Справа № 163/3008/17
Провадження № 2-з/163/6/17
12 грудня 2017 року місто Любомль
Любомльський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Павлуся О.С.,
за участі секретаря Семенюк К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", ФОП ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3, про стягнення грошей в порядку компенсації шкоди,
У провадженні Любомльського районного суду Волинської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", ФОП ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3, про стягнення грошей в порядку компенсації шкоди.
12 грудня 2017 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2, а саме на будинок АДРЕСА_1; на автомобіль «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1, напівпричеп «Kogel», реєстраційний номер НОМЕР_2, та на банківський рахунок останньої і грошові кошти, що на ньому знаходяться.
Заява обгрунтована тим, що на момент звернення до суду, відповідачем ФОП ОСОБА_2 не було вчинено жодних дій щодо відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП.
Проаналізувавши обставини справи та вивчивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, пункт 3 постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснює, що згідно з п. 1 ч 1 ст. 152 ЦПК України, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують принцип непорушності права власності.
Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Звертаючись до суду із позовом про стягнення з ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ФОП ОСОБА_2 шкоди в сумі 145 725, 30 грн., при цьому суд звертає увагу, що в позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що загальний розмір шкоди, із понесеними реальними витратами, які підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_2, складає 46 225,30 грн., позивачем та його представником не доведено, що вартість майна на яке він просить накласти арешт є співмірною із заявленими вимогами.
Зважаючи на вищевикладене, а також беручи до уваги те, що підставою забезпечення позову є лише обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а стороною позивача таких доказів не надано, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 вимог, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 208, 209, 210 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", ФОП ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3, про стягнення грошей в порядку компенсації шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Любомльського районного суду Павлусь О.С.