Справа № 495/6609/17
12.10.2017 м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - одноособово судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровського кримінальне провадження внесеного в ЄРДР №1201716024000165 відносно:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Долинівка, Білгород - Дністровського району Одеської області, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого,який працює за трудовим договором по найму раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
громадянина України, уродженця с. Долинівка, Білгород-
Дністровського району Одеської області, маючого середньо -
спеціальну освіту, одруженого, який працює за трудовим
договором по найму раніше в силу ст. 89 КК України не
судимого, зареєстрованого та проживаючого по
АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_5
потерпілий ОСОБА_6
обвинувачені ОСОБА_3 ОСОБА_4
Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, при наступних обставинах:
24 червня 2017 року приблизно в 23 години 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи біля комунального закладу «Андріївської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів» по вулиці Центральна в с. Андріївка Білгород-Дністровського району Одеської області, спровокувавши сварку с потерпілим ОСОБА_6 на грунті неприязних відноси, ,діючи умисно наніс потерпілому ОСОБА_6 удари руками в область голови та тулубу.
В подальшому, 25 червня 2017 року приблизно в 04 години 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_7 с обвинуваченим ОСОБА_4 перебуваючи біля комунального закладу « Андріївської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів» по вулиці Центральная в с. Андріївка Білгород-Дністровського району Одеської області, вдруге спровокувавши сварку с потерпілим ОСОБА_6 на грунті особистих неприязних стосунків,діючи умисно,з метою заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень руками нанесли удари по голові та тулубу потерпілого,причинив потерпілому закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку,забійну рану в області волосистої частини голови,забійну рану в області черевної обвідки нижньої губи в області кута, множинні садна слизової оболонки губ рота, вкриті плівками,в правій лопатковій області лінійне горизонтальне садно,які виникли в результаті ударної,ударно-ковзної травмуючої дії тупих твердих предметів,на що вказує характер тілесних ушкоджень та відносяться до легких тілесних ушкоджень,що спричинило короткочасний розлад здоров'я,після чого з місця скоєння злочину зникли,а потерпілого доставили до хірургічного відділення КУ
«Білгород-Дністровська центральна районна лікарня».
Таким чином, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив вимоги ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно фактичних обставин кримінальних правопорушень, оскільки вони ніким не оспорюються та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинувачених.
Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ході досудового слідства та судового розгляду свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України визнали у повному обсязі, щиро розкаялися у скоєному, активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення.
Судом обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було роз'яснено зміст ст. 349 ч. 3 КПК України про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у інкримінованому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України винним визнав себе повністю, пояснив наступне, що між ним та потерпілим ОСОБА_6 протягом тривалого часу існують неприязні стосунки на грунті того що він в теперішній час знаходиться в фактичних шлюбних відносинах з колишньою дружиною потерпілого. Між нею та потерпілим виникають конфлікти з приводу виховання дітей та їх матеріального забезпечення. 24 червня 2017 року приблизно в 23 години 30 хвилин він знаходився білі Андрівської школи де проходив випускний вечір. Потерпілий є вчителем вищевказаної школи і відповідно також знаходився там. Між ними виникла сварка під час якої він вдарив потерпілого. Приблизно в 04.00 години утра наступного дня між ним, його братом та потерпілим повторно виникла сварка під час якої вони нанесли потерпілому тілесні ушкодження, переляк та тяжкість яких він не оспорює.
Просив суд строго не карати. Він шкодує, що так трапилось, але просить врахувати, що сварка виникла внаслідок неправомірної поведінки потерпілого. Він негативно відноситься до своїх дій. Цивільний позов в частині відшкодування витрат на лікування він визнає, в частині відшкодування моральної шкоди не визнає так як вважає що його діями моральна шкода потерпілому заподіяна не була.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у інкримінованому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України винним визнав себе повністю, пояснив наступне, що між його братом ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_6 протягом тривалого часу існують неприязні стосунки на грунті того, що його брат в теперішній час знаходиться в фактичних шлюбних відносинах з колишньою дружиною потерпілого. Між нею та потерпілим виникають конфлікти з приводу виховання дітей та їх матеріального забезпечення. 25 червня 2017 року приблизно в 04 години 00 хвилин він з братом знаходилися білі Андрівської школи де проходив випускний вечір Між ними та потерпілим виникла сварка під час якої вони вдарили потерпілого руками по голові та тулубу при цьому вони нанесли потерпілому тілесні ушкодження, перелік та тяжкість яких він не оспорює.
Просив суд строго не карати. Він шкодує, що так трапилось, але просить врахувати, що сварка виникла внаслідок неправомірної поведінки потерпілого. Він негативно відноситься до своїх дій. Цивільний позов в частині відшкодування витрат на лікування він визнає, в частині відшкодування моральної шкоди не визнає так як вважає, що його діями моральна шкода потерпілому заподіяна не була.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 про обставини скоєння у відношенні нього кримінального правопорушення дав пояснення, аналогічні вищенаведеним. Крім того, підтримав свій цивільний позов в частині стягнення з обвинувачених на його користь витрат по лікуванню в розмірі 2150 гривень так як внаслідок скоєного у відношенні нього кримінального правопорушення та заподіяння тілесних ушкоджень з вини обвинувачених він був вимушений витрачати грошові кошти на лікування в розмірі 2150 гривень. Також просить суд стягнути з обвинуваченого най його користь як відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень так як внаслідок отримання тілесних ушкоджень він переніс значні фізичні та моральні страждання, погіршився стан його здоров*я. Крім того,його бентежить те,що йому,як вчителю прилюдно у присутності жителів села ,колег та учнів,їх батьків прилюдно принижено,чим підірвали його педагогічний авторитет та залишилися шрами на шкірі від тілесних ушкоджень.
Стосовно призначення обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_8 покарання суд приходить до наступного:
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані характеризуючи особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо,працює за трудовим договором, тобто займається суспільно-корисною працею , раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, щиро розкаявся у скоєному.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд розцінює щире каяття в скоєному та сприяння розкриттю кримінального злочину.
Разом з тим, суд вважає що вчинення злочину групою осіб, яке обвинувачення відносить згідно до ст. 67 КК України до обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у даних фактичних обставинах не можна визнати такими, що обтяжують покарання обвинувачених, оскільки в судовому засіданні було встановлено що вищевказаний конфлікт виник раптово на грунті особистих неприязних стосунків між обвинуваченими та потерпілим.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані характеризуючи особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо,працює за трудовим договором, тобто займається суспільно-корисною працею , раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, щиро розкаявся у скоєному.
До обставин,які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд розцінює щире каяття в скоєному та сприяння розкриттю кримінального злочину.
Разом з тим, суд вважає що вчинення злочину групою осіб,яке обвинувачення відносить згідно до ст. 67 КК України до обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у даних фактичних обставинах не можна визнати такими, що обтяжують покарання обвинувачених,оскільки в судовому засіданні було встановлено що вищевказаний конфлікт виник раптово на грунті особистих неприязних стосунків між обвинуваченими та потерпілим.
Враховуючи пом'якшуючі обставини, те, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, має посередню характеристику за місцем проживання, суд вважає можливим обрати у відношенні обвинуваченого покарання, не пов'язане з позбавленням волі, із застосування до нього покарання з випробуванням у вигляді штрафу в доход держави.
Враховуючи пом'якшуючі обставини, те, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєному, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, має посередню характеристику за місцем проживання, суд вважає можливим обрати у відношенні обвинуваченого покарання, не пов'язане з позбавленням волі, із застосування до нього покарання з випробуванням у вигляді штрафу в доход держави.
Судові витрати та речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.
Потерпілий ОСОБА_6 в кримінальному провадженні просив задовольнити цивільний позов та стягнути з обвинувачених на його користь компенсацію матеріальної шкоди в сумі 2150 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
Суд вважає, що в судовому засіданні цивільний позов потерпілого в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 2150 грн знайшов своє підтвердження матеріалами справи, а саме квитанціями та чеками, які підтверджують понесенні потерпілим витратами на лікування. Оскільки вищевказані витрати понесені потерпілим внаслідок протиправної поведінки обвинувачених, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з обвинувачених на користь потерпілої, як відшкодування майнової шкоди 2150 грн.
Крім того, суд вважає стягнути з обвинувачених на користь потерпілого, як відшкодування моральної шкоди в сумі 8000 грн, оскільки внаслідок винних дій обвинувачених потерпілому заподіяно тілесні ушкодження, він переніс певні фізичні та моральні страждання. Від нього вимагалися додаткові зусилля по організації свого життя та побуту, були розірванні його звичайні життєві зв'язки та порушені умови побуту, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Разом з тим, з урахуванням принципу розумності та достатності суд вважає, що заявлена потерпілим сума відшкодування моральної шкоди 20000 грн. є надмірно значною і такою, що не відповідає моральним стражданням пережитим потерпілим, в зв'язку з чим у задоволенні решти частини стягнення компенсації моральної шкоди слід відмовити.
Запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування не обирався.
Керуючись ст. ст. 100, 370, 374, 392, 395, 368, 370, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125ч.2 КК України і на підставі санкцій даної статті призначити йому покарання у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів, що становить 1700 гривень.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування не обирався.
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України і на підставі санкцій даної статті призначити йому покарання у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів, що становить 1700 гривень.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування не обирався.
Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 компенсацію майнової шкоди в сум 2150 грн., моральної шкоди в сумі 8 000 грн. У задоволенні решти частини стягнення компенсації моральної шкоди -відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч.2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно видати засудженим та прокурору.