Справа № 822/2207/17
Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
13 грудня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про повернення безпідставно сплачених коштів,
В серпні 2017 року ОСОБА_3 звернуллася до суду з позовом до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі Правобережне ОУПФУ в м.Києві) про повернення безпідставно сплачених коштів стягнення пені.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно п.1 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, із наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 31.05.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, придбала у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №88687659 від 02.06.2017 за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на квартиру №29 за адресою: вул. Антонова Авіаконструктора, буд. 2-Б, м. Київ, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35470590 від 31.05.2017 року.
Під час укладення договору купівлі-продажу квартири, позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі одного відсотка її вартості, що становить 23044,42 грн. та підтверджується квитанцією від 31.05.2017 № 573110032.
07.06.2017 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до відповідача щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 23044,42 грн.
ОСОБА_2 ОУПФУ в м.Києві від 19.06.2017 №34301/09 позивача повідомлено, про те що підстав для повернення вказаного збору немає, а також роз'яснено, що позивач має право звернутися до суду із адміністративним позовом про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що слугувало підставою для зверненнґя останньою до суду, з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у поверненні позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 23044,42 грн. є необґрунтованими та неправомірними, оскільки ненадання нею документів, що підтверджують придбання нерухомого майна вперше не є підставою для відмови у поверненні такого збору.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначений Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 400/97-ВР).
Так, п. 9 ст. 1 вказаного Закону визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, у тому числі установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Крім того, пунктом 15-1 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п. 8 ст. 2 Закону № 400/97-ВР, об'єктом оподаткування для платників збору визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Відповідно до п. 10 ст.4 Закону № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно встановлюються ставки збору на рівні 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Вищезазначене свідчить, що із загального правила про обов'язковість сплати фізичними особами збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки: громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла та громадяни, які придбавають житло вперше.
Відповідно пункту 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. № 1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
При цьому, слід зазначити, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, оскільки не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також відсутній орган, уповноважений видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла.
Разом з тим, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм-не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи-придбавають житло не вперше.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Нормами ч.2 ст.72 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень-покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести, що позивач придбав житло вперше.
Як встановлено з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №88687659 від 02.06.2017 є власником квартири №29 за адресою: вул. Антонова Авіаконструктора, буд. 2-Б, м. Київ. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, виданий 31.05.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрований у реєстрі за №714, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35470590 від 31.05.2017 р. У Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо фізичної особи ОСОБА_3 відсутні.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка Міжміського бюро технічної інвентаризації від 02.05.2017 року, в якій зазначено, що по обліку БТІ по м. Кам'янець-Подільському будинку, квартири, що належить на праві особистої власності, за ОСОБА_3, не зареєстровано.
Вказані докази свідчать, що позивачем вперше придбано житло та при оформленні документів безпідставно (помилково) сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості.
Натомість апелянтом не надано жодного доказу на спростування відомостей, наданих позивачем.
Також, згідно ст.3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Підпунктом 7 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, передбачено, що казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету” контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна", покладений на Пенсійний фонд України.
Відповідно до пункту 13 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, органи Казначейства здійснюють процедури із забезпечення виконання документів, зазначених у пунктах 5 - 8 цього розділу, в такому порядку: за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями орган Казначейства протягом п'яти робочих днів після дня отримання подання (заяви та подання) перераховує кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами; у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення відповідний орган Казначейства не пізніше ніж через п'ять робочих днів після дня отримання подання (заяви та подання) надсилає звернення для підкріплення коштами цих рахунків: за платежами, що належать державному бюджету,-до Казначейства України; за платежами, що належать місцевим бюджетам,-до відповідних місцевих фінансових органів; за частиною платежу, що перерахована до відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування,-до відповідного територіального органу цього фонду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції про визнання протиправною відмови відповідача та зобов'язання його звернутися до відповідного територіального органу ДКС України в місті Києва з поданням про повернення ОСОБА_3 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 23044,42 грн.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави, визначені ст.202 КАС України, для скасування судового рішення відсутні.
Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_7 ОСОБА_5