Справа № 513/592/17
Провадження № 2/513/525/17
Саратський районний суд Одеської області
12 грудня 2017 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., секретаря Райчевої О.І., за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата цивільну справу за позовом Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до ОСОБА_3, третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Саратська "Сільгоспхімія", про стягнення суми переплати пенсії,
26 червня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просить поновити строк для звернення до суду та стягнути з відповідачки суму переплати пенсії у розмірі 76999 гривень 90 копійок.
Свої вимоги обґрунтував тим, що, відповідачка перебуває на обліку Саратського управління Пенсійного фонду України Одеської області. З 04 березня 2002 року до 01 квітня 2003 року відповідачці було призначено пенсію по інвалідності. Розрахунок пенсії по інвалідності було проведено на підставі довідки про заробіток для нарахування пенсії, виданої ВАТ «Саратська «Сільгоспхімія», в якій було зазначено розмір заробітної плати, що отримувала ОСОБА_3 за період з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року, та відомостей про працю, що містилися в копії її трудової книжки. Пенсію було призначено у розмірі 129,00 гривень. У зв'язку з продовженням інвалідності пенсію також неодноразово продовжували.
20 квітня 2004 року ОСОБА_3 звернулась до УПФ України в Саратському районі із заявою про проведення перерахунку з більшого заробітку, до якої додала довідку про заробіток для обчислення пенсії від 19.04.2004 вих. № 7, видану їй ВАТ «Саратська «Сільгоспхімія», в якій було зазначено розмір заробітної плати, що отримувала ОСОБА_3 за період з 01.01.1995 року по 31.12.1999 року. За результатом перерахунку розмір пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2004 року склав 252,75 гривні.
22 листопада 2004 року ОСОБА_3 звернулася до УПФ України в Саратському районі із заявою про проведення перерахунку з більшого заробітку, до якої додала довідку про заробіток для обчислення пенсії від 21.11.2004 року вих.№ 150, видану їй ВАТ «Саратська «Сільгоспхімія», в якій зазначено розмір заробітної плати, що отримувала ОСОБА_3 за період з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року. За результатом перерахунку розмір пенсії ОСОБА_3 з 01 квітня 2004 року склав 393,96 гривень.
14 лютого 2006 року ОСОБА_3 звернулася до УПФ в Саратському районі із заявою про проведення перерахунку призначеної їй пенсії з більшого стажу, до заяви додала довідку СВК «Дружба» про працю з 01.01.1964 року по 31.03.1968 року. За результатом перерахунку розмір пенсії ОСОБА_3 з 01.02.2006 року склав 512,48 гривень.
01 жовтня 2007 року ОСОБА_3 звернулася до УПФ в Саратському районі із заявою про проведення перерахунку через зміну надбавки (у зв'язку із статусом Почесного донора України), до якої додала довідку, видану Обласною станцією переливання крові Управління охорони здоров'я та медицини катастроф Одеської обласної державної адміністрації про набуття статусу «Почесного донору України». За результатом перерахунку через зміну надбавки розмір пенсії ОСОБА_3 з 01.10.2007 склав 691,39 гривен.
Відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області від 24.03.2008 року № о/р 123820, на підставі витягу серії 2-18 ОВ № 053999 із акту огляду Кардіологічним МСЕК № 1 про встановлення 24.03.2008 ОСОБА_3 другої групи інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням безстроково виплату пенсії по інвалідності було подовжено.
09 серпня 2013 року було проведено перевірку, за результатом якої було складено акт від 09.08.2013 року про результати перевірки достовірності довідки про заробітну плату від 21.11.2004 № 150, що була видана ОСОБА_3, яка працювала в Саратському РО «Сільгоспхімія». Під час перевірки були встановлені відхилення (розбіжності) за період з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року між розмірами заробітної плати, що були зазначені у довідці про заробітну плату від 21.11.2004 № 150, та розмірами заробітної плати, що були зазначені в платіжних відомостях ВАТ «Саратська «Сільгоспхімія», та які були передані ВАТ «Саратська «Сільгоспхімія» до відділу районного трудового архіву Комунальної організації «Саратагоспархів».
05 вересня 2013 року за результатом проведеної перевірки, у зв'язку з виявленням відхилень (розбіжностей) між розмірами заробітної плати було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2004 року, тобто з дати, з якої було перераховано розмір пенсії на підставі зазначеної довідки про заробіток та встановлено що розмір переплати пенсії, що була призначена та виплачена ОСОБА_3 склав 76999,90 гривень.
Позивач також просив поновити строк для звернення до суду, пославшись на те, що у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності 01.09.2015 року, органи Пенсійного фонду України були виключені з переліку осіб, яким надавалися пільги щодо сплати судового збору. Кабінетом Міністрів України в порушення вимог вищевказаного Закону не було забезпечено фінансування Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області, яке було позбавлено пільг щодо сплати судового збору.
01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким частина перша статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ "Про судовий збір" була доповнена пунктом 18, відповідно до якого звільняються від стати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях Пенсійний фонд України та його органи.
Вважає, що УПФ України в Саратському районі Одеської області протягом періоду з 01.09.2015 року по 31.12.2016 року не мало можливості звернутися до суду із позовною заявою, оскільки не мало можливості сплатити судовий збір з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку з відсутністю грошових коштів, призначених для цієї мети.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.
Представник відповідачки в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, оскільки пенсію відповідачці було перераховано на підставі довідки про заробітну плату, виданої ВАТ «Саратська «Сільгоспхімія». Відповідачка не повідомляла жодних недостовірних відомостей, надала документи, які в неї вимагали працівники Управління Пенсійного фонду, тому перерахунок пенсії був здійснений та виплачувався позивачем добровільно та поверненню не підлягає відповідно до вимог закону.
Заявив про застосування позовної давності, тому що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду. Про наявність переплати пенсії позивачу стало відомо 09.08.2013 року, а до суду він звернувся з позовом 26.06.2017 року. Заперечував проти поновлення позивачу строку для звернення до суду.
Окрім того, зазначив, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року за позовом Управління Пенсійного фонду в Саратському районі Одеської області до Відкритого акціонерного товариства «Саратська «Сільгозпхімія», третя особа: ОСОБА_3, про стягнення суми переплати пенсії в розмірі 76999,90 гривень, було задоволено адміністративний позов та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Саратська «Сільгоспхімія» на користь Управління Пенсійного фонду в Саратському районі Одеської області суму переплати пенсії в розмірі 76999 гривень 90 копійок. Зазначена постанова набрала законної сили.
Представник третьої особи «Відкритого акціонерного товариства «Саратська «Сільгоспхімія», якого належним чином повідомили про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, не повідомив про поважні причини неявки (а.с. 100, 106, 115).
Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно частин 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частина 3 ст. 61 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
15 січня 2014 року Одеським окружним адміністративним судом винесена постанова в адміністративній справі № 815/7491/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду в Саратському районі Одеської області до Відкритого акціонерного товариства "Саратська "Сільгозпхімія", третя особа: ОСОБА_3, про стягнення суми переплати пенсії в розмірі 76999,90 гривень. Постанова набрала законної сили 12 березня 2014 року.
Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - Арнаутова) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 17.09.1984 року по 26.12.2000 року працювала у ВАТ "Саратська "Сільгоспхімія".
Згідно до протоколу від 13.02.2002 року № 123820 Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області на підставі витягу із акту МСЕК № 1 серії 2-18 ОА № 046682 про встановлення другої групи інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням, з 04.03.2002 року ОСОБА_3 призначено пенесію по інвалідності. Розрахунок пенсії по інвалідності проведено на підставі довідки про заробіток для нарахування пенсії, виданої ВАТ "Саратська "Сільгоспхімія", в якій було зазначено розмір заробітної плати, що отримувала ОСОБА_3 за період з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року, та відомостей про працю, що містилися в копії трудової книжки ОСОБА_3.
20 квітня 2004 року ОСОБА_3 звернулась до УПФ України в Саратському районі із заявою про проведення перерахунку з більшого заробітку, до якої додала довідку про заробіток для обчислення пенсії від 19.04.2004 року № 7, видану ВАТ "Саратська "Сільгоспхімія", в якій зазначено розмір заробітної плати, що отримувала ОСОБА_3 за період з 01.01.1995 року по 31.12.1999 року. Згідно розпорядження № 123820 від 20.04.2004 року Управління я Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 на підставі наданих документів, у зв'язку з чим розмір пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2004 року склав 252,75 гривні.
22 листопада 2004 року ОСОБА_3 звернулася до УПФ в Саратському районі із заявою про проведення перерахунку з більшого заробітку, до якої додала довідку про заробіток для обчислення пенсії від 21.11.2004 року № 150, що була видана ВАТ «Саратська «Сільгоспхімія», за період з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року. На підставі вказаної довідки Управлінням Пенсійного фонду України в Саратському районі винесено розпорядження від 22.11.2004 року № 123820 про перерахунок пенсії, відповідно до якого розмір пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2004 року склав 393,96 гривень.
Управлінням Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області від Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області отримано лист "Про проведення зустрічної звірки" вихідний № 2446/05 від 15.07.2013 року, відповідно до якого Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області просить провести зустрічну перевірку достовірності видачі довідки про заробітну плату № 150 від 21 листопада 2004 року, видану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка працювала у ВАТ "Саратська "Сільгоспхімія".
09.08.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області проведено перевірку достовірності довідки про заробітну плату, виданої для призначення пенсії громадянці ОСОБА_3, за результатами якої встановлено розбіжності між сумою заробітної плати, зазначеної у довідці № 150 від 21.11.2004 року та сумою заробітної плати, зазначеної у довідці № 204 від 12.08.2013 року, виданої Комунальною організацією "Саратагоспархів", про що складено акт від 09.08.2013 року (а.с.107-109) .
05 вересня 2013 року за результатом проведеної перевірки, у зв'язку з виявленням відхилень (розбіжностей) між розмірами заробітної плати було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2004 року, тобто з дати, з якої було перераховано розмір пенсії на підставі зазначеної довідки про заробіток та встановлено, що розмір переплати пенсії, що була призначена та виплачена ОСОБА_3 склав 76999,90 гривень (а.с. 38-39, 40-41).
Таким чином, про наявність переплати пенсії відповідачці ОСОБА_3 позивач дізнався 05.09.2013 року, а до суду з позовною заявою звернувся 26.06.2017 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України .
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У даному випадку представник відповідачки своєчасно заявив про застосування позовної давності.
На підставі частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Посилання позивача на те, що він пропустив строк позовної давності з поважних причин, тому що з 01.09.2015 року по 31.12.2016 року УПФУ в Саратському районі не мало можливості звернутися до суду із позовною заявою, оскільки не мало можливості сплатити судовий збір з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку з відсутністю грошових коштів, призначених для цієї мети, суд вважає безпідставними.
Так, відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та ч.1 ст. 82 ЦПК України за обгрунтованим клопотанням позивача, враховуючи його майновий стан, суд мав право своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі або звільнити від його сплати.
Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку позовної давності і приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем пропущено без поважних причин, що у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.
Окрім того, позовні вимоги позивача є безпідставними.
Позивач вважає, що на підставі вказаного перерахунку кошти в розмірі 76999,90 гривень виплачені надміру та підлягають поверненню згідно статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", оскільки вказані кошти були перераховані та виплачені внаслідок подання відповідачкою недостовірних даних.
Згідно з положенням ч.1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ суми пенсій, виплачених надміру внаслідок зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ встановлює, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії.
У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, врегульований Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21 березня 2003 року.
Пункт 2 цього Порядку визначає, що переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.
Згідно з пунктом 3 цього порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Зокрема, у своїй постанові від 22.01.2014 року у справі № 6-151цс13, Верховний Суд України зазначає, що стаття 1215 ЦК України може застосовуватись лише при наявності підтвердженої доказами рахункової помилки, а безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 ч.1 ст.1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
Суд не встановив, а позивач не довів, що відповідачка діяла недобросовісно. Остання надала ті документи, які були достовірними та достатніми, на її думку, для здійснення перерахунку пенсії. Позивач самостійно прийняв рішення щодо такого перерахунку.
Суд також враховує, що пунктом 71 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатись на саму державу, а помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Окрім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року за позовом Управління Пенсійного фонду в Саратському районі Одеської області до Відкритого акціонерного товариства "Саратська "Сільгозпхімія", третя особа ОСОБА_3, про стягнення суми переплати пенсії в розмірі 76999,90 гривень, було задоволено адміністративний позов та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Саратська «Сільгоспхімія» на користь Управління Пенсійного фонду в Саратському районі Одеської області суму переплати пенсії в розмірі 76999 гривень 90 копійок. Зазначена постанова набрала законної сили. Посилання позивача на те, що вказана постанова фактично не виконана та кошти не стягнуто, не є підставою для задоволення позову з відповідачки.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3-8, 10,11, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 257, 261, 267, 1215 ЦК України, суд
в задоволенні позову Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до ОСОБА_3, третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Саратська "Сільгоспхімія", про стягнення суми переплати пенсії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення - у той же строк з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А. І. Бучацька