12 грудня 2017 р. Справа № 804/4651/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у якому просить суд:
визнати недійсним, протиправними рішення Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стосовно письмових звернень позивача, що міститься у листі відповідача від 11.07.2017р.;
зобов'язати Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України належним чином, тобто об'єктивно, всесторонньо, по суті, розглянути згадані письмові звернення позивача, прийняти належні міри до винних осіб та відновленню порушених прав позивача, надати обґрунтовану відповідь згідно всіх вимог законодавства;
стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 8000,00 грн. + по 80,00 грн. за кожен наступний день, починаючи з 18.07.2017 року, тобто, дати позову, до винесення судового рішення по справі, або усунення Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України допущених порушень законодавства, якщо це буде раніше;
для притягнення винних посадових осіб відповідача до відповідальності винести дві окремі ухвали та направити їх до Антимонопольного комітету України (03680, м. Київ, вул. Митрополита В.Липковського, буд. 45) та правоохоронним органам для відкриття кримінального провадження згідно ст. 382 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2017р. судом прийнято до провадження адміністративну справу №804/4651/17 та ухвалено здійснювати розгляд даної справи в порядку скороченого провадження.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що звертався із письмовими зверненнями від 21.02.2017р., 06.03.2017р., 22.03.2017р. та 04.07.2017р. до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про зобов'язання вчинити певні дії Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз", проте отримавши відповідь на свої звернення лист за вих.№1607/29/06-17 від 11.07.2017р., відповідно до якої вимоги зазначенні у зверненнях виконано не було. У відповіді зазначено, що захист прав окремого споживача не віднесено до компетенції органів Антимонопольного комітету України, про відсутність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Дану відповідь позивач вважає протиправною, та такою, що порушує його права та інтереси, тому, він оскаржив її до суду. Також, враховуючи тривалі протиправні дії відповідача, ОСОБА_1 зазначає, що йому завдається моральна шкода, яка зростає щодня, та зволікає до значних хвилювань, тому, позивач просить суд відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 8000,00 грн. та по 80,00 грн. щоденно, починаючи із дня подання позовної заяви до суду до винесення судом рішення по справі, або до усунення допущених порушень Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, якщо цей факт буде встановлено раніше.
Позиція Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відображена у запереченнях на позов та полягає у безпідставності заявлених ОСОБА_1 вимог. Так, відповідач у запереченнях зазначає, що заяви позивача були розглянуті територіальним відділенням у повному обсязі та у відповідності до повноважень визначених законодавством, а не погодження з результатом розгляду таких заяв, у зв'язку з власним тлумаченням та розумінням нормативно-правових актів у сфері газопостачання та їх не виконання, що, на думку відповідача, виключає можливість задоволення позову. Також у запереченнях на позов відповідач стверджує, що він не має права зобов'язувати ПАТ «Дніпрогаз» вчиняти дії, які суперечать вимогам нормативно-правових актів. Відповідач також зауважив, що працівники ПАТ «Дніпрогаз», не отримавши доступ до всіх квартир, розташованих на одному із позивачем стояку, не змогли налагодити газопостачання частини будинку АДРЕСА_1. Окрім того, відповідач зауважує, що ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження факту завдання моральної шкоди Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України. При цьому, відповідач стверджує, що позовна заява ОСОБА_1 не містить обставин, з яких позивач виходив при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звертався 21.02.2017р., 06.03.2017р., 22.03.2017р. та 04.07.2017р. до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявами, у яких позивач просив, зокрема:
- витребувати у Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі -ПАТ «Дніпрогаз») всі матеріали відносно будинку, складені після Рішення адмінколегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.05.2016р., щодо робіт, проведених ним 11.10.2016 р., у тому числі, внесення змін в труби для відводу квартири (адреса: АДРЕСА_1);
- порушити повторно справу, та розглянути у найкоротший термін, належним чином та направити заявнику відповідне рішення, зобов'язати ПАТ «Дніпрогаз» у найкоротший термін привести відповідні труби у будинку в їх попередній стан, який був до 11.10.2016 р., та поновити подачу газа у квартирі (адреса: АДРЕСА_1);
- повернути 3202,20 грн., які зайво сплачені, вимушено, повторно, під загрозою та на інший рахунок, відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- надати копії всіх матеріалів відносно його будинку, які надійшли із ПАТ «Дніпрогаз» після Рішення адмінколегії від 24.05.2016р. та ті, що будуть залучені в подальшому та добровільно відшкодувати завдану моральну шкоду.
Як вбачається зі змісту звернень ОСОБА_1, підставою для направлення їх на адресу відповідача стало припинення газопостачання ПАТ «Дніпрогаз» у квартирі, де він проживає.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі № 804/2049/17 встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 вимкнули газ за борги на декілька місяців, які накопичились у квартирі № 26 (мешкає ОСОБА_1), після чого у будинок увімкнули газ, але квартиру №26 обійшли змінивши прокладку газової труби. Газ надали в будинок 11.11.2016р.
Так, на виконання вимог постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2017р. по справі №804/2800/17, Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України надано відповідь на звернення позивача (зокрема: заяви від 21.02.2017р., 06.03.2017р., 22.03.2017р. та 04.07.2017р.), яку оформлено листом «Про результати розгляду заяв» за вих. №1607/29/06-17 від 11.07.2017р.
У даному листі відповідачем було зазначено, що дане звернення ОСОБА_1 стосується захисту його особистих прав, зазначено, що газопостачання було припинено у зв'язку з аварійною ситуацією на системі газопостачання і на теперішній час не можливо відновити подачу газу без огляду приміщень у яких знаходяться газові прилади, у зв'язку з відсутністю доступу до квартир № 22 та № 26, які знаходяться б.АДРЕСА_1. Заявником у своїх зверненнях не зазначено, які саме норми чинного законодавства порушено ПАТ «Дніпрогаз».
Крім цього, у даном листі відповідачем також було вказано, що обсяг документів, які позивачем запитуються, перевищує 10 сторінок формату А-4, за копіювання або друк такого обсягу документів слід сплатити 0,1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, за виготовлення однієї сторінки, та зауважено, що відповідна документація буде надана за умови отримання копії платіжного доручення про оплату витрат за виготовлення копій сторінок.
Не погодившись із вищевикладеними доводами Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996р. забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (ст. 4 Закону України "Про звернення громадян").
Згідно із приписами ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
У статті 8 Закону України "Про звернення громадян" міститься вичерпний перелік випадків коли звернення не розглядається, а саме звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про звернення громадян" - скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Згідно із приписами ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги, а також вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
У відповідності до вимог статті частини 1 статті 19 Закону України "Про звернення громадян", на органи державної влади покладено обов'язок в межах своїх повноважень:
-об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
-у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
-на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
-скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
-забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
-письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
-вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
-у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
-не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
-особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із направленням ОСОБА_1 заяв від 21.02.2017р., 06.03.2017р., 22.03.2017р., 04.07.2017р. на адресу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заяв, відповідь на які була надана листом за вих.№1607/29/07-17 від 11.07.2017р.
Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України, регулюються Конституцією України, Законами України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Завдання Антимонопольного комітету України, його компетенція та повноваження визначені зазначеними законами України.
Статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Відповідно до статті 3 цього Закону, основним завданням - Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Так, основним завданням Антимонопольного комітету України, як визначено статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель;
6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції. Метою діяльності Антимонопольного комітету України є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (стаття 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Натомість правовідносини з приводу припинення постачання газу до квартири позивача виникли між позивачем, як споживачем послуг з постачання природного газу, та ПАТ «Дніпрогаз», як виконавцем послуг. За захистом порушених прав позивач, як споживач, може звернутись в порядку цивільного судочинства.
Відповідач, як територіальний орган Антимонопольного комітету України, в межах своїх повноважень, розглянув звернення ОСОБА_1 та надав йому відповідь по кожній вимозі. Вирішення питання про притягнення до відповідальності винних осіб належить до дискреційних повноважень відповідача.
Слід зауважити, що конкуренція, як загальносуспільна цінність, є об'єктом публічного права, в той час як із заяв ОСОБА_1 слідує, що його звернення стосуються захисту його особистих прав, зокрема відновлення газопостачання.
У запереченнях на позов, відповідач зазначає, що при підготовці відповіді від 11.07.2017р. Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України виходило зі співставлення відповідності поведінки ПАТ «Дніпрогаз» вимогам законодавства у газовій сфері, зокрема, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.011.2015 року за № 1379/27824 (зі змінами), Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119, тому що лише не виконання суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку (у даному випадку ПАТ «Дніпрогаз»), встановлених нормативно-правовими актами у відповідній сфері норм, може розглядатись як дії або бездіяльність, з його боку, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції. В той же час, надання висновків щодо дотримання суб'єктами господарювання вимог інших галузей права, крім законодавства про захист економічної конкуренції, виходить за межі компетенції органів Антимонопольного комітету України. Позивач, в описово-мотивувальній частині своїх вищенаведених заяв, не навів жодного посилання на порушення ПАТ «Дніпрогаз» законодавства у газовій сфері та законодавства про захист економічної конкуренції, а обґрунтовує свої доводи власними міркуваннями та власним бажанням відновлення газопостачання у квартиру без огляду системи газопостачання.
Водночас, адміністративний суд в межах заявленого позову перевіряє повноту та всебічність розгляду вказаної скарги відповідачем та не надає оцінки цивільно-правовим відносинам позивача з організаціями, які здійснюють газопостачання, в тому числі і в частині повернення помилково сплачених коштів.
Проаналізувавши резолютивні частини заяв, з якими позивач звертався до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, судом встановлено, що позивачем порушувались у даних заявах наступні питання.
Так, у заяві від 21.02.2017р. ОСОБА_1 повідомляв відповідача про припинення ПАТ «Дніпрогаз» постачання газу до квартири, де він проживає, а у заяві від 06.03.2017р. позивач просив:
- терміново затребувати в ПАТ «Дніпрогаз» усі матеріали щодо будинку, де він проживає, що були складені після Рішення адмінкомісії ДОТВАК від 24.05.2016р., зокрема, про роботи, які були проведені ним 11.10.2016р., у тому числі, внесення змін в труби для відводу кв.№26;
- порушити повторну справу, розглянути терміново належним чином, направити рішення;
- зобов'язати ПАТ в найкоротший термін привести відповідні труби у будинку до їх первісного стану, яке існувало до 11.10.2016р., і поновити подачу газу;
-повернути 3202, 20 грн., що були зайво сплачені;
-надати копії усіх матеріалів по будинку, що надійшли з ПАТ після Рішення адмінкомісії від 24.05.2016р.
У заяві від 22.03.2017р. ОСОБА_1 вимагав задовольнити заяву від 06.03.2017 року у найкоротший термін.
У заяві (скарзі) від 04.07.2017р. вимагав:
- у найкоротший термін розглянути, згідно Закону України "Про звернення громадян", статті 40 Конституції України, його письмові скарги та заяви, що були подані після 24.05.2016р., всебічно, повно, об'єктивно, по суті, дати на них обґрунтовані відповіді;
- вжити термінові заходи щодо того, щоб ПАТ без будь-яких умов поновила подачу газу до квартини № 26, та, щоб ТОВ повернуло 3202, 20 грн., які були зайво сплачені, вимушено, на чужий рахунок;
-притягнути до відповідальності винних посадових осіб, у тому числі, співробітників "відділення".
Листом за вих. № 1607/29/07-17 від 11.07.2017р. (далі-лист) Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило ОСОБА_1 про результати розгляду його заяв від 21.02.2017р., 06.03.2017р., 22.03.2017р., 04.07.2017р., зазначивши наступне.
У відповідь на прохання ОСОБА_1, викладене у заяві позивача від 21.02.2017р. щодо надання копій усіх матеріалів по будинку, що надійшли з ПАТ «Дніпрогаз» після Рішення адмінкомісії від 24.05.2016р. - Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у листі зазначило:
«На запит територіального відділення після прийняття рішення адміністративної колегії по справі № 08/06-03-1/16 (24.05.2016 року) від ПАТ "Дніпрогаз" отримана відповідь із додатками на 26 аркушах. ОСОБА_1 був повідомлений про те, що обсяг документів, який він запитує, перевищує 10 сторінок формату А-4, тому копіювання або друк здійснюється у відповідності до розпорядження Антимонопольного комітету України від 16.11.2011 року № 686-р "Щодо відшкодування витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 року за № 10/20323».
Окрім того, заявника у даному листі повідомлено про розмір витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію Антимонопольним комітетом та його територіальними відділеннями, а також відповідачем роз'яснено позивачу про можливість отримання копій документів після направлення платіжного доручення про оплату.
Стосовно викладеного у заяві позивача від 06.03.2017р. питання щодо повторного порушення справи та прийняття рішення, відповідач роз'яснив у листі обсяг повноважень органів Антимонопольного комітету України, визначених Законом України "Про Антимонопольний комітет України", та повідомив позивача, що захист прав окремого споживача не віднесено до компетенції органів Антимонопольного комітету України.
При цьому, відповідач також посилався також на приписи ч. 2 ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якими визначено, що у випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не має відчутного впливу на умови конкуренції ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.
Стосовно вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ПАТ «Дніпрогаз» привести труби у будинку до їх первісного стану, яке існувало до 11.10.2016р., і поновити подачу газу (згідно заяв від 06.03.2017р. та від 04.07.2017р.) позивачу у листі були надані роз'яснення Порядку припинення та відновлення газопостачання, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.11.2015р. за №1379/27824, а також повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП) щодо забезпечення захисту прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляду звернення таких споживачів та здійснення врегулювання спорів, роз'яснення з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора.
За результатами розгляду питання позивача стосовно повернення зайво, на думку позивача, сплачених коштів у розмірі 3202, 20 грн., відповідач у листі надав роз'яснення порядку відшкодування шкоди внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції та повідомив позивача, що територіальне відділення Антимонопольного комітету України не наділено повноваженнями щодо зобов'язання порушників законодавства про захист економічної конкуренції відшкодовувати заподіяну шкоду.
Згідно положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судом підтверджено, що на порушені позивачем у заявах від 21.02.2017р., від 06.03.2017р., від 22.03.2017р., від 04.07.2017р. питання відповідачем в межах повноважень дійсно надано повну і обґрунтовану відповідь, з посиланням на нормативно-правові акти та роз'ясненням подальших дій для усунення обставин, що стали підставою для звернення ОСОБА_1 із вищезазначеними заявами.
Враховуючи викладене, суд вважає, що при наданні Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України відповіді на вищевказані заяви позивача, оформленої листом за вих.№1607/29/06-17 від 11.07.2017р., відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним, протиправним рішення Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стосовно письмових звернень позивача, що міститься у листі відповідача від 11.07.2017р., а також щодо зобов'язання відповідача належним чином, тобто об'єктивно, всесторонньо, по суті, розглянути згадані письмові звернення позивача, прийняти належні міри до винних осіб та відновленню порушених прав позивача, надати обґрунтовану відповідь згідно всіх вимог законодавства.
Суд не знаходить обґрунтування для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 8000,00 грн. + по 80,00 грн. за кожен наступний день, з огляду на наступне.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За визначенням статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно пункту 3 Постанови Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. за № 4, моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з абзацем 2 пункту 5 Постанови Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. за № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
До суду не надано доказів заподіяння моральної шкоди позивачу, адже на підтвердження наявності порушення звичної душевної рівноваги позивача, наявності негативного психічного впливу, значних хвилювань, враховуючи, що позивачем доказів надано не було (медичні довідки про погіршення стану здоров'я, перелік куплених ліків щодо відновлення нервової системи тощо).
Крім цього, суд вважає не підтверджену доказами також суму, яку позивач оцінив у 8000,00 грн. + по 80,00 грн. за кожен наступний день.
Таким чином, позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме неправомірними діями відповідача.
Окрім того, судом не встановлено протиправності дій та рішень відповідача в питаннях, які досліджувались судом у цій справі, тому в задоволенні даної частини позовних вимог має бути відмовлено.
Щодо винесення окремих ухвал та направлення їх до Антимонопольного комітету України щодо притягнення винних співробітників Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідальності за протиправні дії, а також до правоохоронних органів для порушення кримінального провадження за ст. 382 Кримінального кодексу України, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Крім того, відповідно до ст. 116 Кодексу адміністративного судочинства України, постановлення окремої ухвали -це право, а не обов'язок суду. Окрема ухвала -це різновид судового рішення, яке може бути прийнято судом у випадку, коли під час розгляду справи суд виявив порушення закону.
З матеріалів справи не вбачається підстав для постановлення окремої ухвали з приводу дій відповідача.
З огляду на вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про зобов'язання вчинити певні дії - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Р.А. Барановський