Справа № 826/1053/17 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Аблов Є.В., Літвінова А.В., м. Київ
19 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Данилюк Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року (головуючий: Мазур А.С., судді - Аблов Є.В., Літвінова А.В.) у справі №826/1053/17 за адміністративним позовом громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, громадянин Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 19.12.2016 №654-16 про відмову у визнанні громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог громадянин Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 посилався на те, що ним отримано повідомлення № 1 від 03.01.2017 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з підстав відсутності умов, передбачених пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», про що зазначено у рішенні відповідача № 654-16 від 19.12.2016.
Зазначене рішення на думку позивача є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам, оскільки у своїй заяві про надання статусу біженця він виклав всі обставини, які загрожували його життю та здоров'ю та стали обґрунтованою підставою для виїзду з країни Конго з метою пошуку безпечного місця проживання. Крім того позивач вказує на те, що відповідач не взяв до уваги надану інформацію, суто формально віднісся до розгляду його заяви та прийняв оскаржуване рішення без врахування всіх обставин.
Відповідач та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у Державної міграційної служби України повноважень, з урахуванням того, що у даному випадку не доведено, що перебування позивача у країні походження або повернення до неї реально загрожує його життю та здоров'ю.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення міграційної служби про відмову у визнанні його біженцем є безпідставним та таким, що не відповідає дійсним обставинам, оскільки у своїй заяві про надання статусу біженця позивачем викладено всі обставини, які загрожували його життю та здоров'ю та стали обґрунтованою підставою для виїзду з країни Конго з метою пошуку безпечного місця проживання. Крім того позивач вказує на те, що відповідач не взяв до уваги надану інформацію, суто формально віднісся до розгляду його заяви та прийняв оскаржуване рішення без з'ясування та всебічного врахування всіх обставин. Не спростував факти надані позивачем, не дослідив інформацію про країну походження позивача.
Крім того, апелянтом зазначено, що державна міграційна служба безпідставно та необґрунтовано посилалась на те, що членський квиток партії «Рух за звільнення Конго» не відповідає нормам оформлення без посилань на будь-які норми, якими слід керуватись при видачі таких документів в ДР Конго.
Також апелянт зауважив, що в рішенні суду першої інстанції посилався на ту обставину, що позивач не переконав, що посадову особу органу Державної міграційної служби, оскільки у позивач відсутні документальні підтвердження, зокрема того що позивач зазнав будь-якого насилля чи переслідування у власній країні та щодо можливої загрози його життю.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Демократичної Республіки Конго, народився в м. Кіншаса Демократичної Республіки Конго, за національністю суку, за віросповіданням християнин-католик. Заявник одружений на громадянці ДР ОСОБА_2 , 1987 року народження та має 7 дітей.
Територію країни громадянської приналежності залишив у березні 2016 року, до України прибув легально 14.03.2016.
Громадянин Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 звернувся до головного управління Державної міграційної служби в місті Києві із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 25.08.2016 №80, в якій зазначено, що позивач є активістом членом анти-президентської опозиційної політичної партії, кандидатом від опозиційної партії на місцевих виборах, є активним політичним та суспільним діячем, виступає за дотримання демократичних прав і свобод в країні свого походження, приймав активну участь в масштабних антипрезидентських акціях протесту, що відбулися в столиці Демократичної Республіки Конго - місті Кіншаса, а також інших містах країни в січні 2015 року. Зазначив позивач, що у зв'язку з його політичною діяльністю, його було неодноразово заарештовано, піддано тортурам та погрозам.
За результатами розгляду даної заяви та вивченням матеріалів особової справи, Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві складено висновок від 14.09.2016 щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та прийнято наказ від 14.09.2016 №489 “Про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 .
В подальшому Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві складено висновок від 09.12.2016 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
На підставі вказаного висновку, Державною міграційною службою України прийнято рішення від 19.12.2016 №654-16 про відмову у визнанні громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Вважаючи вказане рішення необґрунтованим, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено фактів викладених в його заяві, що перебування позивача у країні походження або повернення до неї реально загрожує його життю та здоров'ю. .
Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, врегульовано нормами Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
За приписами абз.4 ч.1 ст.6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
Згідно з п.1 ч.1 ст.1 цього Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно з п. 13 ч.1 ст.1 цього Закону особа, яка потребує додаткового захисту - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Виходячи із змісту Конвенції про статус біженців 1951 року поняття “біженець” включає підстави, за наявності яких особі може бути наданий статус біженця.
До таких підстав відносяться: знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства - за межами країни свого колишнього місця проживання; неможливість або побоювання користуватись захистом країни походження; наявність цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; побоювання стати жертвою переслідувань повинно бути пов'язано з причинами, які вказані в Конвенції про статус біженців 1951 року, а саме расова належність, релігія, національність (громадянство), належність до певної соціальної групи, політичні погляди.
Відповідно до п.п. 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного комісаріату ООН у справах біженців особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатись біженцем, особа повинна надати свідоцтва повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.
Відповідно до позиції УВКБ ООН “Про обов'язки та стандарти доказів у біженців” 1998 року, факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні, так і документальні. За загальними правовими принципами доказового права, обов'язок доказування покладається на особу, яка висловлює це твердження.
Таким чином, особа, яка шукає статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, має довести, що його подальше перебування у країні походження або повернення до неї реально загрожує його життю та свободі і така ситуація склалася внаслідок певної групи обставин, визначених Конвенцією про статус біженців 1951 року, Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Відповідно до ч.11,12 статті 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Особова справа заявника разом з письмовим висновком надсилається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, для прийняття остаточного рішення за заявою.
Водночас орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (частина п'ята статті 10 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”) за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний
Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду (частина друга статті 12 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”).
З наданої особової справи позивача вбачається, що позивачем були вказані підстави того, що перебування у країні походження або повернення до неї реально загрожує його життю та свободі і така ситуація склалася внаслідок його політичної діяльності в ДР Конго. Оскільки позивач є активним суспільним та політичним діячем, виступає за дотримання демократичних прав і свобод та внаслідок своєї політичної діяльності окрім боротьби за припинення диктаторського режиму діючого Президента займався організацією та активно приймав участь у масштабних антипрезидентських акціях протесту, що відбулись в столиці Демократичної Республіки Конго -м. Кіншасі та інших містах країни.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до відповідача із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, позивач надав аргументи та докази щодо наявності очевидно обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань через які він не бажає користуватися захистом своєї країни або не може користуватися цим захистом. Так в заяві-анкеті позивач зазначив, що був змушений залишити країну свого походження з політичних причин, оскільки був політичним активістом, кандидатом на місцевих виборах від опозиційної партії, приймав участь в антипрезидентських демонстраціях. Внаслідок такої діяльності позивач був викликаний у відділок поліції та незаконно допитувався , побоюючись за своє життя змушений був переховуватись, через що на нього було видано ордер на арешт, що стало основною причиною шукати захисту в іншій країні.
Дана інформація підтверджується інформацією про країну походження, зокрема тим, що уряд Демократичної Республіки Конго використовував надмірну та незаконну силу, щоб розправитись з протестами 19 січня 2015 року. Демонстранти протестували проте запропонованих змін у виборчому законодавстві, які б дозволили діючому президенту Жозефу Кабіла залишитись на посаді ще на один термін.
Так на підтвердження зазначеного позивачем надано дані та посилання Х'юмен ОСОБА_3 підтверджує, що 36 осіб, в тому числі, один співробітник поліції, були вбиті в м. Кіншасі, столиці Конго під час демонстрацій. З них сили безпеки Конго застрелили щонайменше 21 особу. Крім того, 22 січня по меншій мірі чотири людини були вбиті в східній частині місті Гома під час демонстрацій. Демонстрації були проведені в містах по всій країні, в тому числі Кіншасі, Букаву, Буніа, Гому, Лубумбаши, Мбандаці і Увіра. Х'юмен ОСОБА_3 задокументували кілька випадків кілька випадків, в яких поліцейські або солдати Республіканської гвардії забрали трупи розстріляних в очевидній спробі видалити докази вбивства.
Позивач у своїй заяві-анкеті від 25.08.2016 № 80 та під час проведення співбесід зазначив про те, що він був політичним активістом, балотувався на вибори депутатів від опозиційної партії «Mouvement de Liberation du Congo», про що надав копію картки члена партії № 1087, видану на його ім'я 14.01.2014.
Під час проведення першої співбесіди 07.09.2016 ОСОБА_1 повідомив що він є засновником від опозиційної партії «Mouvement de Liberation du Congo», однак під час надання інформації про юридичну та електронну адреси партії, позивачем були допущені неточності.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивач є громадянином ДР Конго та спілкується французькою мовою, на співбесіді був присутній переклад, який перекладав все на російську мову, а записи, з якими ознайомлювався позивач взагалі проводились українською мовою.
На другій співбесіді 12.10.2016 ОСОБА_1 зазначив, що у 2007 році він розпочав свою політичну діяльність. У 2005-2006 рр. він заснував асоціацію «Розвиток для усіх», в процесі її діяльності на нього звернули увагу партія «MLC» та запропонували вступити до неї. Позивач зазначив, що у 2007 році вступив до лави опозиційної партії, в якій був мобілізатором молоді, однак ОСОБА_1 не зміг чітко надати відповіді щодо своєї діяльності у цій партії.
До матеріалів особової справи заявник надав копію картки члена партії «Рух за звільнення Конго» № 1087, видану 14.01.2014, однак зазначив, що втратив оригінал документа у червні 2016 року.
Суд першої інстанції дав упереджену оцінку копії картки члена партії «Рух за звільнення Конго» № 1087, видану 14.01.2014, зазначивши, що у копії зазначеного документа спостерігаються недоліки, а саме: фотокартка не відповідає нормам оформлення, відсутній підпис особи, що видавав документ, відсутність печатки.
Водночас судом не було спростовано з посиланням на нормативні акти та не було обґрунтовано свого твердження, що зазначений документ має відповідати певним критеріям на які він звернув увагу.
Суди можуть використовувати інформацію про країни походження, розміщену на офіційних сайтах Державної міграційної служби України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, а також на інформаційних носіях, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців у Білорусі, Молдові, Україні, та інших носіях.
При розгляді справ щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту, примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, необхідно враховувати, що інформація про країну походження належить до загальновідомої інформації. Відповідно до частини другої статті 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
Ненадання документального доказу усних тверджень не повинно бути перешкодою в прийнятті заяви чи прийнятті об'єктивного рішення щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, з урахуванням принципу офіційності, якщо такі твердження збігаються з відомими фактами та загальна правдоподібність яких є достатньою.
Відповідно до п. 1.2. Правил інформація про країну походження - інформаційні звіти про становище в країнах походження біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, підготовлені Міністерством закордонних справ України, Державною міграційною службою України, Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців (далі по тексту - УВКБ ООН), національними та міжнародними організаціями, що спеціалізуються на зборі та виданні такої інформації або звітів.
Згідно з нормами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової постанови про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 19.12.2016 №654-16 про відмову у визнанні громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язання Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву громадяна Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 19.12.2016 №654-16 про відмову у визнанні громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
Зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Ю.А. Ісаєнко
Є.О. Сорочко
Повний текст ухвали виготовлено 20 грудня 2017 року.