Справа № 22-ц/793/1880/17Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 43 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
04 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3, ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання частки та встановлення порядку користування квартирою, -
10 травня 2017 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визначення частки та встановлення порядку користування квартирою. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі свідоцтва на право власності на житло від 20.04.1999 року квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності йому - ОСОБА_10, ОСОБА_7 та дочці ОСОБА_8 в рівних частках. Так як згідно до вимог закону частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, то вважає, що співвласникам належить по 1/3 частки квартири кожному.
Квартира, загальною алощею 51, 2 кв. м, складається з 2 -х кімнат житловою площею 29,0 кв.м., у тому числі 1 кімната 12,2 кв.м., 2 кімната 16,8 кв.м., кухні площею 7,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,8 кв.м., вбиральні (поєднаної) площею 1,4 кв.м., коридору площею 8,9 кв.м. Квартира обладнана лоджією 3,0 кв.м .
Позивач зазначає, що шлюб з відповідачем ОСОБА_7 розірваний, тому він бажає розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідач ОСОБА_7 змінювати особовий рахунок відмовляється. Відповідач ОСОБА_8 їх дочка в даній квартирі не проживає. Для усунення конфліктів по користуванню кімнатами в даній квартирі ОСОБА_10 змушений був звернутись до суду та просити визначити за ним та відповідачами по 1/3 частки квартири, що перебуває у спільній сумісній власності та встановити наступний порядок користування квартирою: кімнату 12,2 кв.м. виділити ОСОБА_10; кімнату - 16,8 кв.м. та лоджію - 3,0 кв.м., всього 19,8 кв.м. виділити відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Підсобні приміщення : кухня, ванна, вбиральня, коридор залишити в загальному користуванні. Зобов'язати комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради, розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються на квартиру АДРЕСА_2 між ним та відповідачами відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено частково.
Визначено частки співвласників у праві спільної часткової власності: - за ОСОБА_10 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3;
- за ОСОБА_7 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3;
- за ОСОБА_8 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3.
Встановлено порядок користування квартирою № 101 в будинку № 409 по вул. Гоголя м. Черкаси та виділено у користування ОСОБА_10 житлову кімнату площею 12,2 кв.м.; виділено в спільне користування ОСОБА_7, ОСОБА_8 житлову кімнату площею 16,6 кв.м. з лоджією площею 3 кв.м.; залишено в спільному користуванні ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_9 оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процессуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах ОСОБА_10 про визначення частки та встановлення порядку користування квартирою відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні, із скасуванням в частині встановлення порядку користування квартирою № 101 в будинку № 409 по вул. Гоголя м. Черкаси та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову позивачу у задоволенні вимог у цій частині, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, визнаючи частки співвласників у праві спільної часткової власності, та встановлюючи порядок користування спірною квартирою між співвласниками, суд першої інстанції виходив з того, що сторони набули на рівних умовах у власність спірну квартиру в порядку безоплатної приватизації, а саме визначення часток співвласників на засадах рівності не порушує та не звужує прав відповідачів, а встановлений судом порядок користування квартирою також не порушить прав відповідачів і є найприйнятнішим при умові наявності в квартирі лише двох кімнат.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується не в повній мірі, оскільки вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону щодо визнання частки співвласників у праві спільної часткової власності.
Однак щодо встановлення порядку користування квартирою № 101 в будинку № 409 по вул. Гоголя м. Черкаси, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вважає висновки суду першої інстанції помилковими щодо задоволення вимог позивача в цій частині.
Відповідно до вимог ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції на підставі свідоцтва № 22744 від 20.04.1999 року на право власності на житло квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_10, та відповідачам : його колишній дружині ОСОБА_7 та дочці ОСОБА_8
17.07.2017 року Придніпровським районним судом м. Черкаси розірвано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_10 (дошлюбне прізвище Джур) Л.В., зареєстрований 22.05.1983 року Новоселицькою сільською радою Катеринопільського району Черкаської області, актовий запис № 7.
Після розлучення між сторонами існує спір щодо порядку користування квартирою, який добровільно сторони вирішити не можуть, що також визнано відповідачами по справі.
На прохання сторін колегія суддів неодноразово оголошувала перерву в судовому засіданні для надання можливості сторонам вирішити питання щодо користування спірною квартирою в добровільному порядку, однак на протязі тривалого часу сторони згоди не досягли і добровільно не вирішити питання щодо порядку користування спірною двокімнатною квартирою, яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
За положеннями частин 1 та 2 статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизація державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що сторони набули на рівних умовах у власність спірну квартиру безоплатної приватизації, разом з тим, частки співвласників у правовстановлюючому документі не визначені, тому частки співвласників у праві спільної сумісної власності слід визнати рівними - по 1/3 частині кожному із співвласників.
Суд дійшов правильного висновку, що визначення часток співвласників на засадах рівності не порушує та не звужує прав сторін.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визначення порядку користування квартирою № 101 по вул. Гоголя, 409 в м. Черкаси, оскільки вважає, встановлений судом порядок щодо користування кімнатами в квартирі для сторін та спільне користування всіма іншими приміщеннями квартири не відповідає вимогам закону та порушує права відповідачів, так як позивачу одному виділено кімнату площею 12, 2 кв. м, тоді як двом відповідачам кімнату площею 16, 6 кв. м, отже кожному з них в користування виділяється лише по 8, 4 кв. м , що значно менше, ніж у користуванні позивача.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині та вважає, що вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню .
Задовольняючи позовні вимоги позивача про визначення порядку користування квартирою № 101 в будинку № 409 по вул. Гоголя м. Черкаси, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між співвласниками квартири виникають спори щодо користування даною квартирою, сторони не можуть дійти згоди щодо здійснення повноважень по володінню і користуванню спільним майном, тому суд встановив такий порядок користування квартирою для сторін.
Перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність та вмотивованість судового рішення суду першої інстанції, колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_10 в частині встановлення порядку користування квартирою є помилковим, не відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими і підтверджуються встановленими обставинами справи та наявними матеріалами справи і дають підстави для зміни судового рішення та його скасування в частині задоволення вимог щодо встановлення порядку користування квартирою.
Згідно даних довідки про склад сім'ї від 04.05.2017 року у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані 4 особи: ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11С.(внук).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних технічного паспорту квартира загальною площею 51, 2 кв. м складається із двох кімнат житловою площею 29,0 кв.м., у тому числі 1 кімнатна 12,2 кв.м., 2 кімната 16,8 кв.м., кухні площею 7,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,8 кв.м., вбиральні (поєднаної) площею 1,4 кв.м., коридору площею 8,9 кв.м. Квартира обладнана лоджією 3,0 кв.м.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності" роз'яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Норми вказаної статті свідчать про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, слід розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Оскільки, спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому, допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Отже, учасники права спільної часткової власності, як і індивідуальні власники, наділяються правами володіння, користування та розпорядження майном. Але, оскільки право кожного співвласника не обмежується якоюсь чітко визначеною частиною, а поширюється на усе спільне майно, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Здійснення права на засадах спільної згоди учасників має розглядатися як загальне правило, винятки з якого можуть встановлюватись законом. Так, за ст. 361 ЦК кожен співвласник наділений правом самостійного розпорядження часткою у праві спільної часткової власності.
Таким чином, учасники спільної часткової власності здійснюють свої права на засадах загальної згоди.
Суд першої інстанції, виділивши позивачу кімнату площею 12,2 кв.м., фактично збільшив частку ОСОБА_10 у квартирі, якою він буде користуватись, не звернувши уваги, що порушуються права інших співвласників, які вдвох змушені користуватись значно меншою житловою площею по 8, 4 кв. м. При цьому з ними в кімнаті площею 16, 8 кв. м повинен проживати неповнолітній син відповідача ОСОБА_8 , який має право на користування даною квартирою разом із матір'ю.
Надаючи у користування відповідачам кімнату площею 16,8 кв.м. із лоджією 3 кв.м., а загалом 19,8 кв.м., судом не враховано, що лоджія, зазначена у технічному паспорті в графі «квартира обладнана лоджією 3,0 кв.м.» як допоміжне приміщення і не може бути включена до розрахунку житлової площі, щоб таким чином збільшилась житлова площа для відповідачів.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи надані сторонами докази як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, враховуючи доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні, із скасуванням рішення суду в частині встановлення порядку користування квартирою № 101 в будинку № 409 по вул. Гоголя м. Черкаси та виділення у користування ОСОБА_10 житлової кімнати площею 12,2 кв. м.; виділення в спільне користування ОСОБА_7, ОСОБА_8 житлової кімнати площею 16,8 кв.м. з лоджією площею 3 кв.м.; залишення в спільному користуванні ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридори, та відмови у задоволенні вимог в цій частині, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання частки та встановлення порядку користування квартирою - змінити, скасувати рішення в частині встановлення порядку користування квартирою № 101 в будинку № 409 по вул. Гоголя м. Черкаси та виділення у користування ОСОБА_10 житлової кімнати площею 12,2 кв. м.; виділення в спільне користування ОСОБА_7, ОСОБА_8 житлової кімнати площею 16,8 кв.м. з лоджією площею 3 кв.м.; залишення в спільному користуванні ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридора.
В задоволенні вимоги щодо встановлення порядку користування квартирою № 101 в будинку № 409 по вул. Гоголя м. Черкаси Суському ОСОБА_12- відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :