Рішення від 28.11.2017 по справі 753/11821/16-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11821/16-ц

провадження № 2/753/925/17

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р.Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючої-судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря ЯБЛОНСЬКОЇ І.К.

сторін:

позивачки ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та Головне управління юстиції м. Києва , Головне управління юстиції м. Києва про визнання заповіту недійсним , суд

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_8 залучивши в якості третіх осіб: ОСОБА_7- приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу та Головне управління юстиції м. Києва про визнання заповіту недійсним, свої вимоги мотивувавши тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 з 05 червня 2010 року. Дітей від шлюбу не має. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 . помер, причина смерті - септикопіємія. Після його смерті відкрилась спадщина, у Шістнадцятій державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа. В установлений шестимісячний строк вона та дочка померлого - відповідач - ОСОБА_6 звернулись до вказаної нотаріальної контори для оформлення спадщини, де її повідомили, що заповідач за три дні до смерті заповів все своє майно ОСОБА_6 Цей заповіт був посвідчений 09 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_7. Вважає заповіт, вчинений ОСОБА_9 09 листопада 2015 року, є недійсним, та просить постановити рішення яким вказаний заповіт визнати недійсним.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 16 серпня 2017 року, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позовних вимогах.

Представник відповідача ОСОБА_6, що діє на підставі договору № 74 / 2 про надання правової допомоги від 25 липня 2016 року ( а. с. 20 ) ОСОБА_5 проти заявленого позову заперечив, та просив суд відмовити у його задоволенні.

Третя особа Приватний нотаріус ОСОБА_7 в судове засідання не з"явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

02 грудня 2017 року за вх. № 60315 до загальної канцелярії суду від ОСОБА_7 надійшла заява в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності. ( а. с. 52 )

Третя особа Головне територіальне управління юстиції у місті Києві в судове засідання свого представника не направило. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

06 лютого 2017 року за вх. № 5917 до загальної канцелярії суду за підписом представника Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що діє на підставі довіреності № 7 / 33 / 119 від 05 січня 2017 року ОСОБА_10, в яких просить постановити рішення на розсуд суду, та проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Згідно ст. 158 ЦПК України особа яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Ст. 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті ( частина 1 стаття 1233 ЦК України ).

Право на заповіт, згідно із ч. І ст. 1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю

Частиною 1 статтею 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з статтею 1248 ЦК України та пунктом 1. 6 Глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296 / 5 нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів

Згідно із ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або ) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї

особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та ( або ) не могла керувати ними ( тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо ). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово - психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово - психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України суд відповідно до ст. 145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї із сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Згідно ч. З ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Згідно п. З ч. 2 розділу II « Прикінцеві та перехідні положення » Закону України « Про внесення змін до Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » від 26 листопада 2015 року № 834 - VIII органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та / або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 14 квітня 2016 року № 319 / 319 « Про утворення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) » з 01 травня 2016 року цей підрозділ здійснює повноваження з реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також ведення та зберігання реєстраційних справ.

Як визначено ст. ст. 1233, 1247 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 151 - 1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановлено ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У відповідності з ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимоги щодо визнання заповіту ОСОБА_9 складеного 09 листопада 2015 року, недійсним, оскільки доказів, які б спростовували дійсність даного правочину, судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 10, 17,60, 79, 88, 209 ч. 3, 212, 213, 214, 215 - 218, 222 ч.3 ЦПК України і на підставі ст. ст. 202, 203, 204, 215, 216, 231, 1233, 1247, 1257 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та Головне управління юстиції м. Києва , Головне управління юстиції м. Києва про визнання заповіту недійсним , відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у

справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 05 грудня 2017 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК

Попередній документ
71126848
Наступний документ
71126850
Інформація про рішення:
№ рішення: 71126849
№ справи: 753/11821/16-ц
Дата рішення: 28.11.2017
Дата публікації: 27.12.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Дарницький районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право