Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/1411/16-ц
21.04.2017 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Боголюбової Л.М. , секретар Владюк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красилові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,
В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 06 травня 2016 року між ним, ОСОБА_1, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» було укладено договір фінансового лізингу №00219, згідно якого предметом лізингу по даному договору є трактор ДТЗ-354С.5 з отеплювальною кабіною (2543 см3).
Після укладення договору йому було надано квитанцію про оплату авансового платежу в розмірі 32 000 грн., яку він проплатив в той же день, що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «Приватбанк» Хмельницького відділення №21 про оплату №0.0.547685055.1 від 06.05.2016 року.
Після підписання даного договору та додатку №1 до нього та після сплати вищевказаного авансового платежу він детальніше ознайомився із вищевказаним договором, виявивши в ньому зовсім не ту ціну, про яку йшлося до підписання даного договору та цілу низку несправедливих умов договору. В зв»язку з чим він вирішив скористатись правом на одностороннє дострокове розірвання даного договору та повернення сплати авансового платежу.
Після цього він, керуючись п.12.1 договору направив відповідачу заяву про розірвання договору від 10.05.2016 року, в якій він також просив повернути сплачені ним кошти авансового платежу в розмірі 32000 грн.
У своїй відповіді ТОВ «Соул Україна» підтвердили розірвання даного договору на підставі його заяви, але зауважили, що сплачені позивачем кошти авансового платежу в розмірі 32000 грн. є не тільки авансовим платежем, а вони складаються із платежу за оформлення договору в розмірі 10% та 4,32% є сам авансовий платіж.
19.07.2016 року він отримав на свій розрахунковий рахунок кошти від ТОВ «Соул Україна» в розмірі 9 601,75 грн.
Проте ТОВ «Соуд -Україна» до державного реєстру фінансових установ НАЦКОМФІНПОСЛУГ не вносилось, статусу фінансової установи не набувало,ліцензії на надання фінансових послуг у НАЦКОМФІНПОСЛУГ не отримувало.
З вище наведеного просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №00219 від 06.05.2016 року укладений між ним і ТОВ «Соул Україна» та стягнути з відповідача на його користь 22398,25 грн. сплачних ним коштів.
В судове засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з»яився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день і час слухання справи неодноразово повідомлявся належним чином, однак в судові засідання не з»являвся, що дає підстави для розгляду справи у його відсутності з винесенням заочного рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд находить позовні вимоги підлягаючими задоволенню.
Як встановлено в судовому засіданні 06 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Соул Україна» укладеного договір фінансового лізингу №00219, згідно якого
предметом лізингу по даному договору є: трактор ДТЗ-354С.5 з отеплювальною кабіною
(2543 см3).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином
відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України. Відповідно до
ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду в разі коли сторона
значною мірою позбавляється того на, що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ « Про захист прав споживачів» продавець ( виконавець
робіт) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
З аналізу укладеного позивачем договору слідує, що всупереч принципу
добросовісності наслідком укладених умов є істотний дисбаланс договірних прав та
обов»язків на шкоду позивача.
Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживача» несправедливим є п.10.10
укладеного договору з відповідачем згідно якого у випадку дострокового виконання
даного договору лізингоодержувачем до 12 місяців з моенту підписання акта приймання-
передачі предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує штраф за дострокове погашення в
розмірі 10% від суми дострокового погашення. У такому випадку сплата штрафу
проводиться одночасно із достроковим виконанням договору.
На підставі наведеного суд визнає, що несправедливі умови договору лізингу, які
порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав
та обов»язків сторін, завдають шкоди споживачеві, невизначеність та неузгодженість
сторонами сукупної вартості самого предмету лізингу є достатніми підставами для визнання
недійсним даного договору лізингу із застосуванням правових наслідків недійсності
правочину.
Окрім того відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються
загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, загальні положення
про купівлю-продаж та положення про договір поставки. За своєю природою договір
лізингу є змішаним договором. А відповідно до вимог ст..799 УК України договір найму
транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Як передбаченоь до 1 ст. 220 ЦК України « у разі недодержання сторонами вимог
закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена
законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на
підставах,встановлених законом ,такий правочин може бути визнаний судом недійсним
(оспорювальний правочин ).
Також, як передбачено ст.16 ЗУ « Про фінансовий лізінг» лізінгові платежі можуть
включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платежі, як
винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом;
г)інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов»язані з виконанням договору лізингу, що
є вичерпним переліком.
Сплачена позивачем сума 32000 грн. не є витратами лізингодавця, що безпосередньо
пов»язані з виконанням договору лізингу, і не є співрозмірною платою за організацію
даного договору, оскільки виготовлення укладеного позивачем договору з відповідачем
полягало у виготовленні стандартної форми договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між
споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів,
виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права
споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної
політики у сфері захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту
прав споживачів.
Відповідно до ст.21 ЗУ «Про захист прав споживачів» права позивача вважаються в
будь- якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору,
учасником якого є споживач.
Відповівдно до ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів,
передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача
суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Також ч.2 ст. 12 постанови Пленуму ВСУ №5 від 12.04.1996року у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг) в даному випадку про лізингові відносини.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як передбачено ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконанні робіт, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Оскільки суд находить укладений договір фінансового лізингу №00219 від 06 травня 2016 року недійсним, тому на відповідача необхідно покласти обов»язок повернути позивачу сплачені ним 22398,25 грн. згідно даного договору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88,212, 213, 215, 224-229 ЦПК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 215, 216, 806 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів задовольнити.
Визнати договір фінансового лізингу №00219 від 06 травня 2016 року укладений між
Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» і ОСОБА_1 недійсним.
Стягнути з відповідача ТОВ «Соул-Україна», ЄДРПОУ 40099841, р/р26009052642625 в ПАТ КБ ПриватБанк» МФО320649 на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 22398,25 грн. сплачених коштів.
Стягнути з відповідача ТОВ «Соул-Україна», ЄДРПОУ 40099841, р/р26009052642625 в ПАТ КБ ПриватБанк» МФО320649 судовий збір в сумі 640 грн. на користь держави.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельіницької області протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 233 ЦПК України.
Суддя: Л. М. БОГОЛЮБОВА