Справа № 712/14076/17
Провадження №2/712/3133/17
20 грудня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Пироженко В.Д.
при секретарі - Жук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, посилаючись на те, що нерухоме майно, що є предметом договору дарування квартири знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира належала позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3 07.06.2013 року за №1430. У жовтні 2017 року відповідач - ОСОБА_2 повідомив її, що це його квартира, яку вона йому подарувала.
Про існування договору дарування вона взагалі не знала, копії договору дарування вона не має, а тому звернулась за правовою допомогою до адвоката, який повідомив її, що з інформації, яка містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно він дізнався, що 02.08.2013 року за №2114 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено договір дарування квартири на користь відповідача ОСОБА_2.
В позові зазначає що вона мала намір на укладання договору довічного утримання і не мала наміру дарувати квартиру синові, вважає що відповідач ввів її в оману щодо правової природи договору дарування оскільки відповідач обманним шляхом змусив її підписати договір дарування, повідомивши її, що необхідно «дооформити» якісь документи на квартиру у нотаріуса, для чого необхідно з'явитись до нотаріальної контори та підписати якісь папери. За цих умов вона погодилась підписати договір, тому текст договору вона не читала, вважаючи, що в договорі передбачені права і обов'язки сторін, про які вони домовились із відповідачем.
Просить суд визнати недійсним договір дарування квартири на користь ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3 02.08.2013 року за №2114.
В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача за дорученням ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти позовних вимог.
Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що нею дійсно був оформлений договір дарування квартири і вона сторонам роз»яснювала наслідки укладення договору. Можливо позивач не зрозуміла природу укладення даного договору. В вирішенні спору покладалась на думку суду.
Відповідно до п.3 розділу Х11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-У111 «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
У зв»язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту ст. ст. 203, 717 ЦК, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь- яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Згідно із ч. З ст. 203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною першою ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
В судовому засіданні встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3 07.06.2013 року за №1430.
При допомозі юриста, з інформації, яка містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно позивачка ОСОБА_1 у жовтні 2017року дізналася, що 02.08.2013 року за №2114 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено договір дарування квартири на користь відповідача ОСОБА_2.
Яку зазначає представник позивача, ОСОБА_1 при підписанні договір дарування квартири на користь відповідача ОСОБА_2 мала намір скласти договір довічного утримання, оскільки є людиною похилого віку, постійно потребує сторонньої допомоги, підтримки і додаткових матеріальних коштів на ліки та її утримання, водночас відповідач позивачку не доглядав і не підтримував.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що підписуючи документи у нотаріуса позивачка ОСОБА_1 помилялася щодо правової природи правочину, а договір дарування квартири, укладений натомість, не відповідає її внутрішній волі щодо правової природи й змісту правочину в силу життєвих обставин, що склалися.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, вислухавши представників сторін, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку що позивачем доведено в судовому засіданні обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог а тому позов підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 229, 717 ЦК України, ст. ст. 6,12, 13, 17, 18, 263, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Договір дарування квартири № 38, по вул.. Байди Вишневецького, 95, в м. Черкаси, укладений ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3 02.08.2013 року за № 2114 - визнати недійсним.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів. Апеляційна скарга на рішення суду подається на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.354, 355 ЦПК України).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( п.15 Розділу ХII «Перехідні положення" ЦПК України ).
Головуючий: