вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
"14" грудня 2017 р. Справа№ 910/5671/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Мартюк А.І.
Дідиченко М.А.
за участю представників:
позивача: Сабітов С.В., довіреність №253/17 від 14.03.2017
відповідача: Степушенко П.М., довіреність №72 від 21.08.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 26.10.2017
у справі № 910/5671/17 ( суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 19 190,80 грн
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - відповідач) про стягнення 19 840,00 грн.
Рішенням Господарського від 26.10.2017 у справі №910/5671/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" 18 740 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок) грн 80 коп. страхового відшкодування, 1 562 (одну тисячу п'ятсот шістдесят дві) грн 48 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі №910/5671/17 скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2017, для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі №910/5617/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Мартюк В.В., Дідиченко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.12.2017.
14.12.2017 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, де останній просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судове засідання, яке відбулось 14.12.2017 з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Отже, колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню у зв'язку з таким.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2013 між позивачем (Страховиком) та ОСОБА_4 (Страхувальником) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.13.2188595 (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки ЗАЗ/Sens, д.р.н. НОМЕР_1.
25.06.2014 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що у м. Дніпропетровську на вул. Г. Сталінграду в районі перехрестя з вул. Матроською, автомобіль марки ЗАЗ/Sens, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про ДТП № 81172495.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки ВАЗ 21099, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 30.07.2014 в адміністративній справі № 199/5816/14-п.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Отже, згідно зі звітом № 842 від 21.07.2014 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки ЗАЗ/Sens, д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження в ДТП склала 75 541,27 грн.
Відповідно до ремонтної калькуляції 00155.14, складеної за системою Audatex, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки ЗАЗ/Sens, д.р.н. НОМЕР_1 склала 85 180,61 грн.
Керуючись п. 9.15 Договору автомобіль марки ЗАЗ/Sens, д.р.н. НОМЕР_1 було визнано фізично знищеним, оскільки вартість ремонту встановлено в розмірі більше 70% ринкової вартості автомобіля.
На підставі п. 9.16 Договору вартість залишків було визначено на підставі інтернет аукціону Autoonline, згідно найвищої пропозиції за яким вартість залишків автомобіля марки ЗАЗ/Sens, д.р.н. НОМЕР_1 склала 38 120,00 грн. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вартість застрахованого за Договором автомобіля після ДТП, була визначена належним чином в порядку п. 9.16 Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до страхових актів № 3.14.1671-1 та № 3.14.1671-2 від 22.08.2014 позивачем на виконання свого зобов'язання за Договором, було сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 19 840,00 грн, що відповідно підтверджується платіжним дорученням № 18377 від 13.01.2015 та в сумі 450,00 грн (послуги евакуатора) що підтверджується платіжним дорученням № 14604 від 14.10.2014.
Як вбачається з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/09779880, що транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 21099, д.р.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Також, відповідно до п. 4 постанови №6 від 27.03.1992 пленуму Верховного Суду України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Отже, вина ОСОБА_5, який керував автомобілем марки ВАЗ 21099, д.р.н. НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
У відповідності до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами - до відповідача.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АС/09779880 становить 1000,00 грн, ліміт по майну 100 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 19 190,80 грн страхового відшкодування (19740,80 грн виплачених застрахованій особі - (мінус) 1000,00 грн франшизи + (плюс) 450,00 грн за послуги евакуатора).
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що він вже сплатив на користь потерпілої особи 26 778,04 грн і стягнення з нього в межах даної справи 19 190,80 грн є подвійною відповідальністю, а отже з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 9 580,96 грн. Тому керуючись ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинна відшкодовуватись різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Як було встановлено судом першої інстанції, з чим і погоджується апеляційна інстанція, правовідносини які виникли між відповідачем та потерпілою особою: завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Відповідно правовідносини, які виникли між потерпілою особою та позивачем: згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Статтею 628 Кодексу законодавець визначив, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що цивільно-правові відносини між позивачем, як Страховиком та ОСОБА_4, як Страхувальником, виникли на підставі Договору.
З навеленого також вбачаться, що відносини між відповідачем та позивачем виникли на підставі чинного законодавства України.
Тому порядок, розмір, строк виплати страхового відшкодування відповідачем здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 740,80 грн страхового відшкодування (19740,80 грн виплачених застрахованій особі - (мінус) 1000,00 грн франшизи).
Щодо стягнення з відповідача 450,00 грн за послуги евакуатора, колегія суддів зазначає наступне.
Випадки у яких підлягають відшкодування витрат з евакуації транспортного засобу визначені в статті 29 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме: …з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як вбачаться з акту виконаних робіт від 25.06.14, що ПП Хейло О.В. здійснив евакуацію автомобіля з д.р.н. НОМЕР_1 на відстань 50 км, з вул. Космонавтів на вул. Щорса, однак у вказаному акті не вказано замовника транспортування та вулиць з та до якої було здійснено евакуацію (які б відносились до місця ДТП, місця проживання власника чи користувача, місця здійснення ремонту, тощо).
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження протилежного позивачем надано не було. Тому підстав для задоволення вимог в частині стягнення 450,00 грн немає. З огляду на вказане позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі №910/5671/17.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2017 у справі №910/5671/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" - без задоволення.
2. Матеріали справи № 910/5671/17 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді А.І. Мартюк
М.А. Дідиченко