Справа №490/9412/17 13.12.2017 13.12.2017 13.12.2017
Справа № 490/9412/17 Головуюча суду першої інстанції Гуденко О.А.
Провадження № 22- ц/784/2564/17 Доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
13 грудня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,
за участю: представника заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2017 року, постановлену за заявою ОСОБА_2 , заінтересованої особи - Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -
25 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.
26 жовтня 2017 року ухвалою Центрального районного суду, м. Миколаєва зазначений позов залишено без руху, де позивачу запропоновано сплатити судовий збір та визначити статус Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, оскільки жодних вимог до нього не пред'явлено.
9 листопада 2017 року на виконання зазначеної ухвали суду ОСОБА_2 надав нову заяву, де зазначив Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, як заінтересовану особу, та послаючись на положення ст. 273 ЦПК України, просив встановити факт перебування його у відрядженні, безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, починаючи з червня 2015 року на території військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка Маріїнського району Донецької області.
В своїй заяві заявник вказував, що відповідно до звернення керівництва Ленінського районного військового комісаріату він у червні 2015 року, перебуваючи на посаді голови правління Автогаражного кооперативу «Івушка», був направлений у відрядження до військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, де брав безпосередню участь у наданні юридичної допомоги в районі проведення антитерористичної операції (далі - АТО). Оскільки у зв'язку з особливими умовами діловодства у зоні проведення АТО, отримати витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при СБ України про залучення особи до проведення антитерористичної операції, який є підставою для надання особі статуту учасника бойових дій, неможливо, він звернувся до суду для встановлення зазначеного юридичного факту.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2017 року, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 відмовлено на підставі п. 1 ст. 122 ЦПК України, у зв'язку з тим, що вказана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства та у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, просив ухвалу суду скасувати та направити справу до того ж суду для продовження розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції дійшов висновку, що заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки чинним законодавством України передбачено інший порядок встановлення залучення особи до проведення антитерористичної операції і надання їй статусу учасника бойових дій.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду із даною заявою з метою встановлення факту перебування у відрядженні, безпосередньо в районі проведення АТО, починаючи з червня 2015 року на території військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 встановлено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь безпосередньо в антитерористичній операції, забезпечивши її проведення (надалі - Порядок).
Згідно з положеннями п. 4 Порядку підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичних операцій в районах її проведення, зокрема, витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції.
Як зазначає ОСОБА_2 , з посиланням на лист військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, такий витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ України надати не може, з огляду на особливості діловодства у зоні проведення АТО.
Таким чином, в заяві ОСОБА_2 просив встановити факт його залучення до проведення антитерористичної операції в районі її проведення на території м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області у складі військово-цивільної адміністрації цього міста в період з червня 2015 року у зв'язку з тим, що встановлення даного факту має для нього юридичне значення, а саме на отримання гарантій щодо захисту соціальних, майнових та інших громадянських прав.
Отже, діючим законодавством іншого порядку встановлення такого факту, не передбачено, а тому з огляду на вищезазначене, а також в сенсі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у ОСОБА_2 є право на звернення до суду з заявою про встановлення факту його участі в проведення антитерористичної операції в районі її проведення на території м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області в порядку окремого провадження.
Наведене свідчить, що при розгляді справи суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а тому постановлена ним ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою і в силу п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню, з направленням справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2017 року скасувати, а справу направити до районного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: С.Ю. Колосовський
О.В. Локтіонова