Справа 753/20052/17 Головуючий у 1-й інстанції - Цимбал І.К.
№ апеляційного провадження 22-ц/796/12400/2017 Доповідач - Рубан С.М.
12 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Задерей І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі за поданням Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3,-
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
В судовому засіданні представник боржника заперечив проти апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Черток О.Ф. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 до повного виконання ним майнових зобов'язань.
Посилається на те, що на примусовому виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва перебуває ВП № 50236489 по примусовому виконанню виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця.
Боржник ухиляється від виконання рішення суду, а тому виникла необхідність обмежити його у праві виїзду за межі території України на підставі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Залишаючи подання державного виконавця без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення державним виконавцем дій, передбачених ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», заходів, зокрема, виклик боржника до державного виконавця, привід боржника через органи внутрішніх справ та у випадку відсутності боржника за адресою реєстрації - звернення з поданням про оголошення боржника у розшук, а також відсутні докази, що боржник ОСОБА_3 свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення у примусову порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень не лише своєчасно і повно, але й неупереджено, а також використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 377-1 ЦПККодексу, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим із начальником відділу державної виконавчої служби.
За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішення зобов'язань - до виконання цих зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві знаходиться виконавчий лист № 753/19443/15-ц від 09.02.2016 року, виданий Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки від заробітку (доходу) ОСОБА_3, щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 листопада 2015 року і до повноліття ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Державний виконавець обґрунтуває подання тим, що боржником рішення не виконано, жодних дій, спрямованих на його виконання, боржником не вчинено та ним вчиняються дії направлені на свідоме невиконання рішення суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
На час звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
У розумінні положень ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги, що на виклики державного виконавця боржник не з'являється, повністю ігнорує вимоги державного виконавця, що на думку стягувача свідчить про ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження вказаних доводів.
Встановлено, що 11 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ м. Київ із заявою про стан виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення аліментів, а також додав всі підтверджуючі документи про сплату аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.
До апеляційного суду ОСОБА_3 надав довідку ПАТ КБ «Приватбанк» від 24.10.2017 року про інформацію щодо його платежів на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2014 року по 22.10.2017 року, що свідчить про факт добровільного виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Крім того, про добровільність сплати та відсутність ухилення свідчать надані боржником касові чеки ПАТ КБ «Приватбанк» від 09.11.2017 року на суму 930 грн. та від 03.12.2017 року на суму 930 грн.
Суми аліментів визначались боржником виходячи із заробітної плати, яку він отримував працюючи на посаді менеджера ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7
Таким чином, із встановлених обставин не вбачається ухилення боржника ОСОБА_3 від виконання рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки за відсутності доказів свідомого ухилення боржника від виконання постанови, сама лише наявність зобов'язання не може бути підставою для задоволення подання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303,304,307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : Судді: