Провадження № 6/754/440/17
Справа № 754/4680/13-ц
Іменем України
20 грудня 2017 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Галась І.А.
при секретарі Малинка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві подання старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Танащук Олесі Миколаївни, боржник: ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла боржника,-
Старший державний виконавець Деснянського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві Танащук О.М. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2
В обґрунтування подання заявник зазначив, що в провадженні відділу перебуває виконавче провадження № 46719145 з примусового виконання виконавчого листа № 754/4680/14-ц від 01.09.2014 року Деснянського районного суду м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 974 956,60 грн. Виконавче провадження було відкрито 03.03.2015 р.
Як зазначає заявник, судове рішення в самостійному порядку боржником не виконується, станом на 12.10.2017 року заборгованість не погашена. Згідно відповіді УДАІ м. Києва за боржником зареєстрований транспортний засіб ПФ 01 ФЕРМЕР ПРИЧІП БОРТОВИЙ-С, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, який постановою державного виконавця від 25.06.2015 р. оголошено в розшук. Станом на 12.10.2017 р. транспортний засіб не розшукано. Згідно відповіді ДПС України боржник відкритих рахунків у фінансових установах не має. Згідно відповіді ГУ МФУ у м. Києві боржник на обліку в органах ПФУ не перебуває. Згідно відомостей з Державного реєстру ручових прав на нерухоме майно, за боржником зареєстрована 1/4 частина квартири АДРЕСА_1, однак згідно відповіді Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.09.2017 р. в квартирі зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 17.08.2017 р. та 28.09.2017 р. виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 з метою перевірки майнового стану боржника, двері квартири не відчинили, про що складені відповідні акти.
Посилаючись на викладені обставини, з метою виконання рішення суду, заявник просить задовольнити подання та постановити ухвалу про примусове проникнення до житла боржника.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 439 ЦПК України, суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
В судове засідання державний виконавець не з'явився.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність державного виконавця на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню судом з наступних підстав.
В провадженні Деснянського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві перебуває виконавче провадження № 46719145 з примусового виконання виконавчого листа № 754/4680/14-ц від 01.09.2014 року, виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №10/3755-С від 08 лютого 2006 року у розмірі 974 956,60 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 708 835,48 грн., заборгованості по поцентах за кредитом в сумі 127 275,35 грн., пені за невиконання кредитних зобов'язань за кредитом в сумі 117 580,70 грн., процентів по простроченій заборгованості по кредиту в сумі 21 265,06 грн. , яке було відкрито 03.03.2015 року.
Згідно відомостей з Державного реєстру ручових прав на нерухоме майно, за боржником зареєстрована 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 (а.с. 65-66).
Згідно відповіді Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.09.2017 р. в квартирі зареєстрований боржник, а також малолітня дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 63).
Згідно повідомлення УДАІ м. Києва за боржником зареєстрований транспортний засіб ПФ 01 ФЕРМЕР ПРИЧІП БОРТОВИЙ-С, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, який постановою державного виконавця від 25.06.2015 р. оголошено в розшук (а.с. 56, 57).
Згідно відповіді ДФС України боржник відкритих рахунків у фінансових установах не має (а.с. 59).
Згідно відповіді ГУ ПФУ у м. Києві боржник на обліку в органах ПФУ не перебуває (а.с. 58).
17.08.2017 р. та 28.09.2017 р. були складені акти про те, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 з метою перевірки майнового стану боржника, двері квартири не відчинили (а.с. 61,64).
Згідно ч.1 ст.439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до конституційних положень права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Так, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 ст. 64 Конституції України).
Кожному гарантується недоторканість житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч.ч.1, 2 ст. 30 Конституції України). Гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначене в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, рішення суду є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст. 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 ЦПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Законом України «Про виконавче провадження» встановлено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.ст. 1 Закону України Законом «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 та п.4 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Таким чином, державний виконавець при виконанні виконавчих документів, виданих іншими органами (посадовими особами) щодо стягнення боргу або звернення стягнення, зобов'язаний керуватися нормами Закону України «Про виконавче провадження», зокрема звертати стягнення на майно боржника, в тому числі проводити опис й арешт майна боржника; у разі неможливості потрапити у жиле приміщення боржника ставити перед судом питання про постановлення вмотивованого судового рішення про примусове проникнення до житла боржника.
Так, дійсно, як вбачається з матеріалів подання, рішення суду станом на час розгляду подання боржником не виконано.
З урахуванням наведених правових норм, суд приходить до висновку, що надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника можливе лише за наявності беззаперечних доказів та підстав.
В той же час, державним виконавцем не надано належних доказів того, що боржник умисно не виконує рішення суду та ігнорує виклики державного виконавця, а саме не надано повідомлень про вручення виклику, тощо. Крім того, акт державного виконавця від 17.08.2017 року про вихід за місцем проживання боржника не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки не містить зазначення часу виходу державного виконавця та підписів понятих чи свідків факту недопуску державного виконавця до житла боржника. Також, не зазначено доказів та обставин, які б свідчили про відсутність у боржника майна чи доходів, на які б було можливо звернути стягнення, тобто, не доведено, що державним виконавцем вичерпано усіх заходів, спрямованих на виконання рішення суду. Відсутність зазначених доказів виключає можливість задоволення подання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 18, 48, 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
В задоволенні подання старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Танащук Олесі Миколаївни, боржник: ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла боржника - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Деснянського районного суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя