"13" грудня 2017 р. Справа № 922/3141/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.
за участю представників сторін:
позивача - Сінько Ю.Ю., за довіреністю від 26.09.2017 р. 08-11/2942/2-17;
відповідача - Скоморох П.Ю. за довіреністю від 06.11.2017 р. б/н;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3652 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.11.2017 р. у справі № 922/3141/17
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до фізичної ооби-підприємця Сизоненко Маргарити Анатоліївни, с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області
про стягнення коштів
Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Сизоненко Маргарити Анатоліївни про стягнення 16405,13 грн. безпідставно збережених відповідачем за рахунок позивача грошових коштів в результаті неоформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді м. Харкова площею 0,0433га по вул. Академіка Вальтера, 14 у м. Харкові та на якій розташована придбана відповідачем у власність нежитлова будівля.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2017 р. прийнято зазначену позовну заяву до розгляду та порушено за нею провадження у справі № 922/3141/17.
03.11.2017 р. відповідач звернувся до господарського суду Харківської області із клопотанням про припинення провадження у справі № 922/3141/17 у зв'язку зі сплатою відповідачем спірної суми грошових коштів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2017 р. у справі № 922/3141/17 (суддя Ольшанченко В.І.) задоволено клопотання відповідача про припинення провадження у справі.
Припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі сплатою відповідачем спірної суми грошових коштів та стягнуто з позивача на підставі п. 5 статті 83 цього Кодексу в доход Державного бюджету України штраф в сумі 1700 грн. за систематичне невиконання вимог ухвал суду щодо надання певних документів.
Позивач подав на зазначену ухвалу до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати в частині стягнення 1700 грн. штрафу.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема на те, що господарський суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі безпідставно послався на те, що відповідно до вимог статті 57 Господарського процесуального кодексу України позивач при поданні позовної заяви повинен був надати суду оригінал довіреності на представника, який підписав цю заяву, а не її копію, оскільки в абз. 3 п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірена копія довіреності.
Також позивач зазначає про безпідставний висновок господарського суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі щодо систематичного невиконання позивачем вимог господарського суду про надання витребуваних ухвалами господарського суду документів, а саме: доказів права власності на земельні ділянки; доказів отримання відповідачем доходу в сумі 16405,13 грн.; доказів використання відповідачем земельних ділянок у спірний період; доказів припинення договору тимчасового користування земельної ділянки з попереднім користувачем земельної ділянки, оскільки з матеріалів справи вбачається надання Харківською міською радою всіх зазначених доказів як додатків до трьох письмових пояснень позивача, що ним надавалися суду, і т.ін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу позивача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановлено наступне.
Пунктом 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо вісутній предмет спору.
Оскільки відповідач сплатив спірну суму коштів після подання позову, господарський суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі на підставі зазначеної норми.
Пунктом 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
З наведеної норми вбачається, що умовами її застосування є: по-перше, прийняття судом першої інстанції рішення та, по-друге, ухилення сторони від вчинення дій, покладених на неї судом.
При цьому враховується те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Так, статтею 65 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках під час підготовки справи до розгляду зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи.
При покладенні певних обов'язків на сторону, у відповідності до пункту 5 частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд повинен зазначити в ухвалі про порушення провадження у справі або про відкладення розгляду справи.Якщо письмово про покладення певних обов'язків в ухвалі суду не було зазначено, суд не вправі застосовувати вказану процесуальну санкцію.
Проте, на порушення зазначеної норми, господарський суд першої інстанції застосував передбачену нею санкцію не при прийнятті рішення, за наслідками розгляду справи по суті, а при винесенні ухвали про припинення провадження у справі.
Зазначену процесуальну санкцію застосовано до позивача за систематичне невиконання вимог ухвал суду про надання певних доказів.
Проте, з матеріалів справи вбачається виконання позивачем вимог ухвал суду щодо надання суду певних доказів.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 18.09.2017 р. (а.с. 1,2), ухвалами про відкладення розгляду справи від 04.10.2017 р.(а.с. 36,37) та 19.10.2017 р. (а.с. 115) суд першої інстанції зобов'язав позивача надати: оригінал довіреності на представника, що підписав позов за позивача; докази права власності на земельні ділянки; докази отримання відповідачем доходу в сумі 16405,13 грн.; докази використання відповідачем земельних ділянок у спірний період; докази припинення договору тимчасового користування земельною ділянкою з попереднім користувачем земельної ділянки.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками юридичних осіб можуть бути, крім керівників та інших посадових осіб, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.
Відповідно до ч. 3 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
В пункті 3.5. п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосуванняи Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що, якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість додання позивачем до позовної заяви довіреності на представника позивача, який підписав позовну заяву як в оригіналі, так і в належним чином завіреній копії. У звязку з чим мотиви господарського суду першої інстанції, викладені в оскарженій ухвалі щодо обов'язку позивача додавати до позовної заяви таку довіреність лише в оригіналі, є безпідставними.
У матеріалах справи міститься належним чином завірена копія довіреності на представника позивача, який підписав позовну заяву - Ворожбянова Андрія Миколайовича від 27.12.2016 р. № 08-11/4551/2-16 (а.с. 12), яка є належним доказом його повноважень та відповідно, й доказом виконання позивачем вимог ч. 3 статті 57 Господарського процесуального кодексу України.Будь-яких доводів щодо сумнівів стосовно наявності повноважень у представника позивача, який підписав позов, й відповідно підстав для витребування оригіналу довіреності на цього представника, господарський суд першої інстанції не навів.
Крім цього, представники сторін підтверджують, що представником позивача надавався в судовому засіданні суду першої інстанції оригінал довіреності від 27.12.2016 р. № 08-11/4551/2-16 на представника Ворожбянова Андрія Миколайовича
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на вимоги суду першої інстанції в якості доказу права комунальної власності на спірну земельну ділянку додано акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 24.11.2015 р. № 173/15 (а.с. 55), про що ним зазначено у письмових поясненнях(а.с. 39,40). При цьому наведені ухвали суду від 18.09.2017 р. та від 19.10.2017 р. не містять вимоги про надання в якості такого доказу певних документів.
На виконання вимог суду щодо надання доказів отримання відповідачем доходу в сумі 16405,13 грн., позивач надав письмові пояснення(а.с. 59-62), які відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України є одним із засобів доказування, в яких навів обґрунтування спірної суми безпідставно збережених відповідачем внаслідок неформлення ним свого права користування спірною земельною ділянкою за рахунок позивача грошових коштів у вигляді орендної плати, яку відповідач би сплачував, в разі оформлення цього права.
Вимоги суду щодо надання позивачем доказів використання відповідачем земельних ділянок у спірний період не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки ця обставина не має значення для справи, а тому не входить до предмету доказування, зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі -стягнення безпідставно збережених відповідачем за рахунок позивача грошових коштів у зв'язку з неоформленням відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій розташовано придбана ним у власність нерухомість. Так як обставини щодо фактичного використання відповідачем земельної ділянки, на якій розташована придбана ним у власність нерухомість без оформлення прав на неї не впливає на встановлені статтею 1212 ЦК України підстави для стягнення безпідставно збережених внаслідок такого порушення грошових коштів.
До того ж, надана позивачем до матеріалів справи копія договору купівлі-продажу відповідачем спірної нежитлової будівлі від 20.07.2002 р.(а.с. 41,42) є доказом використання відповідачем спірної земельної ділянки, на якій ця будівля розташована під її розміщення та експлуатацію.
Зазначена копія договору є також доказом, який підтверджує автоматичне припинення договору тимчасового користування спірною земельною ділянкою з попереднім користувачем земельної ділянки, в разі наявності такого, оскільки п. «е» статті 141 Земельного кодексу України в якості підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачено обставину набуття іншою особою права власності на будівлю, яка розташована на цій ділянці.
Таким чином, викладені в оскаржуваній ухвалі висновки суду щодо наявності правових підстав для стягнення з позивача штрафу за систематичне невиконання вимог ухвал суду не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються є підставою для задоволення апеляційної скраги та скасування цієї ухвали в частині стягнення зазначеного штрафу.В іншій частині, а саме в частині припинення провадження у справі, ухвала підлягає залишенню без змін як законна та обгрунтована.
Керуючись статтями 99, 101, п. 2 статті 103, п. 4 ч. 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.11.2017 р. у справі № 922/3141/17 в частині стягнення з Харківської міської ради в доход Державного бюджету України штрафу в сумі 1700 грн. скасувати.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Сизоненко Маргарити Анатоліївни (АДРЕСА_1, ідент номер НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7. Код ЄДРПОУ 04059243) 1600 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Пушай В.І.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Гребенюк Н. В.