Унікальний номер 757\17454\ 16-ц Головуючий у 1 інстанції - Новак Р.В
Апеляційне провадження № 22-ц796\12035\2017 Суддя-доповідач - ШаховаО.В.
13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів: Вербової І.М., Поливач Л.Д.
при секретарі - Пащенко О.П.
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус КравченкоІнеса Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_6
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 липня 2017 року ,
В квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13.02.12р. Свої вимоги обгрунтовував тим, що договір купівлі-продажу квартири укладено внаслідок зловмисної домовленості представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3та другою стороною договору ОСОБА_4 з метою отримання обопільної вигоди та вчинений без його відома, згоди та волевиявлення, шляхом зловживання його довірою та в тайні від нього, протиправного позбавлення його майна та не передання йому за продаж квартири грошових коштів. Таким чином позивач зазначав, що правочин укладено з умисним бажанням настання для нього несприятливих наслідків і з підстав ст.ст.203, 215, 232, 237, 238, 655 ЦК просив визнати його незаконним.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 липня 2017 року ОСОБА_2 в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що судом надано невірну оцінку обставинам справи,а саме що договір купівлі-продажу квартири від 13.02.2012р. №156 укладено внаслідок зловмисної домовленості представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 з другою стороною договору ОСОБА_4 задля отримання обопільної вигоди, на шкоду довірителю, оскільки вчинений без відома, згоди та волевиявлення позивача, шляхом зловживання його довірою та в тайні від нього, протиправно позбавивши довірителя нерухомого майна та не передання йому за продаж квартири жодних коштів та укладено з умисним бажанням настання несприятливих наслідків для ОСОБА_2, внаслідок чого ОСОБА_2 зазнав значних збитків у вигляді втрати майна від незаконної реалізації його квартири, що є підставою для визнання такого правочину недійсним. Позивач після продажу квартири особисто ніяких коштів не отримував, тим більше сума у розмірі 825 432 грн. за яку вчинено продаж не відповідає реальній ринковій вартості квартири - 1 337 336 грн. (копія короткої технічної характеристики БТІ від 31.03.2009р.), враховуючи це нотаріус не міг посвідчити договір за ціною, що була нижчою від встановленої на той час.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача доводи апеляційної скарги підтримати з підстав в ній викладених та просили її задовольнити.
Представники відповідачів проти апеляційної скарги заперечували та просили її відхилити. Вважають , що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог закону.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належно, проте про причини неявки не повідомила.
Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Згідно ст. 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1, ч.3 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 237 ЦК представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Згідно ст.238 ЦК представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Згідно зі ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.01.2012року ОСОБА_2 уповноважив відповідача ОСОБА_3 на представництво його інтересів, а саме надав довіреність бути його представником в органах нотаріату з питань, пов'язаних з продажем за суму на умовах йому відомих, квартири АДРЕСА_1.
13.02.2012 між позивачем, від імені якого діяла відповідач ОСОБА_3, та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. (а.с. 14)
Зазначений договір укладався зі згодою дружини позивача - ОСОБА_7 та за згодою чоловіка відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_8., що підтверджено їх заявами, підпис на псих посвідчено приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.В. (а.с. 14).
Розрахунок по договору було проведено до моменту підписання договору купівлі-продажу квартири (п.4 договору), за ціною, яку продавець вважає вигідною для себе (а.с. 14). Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволені позову суд першої інстанції суд не встановив порушень його прав та інтересів з боку відповідачів при вчиненні договору купівлі-продажу належної йому квартири та вважав , що на підтвердження своїх доводів про те, що договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів, позивач на вимогу ст.ст.10,60,57 ЦПК належних та допустимих доказів не надав. Окрім цього, судом встановлено, що позивачем без поважної причини пропущено строк звернення до суду. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів,колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до 4.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтями 6,627,628 ЦК сторони є вільними в укладенні договору,виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту,вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови,які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказів, вірно застосував правові норми, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження та не є такими, що тягнуть за собою обов'язкове скасування чи зміну рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або у дослідженні яких неправомірно було відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Разом з цим, зазначені вище доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено ст. 303 ЦПК України. Доводів щодо відмови в задоволені позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 липня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів, з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді: