Справа №760/8807/17
Провадження №6/760/280/17
14 червня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі:головуючого судді- Лазаренко В.В.
за участю секретаря - Подобєд О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Цапенко Світлани Миколаївни про обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_4,
Державний виконавець звернувся до суду із поданням, в якому просить тимчасово обмежити право виїзду за межі України ОСОБА_4 на підставі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
В обґрунтування подання зазначає, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Торговий Дом Дімітра»: 1) на користь ТОВ «Баядера Логістік» 349 031, 86 грн. основного боргу, 4 903, 90 грн. пені, 3 923, 11 грн. - 20% річних та 7 157, 18 грн. судового збору; 2) на користь ІП «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» 135 320, 04 грн. заборгованості, 2706, 40 грн. судового збору.
На даний час боржник ухиляється від виконання рішення суду, зокрема, у встановлені законодавством строки, боржник суму боргу не сплатив, за викликом державного виконавця для надання відомостей про своє майно та доходи не з'являється.
На підставі вищевикладеного просить подання задовольнити.
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даного подання. Держаний виконавець в судове засідання не з'явився, на виклик суду не відреагував, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Згідно Закону України «Про виконавче провадження» визначено загальні умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Так, зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Згідно положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Відповідно задоволення подання державного виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення останнього від виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Торговий Дом Дімітра»: 1) на користь ТОВ «Баядера Логістік» 349 031, 86 грн. основного боргу, 4 903, 90 грн. пені, 3 923, 11 грн. - 20% річних та 7 157, 18 грн. судового збору; 2) на користь ІП «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» 135 320, 04 грн. заборгованості, 2706, 40 грн. судового збору.
З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій з метою примусового виконання рішення, однак на день внесення подання у боржника існує заборгованість перед стягувачем.
Зазначена обставина на думку державного виконавця є наслідком ухилення боржника від виконання рішення.
Разом з цим, конкретні дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, вчинені боржником з метою ухилитись від виконання рішення суду в поданні державним виконавцем не вказано.
Матеріали подання не містять достатніх даних, на підставі яких суд міг би зробити висновок про обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження та проведення виконавчих дій.
Так само, у матеріалами подання відсутні відомості, які підтверджують, що у боржника є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), необідні для виконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні.
В той же час юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання. Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
В момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
При цьому в супереч вимогам ч. 3 ст. 10 ЦПК України зазначені обставини державним виконавцем не доведені.
Водночас статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ЦК України).
З огляду на наведене, враховуючи, що законних підстав для обмеження права ОСОБА_4 на свободу пересування, гарантованого Конституцією України, під час розгляду справи не встановлено, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання державного виконавця має бути відмовлено.
Керуючись статтями 293, 377-1 ЦПК України, суд
В задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Цапенко Світлани Миколаївни про обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_4 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: