05 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження №12013110020010472 від 05.09.2013 року по обвинуваченню -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, Целіноградської обл., с.м.т. Мариновка, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судимого:
- 28.03.2013 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 296 КК України до 3 років обмеження волі, звільнений від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК Україниза апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року,
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного обвинуваченому покарання за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28.03.2013 року у виді 4 місяців позбавлення волі та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 4 (чотири) місяці.
Як встановив суд, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , 14.07.2013 року приблизно о 05 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, пр. Бажана, поблизу станції метро «Осокорки», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, маючи злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, підійшли до раніше незнайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , після чого, ОСОБА_6 наніс удар ліктем правої руки в ліву скроню ОСОБА_9 , внаслідок чого, останній впав на асфальт, а ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, наніс ще один удар ногою по голові потерпілому ОСОБА_9 . Водночас, усвідомлюючи, що за його діями спостерігає ОСОБА_8 , ОСОБА_6 наніс йому удар правою рукою в обличчя та живіт, після чого, відкрито викрав майно ОСОБА_8 на загальну суму 1715грн.
В цей час ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на підтримку обопільних з ОСОБА_6 дій спостерігав за навколишньою обстановкою, та діючи умисно, відкрито викрав майно ОСОБА_9 на загальну суму 800 грн., після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли.
На вказаний вирок, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить пом'якшити призначене йому покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30.06.2017 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в ході судового розгляду він повністю визнав свою вину в тих частинах, які скоював саме він та щиро розкаявся у вчиненому, однак вважає, що суд не звернув уваги на ці обставини та призначив йому занадто суворе покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги обвинуваченого; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово; перевіривши матеріали кримінального провадження №12013110020010472 та викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, провівши в межах висунутого обвинувачення судовий розгляд, дослідивши зібрані докази в їх сукупності та за встановлених фактичних обставин, за яких ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про його винуватість у вчиненні відкритого викрадення чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерплого, за попередньою змовою групою осіб, з наведенням в обвинувальному вироку доказів на підтвердження свого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який грунтується на: показаннях обвинуваченого, який частково визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, показаннях потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , даних протоколів прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (т.1 а.с. 142, 143), даних протоколів огляду місця події від 14.07.2013 року ( т. 1 а.с. 144-149, 156-159), даних протоколу огляду речових доказів (т.1 а.с. 150-152, 160-166), даними протоколу огляду місця пограбування потерпілих (т.1 а.с. 153-156), даних висновку експерта № 2226 від 16.07.2013 року.
За приписами ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті( санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Отже, переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції не порушив загальних засад його призначення, передбачених ст. 65 КК України та враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що суд обґрунтовано визнав обставиною, яка обтяжує покарання та за відсутності пом'якшуючих обставин дійшов обгрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції закону, за яким його визнано винуватим.
Крім того, суд обґрунтовано визначив обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, оскільки даний злочин він вчинив у період іспитового строку, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28.03.2013 року.
За наведеним, колегія суддів вважає, вирок суду законним та обгрунтовним, призначене ОСОБА_6 покарання необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для задоволення його апеляційної скарги та пом'якшення призначеного покарання не вбачає.
Оскільки на даний час обвинувачений ОСОБА_6 , з урахуванням вимог ч.5 ст. 72 КК України повністю відбув призначене йому покарання, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 підлягає звільненню з під варти в залі суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року у кримінальному провадженні №12013110020010472 щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Звільнити ОСОБА_6 з під варти в залі суду як такого, що відбув призначене покарання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3