Справа № 450/2332/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Добов Н.Б.
Провадження № 22-ц/783/4680/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Категорія: 30
12 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.
секретар Бохонко Е.Р.
З участю: позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Козак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_9 ,-
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог відмовлено .
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконним та необгрунтованим. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що договір оренди не був укладеним, оскільки майно реально не було передано ОСОБА_10, а відтак позивач не довела понесені збитки (упущену вигоду). Такий висновок суду на думку позивача є безпідставним, оскільки в п.11.1 Договору сторони погодили, що він починає діяти з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Суд в рішенні не надав оцінки факту отримання авансу в сумі 10500 грн. від Орендаря та його поверненню. Крім цього, суд на підставі недостовірних та неперевірених даних дійшов висновку про реєстрацію в будинку АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_6 Суд не врахував, що навіть при наявності зареєстрованих осіб без правової на це підстави це не є поважною причиною для порушення майнових прав позивача та не дає права на безоплатне користування її майном. Стверджує, що довела суду реальну можливість отримання доходів, а також і те, що неправоміріні дії відповідачів стали єдиною причиною, яка позбавила її отримати доходи від здачі в оренду будинку. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Козак О.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою вул.АДРЕСА_1, який придбала з торгів у 2012 році.
Зазначене стверджується Витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1118695 від 11.03.2013 року. ( а.с.3).
Позивач, користуючись своїм правом на володіння та розпорядження власним майном 10.12.2014 року уклала договір оренди з ОСОБА_9.(орендар). Згідно даного договору позивач-орендодавець надала оплатно житловий будинок орендарю ОСОБА_9 за 3500 грн. в місяць та отримала від останнього 10 500 грн. авансом за три місяці, що підтверджується розпискою. Згідно п.2.1 договору оренди, будинок надається в оренду на строк 35 місяців з моменту укладення договору, що у сукупності становить 63 тисячі гривень орендної плати.
Відповідно до п.11.2 договору оренди при достроковому розірванні договору сторони повідомляють одна одну не менше ніж за один місяць до розірвання.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, передача житлового будинку в оренду не відбулася, оскільки в ньому залишалися проживати попередні власники- відповідачі по справі ОСОБА_11.
Судом першої інстанції встановлено, що в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 відповідачі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 проживали без згоди власника та були визнані такими, що втратили право користування житловим будинком 03.07.2015 року на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області.
Згідно пояснень позивача на даний час вище зазначене рішення оскаржене відповідачами у касаційну інстанцію, справа перебуває на розгляді.
Згідно повідомлення відділу головного управління державної міграційної служби України у Львівській області від 16.11.2016 року ОСОБА_11, ОСОБА_12 30.09.2016 року зняті з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 на підставі вище зазначеного рішення суду, ОСОБА_13 значиться зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1; ОСОБА_15 значиться зареєстрована за адресою АДРЕСА_2. ( а.с.13).
Із вищезазначеного вбачається, що позивач ОСОБА_2, укладаючи договір оренди не переконалася в тому, що такий договір є реальним та немає перешкод у поселенні орендаря у житловий будинок.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд вірно виходив із зазначених обставин, що позивачкою не усунено перешкоди у користувані житлом, що на момент укладення договору оренди між позивачем та відповідачем ОСОБА_12 не вирішений судовий спір про визнання торгів та договору купівлі-продажу недійсними щодо житлового будинку АДРЕСА_1
За приписами ч.2 статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Судом першої інстанції належно встановлено, що акт прийому-передачі житлового будинку в оренду на підставі укладеного договову від 10.12.2014 року не був складений через вчинені власнику перешкоди, а відтак такий договір не був реальним.
Сума упущеної вигоди 63 тисячі гривень є припущенням позивачки, оскільки договір оренди не може бути визнаний належним доказом понесених збитків (упущеної вигоди).
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині, що договір оренди був реальним, оскільки було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, однак для реальності договору має значення можливість його безперешкодної реалізації, чого зроблено не було через перешкоди відповідачів, які позивач ОСОБА_2 повинна була знати та переконатися у їх відсутності.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України, є законним та справедливим.
Відповідно до статті 308 ЦПК Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в і д х и л и т и .
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: О.Ф.Павлишин
Т.І.Приколота