печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46795/17-к
13 грудня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 від 26.07.2017 року
17 серпня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати постанову старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 26.07.2017 про закриття об'єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110140003023 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, за відсутністю в діяннях ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 складу кримінальних правопорушень.
В обґрунтування доводів та вимог скарги ОСОБА_6 посилається на неповноту та однобічність досудового розслідування, порушення його процесуальних прав потерпілого, не відповідність висновків слідчого фактичним обставинам справи та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, при цьому надає власну правову оцінку діям органу досудового розслідування, стверджуючи про недотримання ним порядку збирання та оцінки доказів у кримінальному провадженні на виконання завдань кримінального судочинства та усталеної практики Європейського суду з прав людини, внаслідок чого щодо ОСОБА_8 безпідставно прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 підтримала скаргу.
Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_5 заперечували проти задоволення скарги, при цьому останній подав письмові заперечення, стверджуючи, що постанова про закриття кримінального провадження винесена уповноваженим суб'єктом, належним чином мотивована, а викладені в ній висновки відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на діючому законодавстві, оскільки в ході досудового розслідування проведено вичерпний комплекс слідчих та процесуальних дій, на підставі яких зроблено висновок, що в момент конфлікту ОСОБА_8 діяв у стані необхідної оборони, захищаючись від суспільно небезпечного посягання ОСОБА_6 шляхом заподіяння останньому шкоди, необхідної і достатньої для негайного припинення його посягання, що в силу ст. 36 КК України виключає його ( ОСОБА_8 ) кримінальну відповідальність.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду по суті ініційованого питання, вивчивши скаргу та долучені до неї матеріали, а також дослідивши матеріали об'єднаного кримінального провадження № 2016110140003023, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Васильківським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області 31.12.2016 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_8 за № 12016110140003023 за фактом грубого порушення громадського порядку ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які безпідставно нанесли тілесні ушкодження народному депутату України ОСОБА_10 та його дружині.
На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.04.2017 внесено відомості за № 2017110000000254 за фактом заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , що мало місце 31.12.2016 близько 17.00 год. у с. Хлепча Васильківського району Київської області, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Постановою прокурора другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 від 18.07.2017 вищевказані кримінальні провадження об'єднанні в одне під реєстраційних номером № 12016110140003023.
Оскаржуваною постановою об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110140003023 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, закрито за відсутністю в діяннях ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 складу кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язанні всебічно, повно і неупереджено дослідити усі обставини кримінального провадження. Лише за такої умови можливе виконання завдань кримінального судочинства. Усебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи; а-по друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу. Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 284 КПК України).
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Матеріали кримінального провадження та зміст оскаржуваної постанови беззаперечно свідчать про недотримання органом досудового розслідування вищевказаних вимог закону щодо всебічного, повного і неупереджено дослідження усіх обставини кримінального провадження, а також належної обґрунтованості прийнятої постанови, яке б не викликало жодних сумнівів в правильності прийнятого рішення.
Так, в основу рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_8 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, слідчим покладено твердження, що в момент конфлікту ОСОБА_8 діяв у стані необхідної оборони, захищаючись від суспільно небезпечного посягання ОСОБА_6 шляхом заподіяння останньому шкоди, необхідної і достатньої для негайного припинення його посягання, що в силу ст. 36 КК України виключає його ( ОСОБА_8 ) кримінальну відповідальність.
Безумовно, закріплене ст. 36 КК України право кожного на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання є важливою гарантією реалізації конституційних положень про непорушність прав та свобод людини і громадянина, про невід'ємне право кожної людини та життя, недоторканість її житла й майна, а також забезпечує умови для захисту суспільних інтересів та інтересів держави.
У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові № 1 від 26 квітня 2002 року « Про судову практику у справах про необхідну оборону», стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається підстави сприймати загрозу як реальну. При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими законними засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
У будь-якому випадку обов'язкову передумовою необхідної оборони, як підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності, є вчинення по відношенню до неї та/ або третіх осіб суспільно небезпечного діяння, передбаченого особливою частиною КК України, що надає її право захисту визначених законом прав та інтересів.
В постанові про закриття кримінального провадження слідчий з однієї сторони констатував факт перебування ОСОБА_8 у стані необхідної оборони по відношенню до ОСОБА_6 , а з іншої - визнав встановленим відсутність в діях останнього складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, тобто відсутність суспільно-небезпечного діяння, яке б надавало ОСОБА_8 право на необхідну оборону.
Отже, постанова слідчого про закриття кримінального провадження № 12016110140003023 містить взаємовиключні висновки, що є безумовною підставою для її скасування.
Водночас, аналізуючи матеріали кримінального провадження, слідчий суддя погоджується доводами скарги щодо неповноти досудового розслідування та порушення процесуальних прав потерпілого ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Таким чином, для визнання особи потерпілою не вимагається прийняття окремого процесуального документа. Разом із тим ч. 5 ст. 55 КПК встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року у справі № 757/2316/17-к за скаргою адвоката ОСОБА_3 скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах прокуратури Київської області ОСОБА_12 від 12.01.2017 про відмову у визнанні ОСОБА_6 потерпілим в кримінальному провадженні № 12016110140003023.
Матеріали кримінального провадження не містять даних, що в наступному органом досудового розслідування виносилось рішення про відмову у визнанні ОСОБА_6 потерпілим. Оскільки КПК не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, то з моменту скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим, ОСОБА_6 відповідно до ст. 220 КПК України міг вносити клопотання про вчинення слідчих та процесуальних дій.
Однак, всупереч вимогам ст.ст. 55, 220 КПК України, клопотання ОСОБА_6 про проведення слідчий та процесуальних дій безпідставно залишені без розгляду, він не був залучений до проведення досудового розслідування в якості потерпілого, зокрема не приймав участі в слідчому експерименті.
За таких обставин визнати досудове розслідування правильним, повним та ефективним, а прийняте за його результатами рішення законним та обґрунтованим не надається можливим, у зв'язку з чим постанова старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 26.07.2017 про закриття об'єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110140003023 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, за відсутністю в діяннях ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 складу кримінальних правопорушень, підлягає скасуванню, а скарга - задоволенню.
При новому розслідуванні належить провести необхідні слідчі дії щодо з'ясування обставин про наявність чи відсутність в описаних діяннях складу (події) злочину, в достатньому для встановлення об'єктивної істини обсязі, усунути процесуальні недоліки, в тому числі поновити права ОСОБА_6 в якості потерпілого, надати належну правову оцінку його твердженням про відсутність таких елементів підстав необхідної оборони для ОСОБА_8 , як суспільно небезпечне посягання та необхідність в його негайному відверненні чи припиненні, в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо подальшого провадження у справі, яке у будь-якому випадку має бути належним чином обґрунтованим з всебічним аналізом фактичних обставин справи та доводів заявників.
Керуючись ст. 303, 305, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Скаргу - задовольнити.
Постанову старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 від 26.07.2017 року - скасувати, а матеріали кримінального провадження №12016110140003023 повернути Генеральній прокуратурі України для досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1