було поданий рапорт для надання невикористаної частини чергової відпустки на ім'я начальника Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5, до теперішнього часу (28 листопада 2017 року) відпустка не надана, у зв'язку із чим заявник просив перевірити законність відмови у наданні відпустки.
28 листопада 2016 року лейтенант поліції ОСОБА_4 склав на ім'я начальника Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5 заяву про відрахування 3% із заробітної плати на користь первинної професійної спілки “Правозахисники країни”, додавши копію заяви про вступ до первинної професійної спілки “Правозахисники країни” та згоду на збір і обробку персональних даних профспілці, даний лист із додатками отримано відповідачем 02.12.2016 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих-кодом №4900807191379 та описом вкладення (а.с.59-61).
Первинна професійна спілка “Правозахисники країни” звернулась до Національної поліції України із запитом за вих.№164 від 29.11.2016 року в порядку статті 28 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” щодо одержання безоплатно інформації від роботодавців або їх об'єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій (а.с.5, 62-64).
У запиті профспілки від 29 листопада 2016 року №164 зазначено:
- членом профспілки є інспектор роти №3 батальйону №3 ДПП у м. Дніпро, лейтенант поліції ОСОБА_4, про що було повідомлено Департамент патрульної поліції листом Профспілки №157 від 28.11.2016 року, направленого Департаменту патрульної поліції засобами поштового зв'язку, номер поштового повідомлення 4900807191479. ОСОБА_4 надана Профспілки згода на обробку персональних даних, копія якої також направлена до Департаменту патрульної поліції вищезазначеним поштовим відправленням;
- у зв'язку з викладеним вище, Первинна професійна спілка “Правозахисники країни” просила надати інформацію про складові грошового забезпечення інспектора роти №3 батальйону №3 ДПП у м. Дніпро лейтенанта поліції ОСОБА_4 із зазначенням статей нарахування та відрахування починаючи з 17.01.2016 року та довідку про отримання останнім матеріально-речового забезпечення за весь час служби.
Зазначений запит був отриманий Національною поліцією України 02.12.2016 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.5 звор.бік).
Листом від 14 грудня 2016 року вих.№7189/41/5/03-2016 на запит від 29 листопада 2016 року №164 позивача повідомлено, що до Департаменту патрульної поліції лист №157 від 28.11.206 року щодо членства в профспілці лейтенанта поліції ОСОБА_4 не надходив (а.с.48).
У судовому засіданні представник позивача повідомив, що лист від 14 грудня 2016 року вих.№7189/41/5/03-2016 був отриманий, однак він не свідчить про надання інформації на запит профспілки, та зазначав, що у запиті від 29 листопада 2016 року була допущена описка в номері листа, а саме зазначено лист “№157 від 28.11.2016 року”, коли як правильний номер такого листа “№158” від 28.11.2016 року.
Згідно з ст.1 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі; член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.
Статтею 3 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” визначено сферу дії цього закону та встановлено, що його дія поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на державні органи та органи місцевого самоврядування.
Особливості застосування цього Закону у Збройних Силах України (для військовослужбовців), Національній поліції, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України встановлюються відповідними законами.
Частинами 1, 2 статті 104 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що для захисту своїх прав та законних інтересів працівники поліції можуть утворювати професійні об'єднання та професійні спілки відповідно до Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. Професійні спілки поліції здійснюють свої повноваження із урахуванням обмежень, що накладаються на працівників поліції цим Законом. Професійним спілкам працівників поліції та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь.
Згідно з положеннями Статуту первинної професійної спілки “Правозахисники країни” профспілка об'єднує працівників в області права установ, організацій, підприємств, банківських та фінансових установ, страхових компаній і суміжних за родом діяльності інших організацій незалежно від форм власності та видів господарювання.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.
Отже, розгляд запиту Професійної спілки “Правозахисники країни” від 29.11.2016 року за вих. №164 Національною поліцією України повинен був здійснюватись у відповідності до вимог Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.1999 року №1045, зокрема, статті 28 зазначеного Закону, якою передбачено, що профспілки, їх об'єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об'єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п'ятиденного терміну.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність у профспілки права на звернення до роботодавця, оскільки воно виникає лише щодо члена такої профспілки, а документи які б підтверджували членство інспектора роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП ОСОБА_4 до запиту від 29.11.2016 року вих. №164 надано не було. Суд першої інстанції вірно не відніс ці посилання до обставин, які вказують на відсутність підстав для розгляду запиту Первинної професійної спілки “Правозахисники країни” в іншому порядку, ніж передбаченому Законом України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, адже позивач як легалізована профспілкова організація має всі необхідні правовстановлюючі документи, а тому користується усіма відповідними правами та повноваженнями у взаємовідносинах з роботодавцями. Крім того, лист №158 від 28 листопада 2016 року із відомостями про членство в профспілці, згодою на обробку персональних даних фактично отримано відповідачем.
Слід зазначити, що статтею 243 Кодексу законів про працю України гарантовано право громадян на об'єднання у професійні спілки.
Відповідно до Конституції України та Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.
Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.
Права професійних спілок, їх об'єднань визначаються Конституцією України, Законом України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 КЗпП).
Гарантії діяльності профспілок закріплені в статті 248 Кодексу законів про працю України. Так, для реалізації повноважень профспілок, передбачених Законом України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, члени виборних органів профспілкових організацій підприємств, установ і організацій, вищестоящих профспілкових органів, а також повноважні представники цих органів мають право, зокрема:
- вимагати і одержувати від власника або уповноваженого ним органу, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників;
- безпосередньо звертатися в усній або письмовій формі до власника або уповноваженого ним органу, посадових осіб з профспілкових питань;
- перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, використання коштів на соціальні і культурні заходи та житлове будівництво.
Обов'язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об'єднань встановлений статтею 251 Кодексу законів про працю України, зокрема, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в тижневий строк надавати на запити профспілок, їх об'єднань інформацію щодо умов та оплати праці працівників, соціально-економічного розвитку підприємства, установи, організації та виконання колективних договорів і угод.
Держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки та додержання прав і інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об'єднаннями (стаття 13 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.
Відповідно до статті 28 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” профспілки мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об'єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів.
Зазначена інформація має бути надана не пізніше п'ятиденного терміну.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про інформацію” інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Статтею 21 Закону України “Про інформацію” визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
При цьому, до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості про факти порушення прав і свобод людини.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних врегульовані Законом України “Про захист персональних даних” 1 червня 2010 року №2297-VI (далі - Закон №№2297-VI).
Відповідно до статі 5 Закону №2297-VI об'єктами захисту є персональні дані.
Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”.
Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом.
Згідно з статтею 7 Закону №2297-VI забороняється обробка персональних даних, зокрема, про членство в політичних партіях та професійних спілках. Положення вказаної норми не застосовується, якщо обробка персональних даних:
- здійснюється за умови надання суб'єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних;
- необхідна для здійснення прав та виконання обов'язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту;
- здійснюється із забезпеченням відповідного захисту професійною спілкою, що створені відповідно до закону, за умови, що обробка стосується виключно персональних даних членів цих об'єднань та персональні дані не передаються третій особі без згоди суб'єктів персональних даних;
- необхідна для обґрунтування, задоволення або захисту правової вимоги.
Підставами для обробки персональних даних є: згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом.
Поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані. Сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього Закону.
Відповідно до статті 16 Закону №2297-VI порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону.
Доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання вимог цього Закону або неспроможна їх забезпечити.
Суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу до персональних даних володільцю персональних даних.
У запиті зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника);
2) найменування, місцезнаходження юридичної особи, яка подає запит, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка засвідчує запит; підтвердження того, що зміст запиту відповідає повноваженням юридичної особи (для юридичної особи - заявника);
3) прізвище, ім'я та по батькові, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати фізичну особу, стосовно якої робиться запит;
4) відомості про базу персональних даних, стосовно якої подається запит, чи відомості про володільця чи розпорядника персональних даних;
5) перелік персональних даних, що запитуються;
6) мета та/або правові підстави для запиту.
Строк вивчення запиту на предмет його задоволення не може перевищувати десяти робочих днів з дня його надходження. Протягом цього строку володілець персональних даних доводить до відома особи, яка подає запит, що запит буде задоволено або відповідні персональні дані не підлягають наданню, із зазначенням підстави, визначеної у відповідному нормативно-правовому акті.
Запит задовольняється протягом тридцяти календарних днів з дня його надходження, якщо інше не передбачено законом.
З системного аналізу наведених норм права прямо вбачається, що профспілка має право запитувати у роботодавця, яким є відповідач, інформацію з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 є членом профспілки, про що запитом від 28 листопада 2017 року №164 та листом від №158 від 28 листопада 2017 року повідомлено відповідача.
Отримання запитуваної інформації позивачем гарантується законодавством України, зокрема статтями 248, 251 Кодексу законів України про працю, статтею 28 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.
Запитувана інформація не є конфіденційною та не відноситься до інформації з обмеженим доступом, крім того, членом профспілки надана згода на отримання та обробку профспілкою інформації, про що з 2 грудня 2016 року було відомо відповідачу.
Таким чином, відповідач отримав 2 грудня 2017 року (п'ятниця) запит профспілки від 28 листопада 2017 року №164 та не надав інформацію на такий запит у передбачений законом 5-ти денний строк, тобто до 07 грудня 2016 року включно (середа), чим допустив бездіяльність всупереч вищенаведеним нормам.
Лист відповідача від 14 грудня 2016 року №7189/41/5/03-2016, в якому повідомлено про неотримання листа №157 від 28 листопада 2016 року щодо членства ОСОБА_4 у профспілці не є наданням запитуваної інформації у зв'язку із її відсутністю в такому листі (а.с.48).
На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Національної поліції України щодо ненадання інформації на запит Первинної професійної спілки “Правозахисники країни” №164 від 29 листопада 2016 року.
Оскільки рішення було прийнято на користь сторони, що не є суб'єктом владних повноважень, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених ним судових витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн., відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, в редакції чинній на момент прийняття рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі №804/3918/17 за позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 грудня 2017 року, в повному обсязі постанова складена 20 грудня 2017 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_6 ОСОБА_1
Судді Н.А.Олефіренко
ОСОБА_7