04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" грудня 2017 р. Справа№ 911/494/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Мартюк А.І.
секретар: Іванов О.О.
за участю представників
позивача: не з'явився;
відповідача-1: Мушкало С.М.;
відповідача-2: не з'явився;
відповідача-3: Конепуд Д.В.;
третьої особи-1: Танцюра Л.О., Павлик І.І.;
третьої особи-2: Кібець Р.Р.;
третьої особи-3: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лангруп"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 11.05.2017
у справі №911/494/17 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лангруп"
до 1) Публічного акціонерного товариства "Європейський
газовий банк"
2) Відділу примусового виконання рішень Департаменту
державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
3) Державного підприємства "Сетам"
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю
"ПРОМОЕНЕРДЖІ"
2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
3) Національний Банк України
про визнання торгів недійсними
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОІНДЕКС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (далі - відповідач-1) про визнання недійсними та скасування електронних торгів з реалізації лоту №158044, а саме: будівлі та споруди площею 20831,1 кв.м., що є частиною майнового комплексу загальною площею 45872,5 кв.м. (частина майнового комплексу та споруди складається з: будова дільниці БСТВ; будова цеху №4, склад базальтової крихти (літери «З-З10», «Е»),площею 4390,7 кв.м., склад алюмінієвих рамок (літера "Ж3"), площею 48 кв.м., градирня цеху №4 (літера "Ж4"), площею 86,6 кв.м., будова цеху №3 (літери "К, К1, К2, К5, К6, К8») площею 3899,3 кв.м., головний корпус заводу №1, в т.ч сушильне відділення, формовочне та пресувальне відділення, піч кільцева, сушила камерні, приміщення димоходу та підтопки (літери «М, М1, М2, М3, М4, М5, М6, М8, М17»), площею 12231,9 кв.м., будівля дільниці майоліки (літера «М7»), площею 174,6 кв.м.), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу (Соборна), 152, що належать на праві власності позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в даному випадку мало місце порушення порядку підготовки та проведення торгів, що виявилося в наступному: позивача не було повідомлено про опис майна та він не отримував акт опису, майно не було передано на зберігання боржнику та не направлено йому відповідного повідомлення, позивача не було повідомлено про торги та не отримано ним протоколу торгів. Вказані порушення призвели до втрати майна позивачем, як боржником, а також завдали йому збитків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2017, на підставі ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, вказану позовну заяву було направлено до Господарського суду міста Києва за підсудністю (том справи - 1, аркуш справи - 7).
В процесі судового розгляду позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОІНДЕКС") було замінено на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лангруп".
Відповідач-1 заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про їх необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами, просив суд відмовити у позові. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:
- посилання позивача на відсутність підстав для реалізації предмета іпотеки не відповідає фактичним обставинам справи;
- передача на зберігання стягувачу майна жодним чином не порушує права боржника та не впливає на результати оскаржуваних торгів;
- лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №911/494/17 у позові було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №911/494/17 повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:
- жодного повідомлення про день, час і місце проведення прилюдних торгів ані боржник, ані іпотекодавець не отримали, що позбавило їх права вчасно відреагувати на оскарження оцінки майна у судовому порядку, встановити реальну вартість майна, прийняти участь у торгах та погасити заборгованість боржника у повному обсязі;
- Державне підприємство «Сетам» не повідомило боржника та іпотекодавця про призначення торгів і дане порушення призвело до втрати майна боржником у спосіб, не передбачений чинним законодавством, а також суттєво вплинуло на майновий стан боржника, оскільки залишилися невиконані зобов'язання, що мали бути покритими за рахунок предмету іпотеки за умови належного проведення торгів;
- численні порушення, допущені при організації проведення торгів призвели до збитків боржника у зв'язку з не проведенням рецензії, неналежною організацією торгів, не допуску до них боржника, внаслідок чого торги було визнано такими, що не відбулися і майно без жодних торгів за заниженою ціною забрав іпотекодержателем у спосіб, не передбачений чинним законодавством.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2017 апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., суддів Ткаченко Б.О., Алданова С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2017.
07.08.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці з 24.07.2017, для розгляду справи №911/494/17 було визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2017.
Представники сторін в судове засідання 17.08.2017 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017, на підставі ст. ст. 24, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.10.2017. Окрім того, залучено до участі у справі як співвідповідачів Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державне підприємство "Сетам".
04.10.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 05.10.2017, а також заява про долучення додаткових документів до справи.
05.10.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про виключення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі складу відповідачів у даній справі.
В судове засідання 05.10.2017 з'явився лише представник відповідача-1. Решта учасників судового процесу не з'явилася. Відповідач-2 та відповідач-3 про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.10.2017.
18.10.2017 та 19.10.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли:
- клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 19.10.2017, а також про продовження строку розгляду справи;
- клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 19.10.2017;
- заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЕНЕРДЖІ" про залучення його до участі у справі №911/494/17 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
В судове засідання 19.10.2017 з'явився лише представник відповідача-1. Решта учасників судового процесу не з'явилися. Відповідач-2 та відповідач-3 про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
В судовому засіданні 19.10.2017 представник відповідача-1 подав клопотання про: залучення до участі у справі №911/494/17 як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний Банк України; продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017, на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.11.2017.
02.11.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли клопотання про залучення до участі у справі №911/494/17 як третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЕНЕРДЖІ", а також клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу було задоволено судом.
В судове засідання 02.11.2017 з'явилися представники сторін.
Представники позивача, відповідача-1 в судовому засіданні підтримали раніше подані клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.
Представники відповідача-2 та відповідача-3 не заперечували проти задоволення вищевказаних клопотань.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017, на підставі ст. ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЕНЕРДЖІ" (далі - третя особа-1), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа-2) та Національний Банк України (далі - третя особа-3). Розгляд справи відкладено на 16.11.2017.
16.11.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли:
- відзив відповідача-2 на апеляційну скаргу, в якому він просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість;
- письмові пояснення третьої особи-2 на апеляційну скаргу;
- заперечення відповідача-3 проти апеляційної скарги.
В судове засідання 16.11.2017 з'явилися представники позивача, відповідача-1, відповідача-3, третьої особи-1 та третьої особи-2. Відповідач-2, третя особа-3 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
В судовому засіданні 16.11.2017 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи №911/494/17 на іншу дату, посилаючись на необхідність ознайомлення з матеріалами справи.
Судом було задоволено вказане клопотання представника позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.12.2017.
06.12.2017 та 07.12.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли:
- додаткові пояснення позивача; клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи з метою визначення вартості спірного нерухомого майна та клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, призначене на 07.12.2017;
- клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, призначене на 07.12.2017;
- додаткові пояснення третьої особи-1.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату та оголошення перерви у судовому засіданні, оскільки в порушення вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в клопотаннях не обґрунтовано неможливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 07.12.2017 представники відповідача-1, відповідача-3, третьої особи-1 та третьої особи-2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Проти задоволення клопотання позивача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи заперечували, посилаючись на його безпідставність.
Позивач, відповідач-2 та третя особа-3 у судове засідання 07.12.2017 не з'явилися. Третя особа-3 про поважність причин нез'явлення суд не повідомила, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників позивача, відповідача-2 та третьої особи-3 за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки в ст. 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Позивач в обґрунтування своїх вимог, зокрема, посилається на те, що він не погоджується зі звітом про оцінку майна та вказує на відсутність проведення рецензії в порядку ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження». Однак вказані обставини вже досліджувалися судом під час розгляду скарги на дії державного виконавця у справі №911/1882/15. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає наявності передумов, які б зумовлювали необхідність призначення судової експертизи у даній справі.
В судовому засіданні 07.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача-1, відповідача-3, третьої особи-1 та третьої особи-2, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа №911/1882/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОІНДЕКС" про стягнення заборгованості за кредитним договором №525-170212 від 17.02.2012.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2015 у справі №911/1882/15 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 826 625,00 доларів США заборгованості по кредиту, 140 526,24 доларів США відсотків за користування кредитом, 79 159,61 доларів США неустойки, 182 544,00 грн. заборгованості по кредиту, 42 135,11 грн. відсотків за користування кредитом, 13 303,82 грн. неустойки.
Після набрання вказаним вище судовим рішенням було видано накази від 01.12.2015.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.12.2016 було відкрито виконавче провадження ВП №49696278 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 01.12.2015 у справі №911/1882/15.
10.03.2016 під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було складено акт опису й арешту майна боржника, а саме: головного корпусу заводу №1 в т.ч. сушильного відділення, формовочного та пресувального відділення, піч кільцеву, сушила камерні, приміщення димоходу та підтопки літер "М, М1, М2, М3, М4, М5, М6, М7, М8, М17 загальною площею 12231,9 кв. м.; будівлю дільниці майоліки літер "М7" площею 174,6 кв.м.; будови дільниці БСТВ, будови цеху №4, складу базальтової крихти літер "3-310", "Е", загальною площею 4390,7 кв. м.; складу алюмінієвих рамок літер "ЖЗ" загальною площею 48,0 кв.м.; градирню цеху №4 літер "Ж4" загальною площею 86,6 кв.м.; будову цеху №3 літер "К, К1, К2, К5, К6, К8" загальною площею 3899,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. III Інтернаціоналу, 152. Частина перерахованого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОІНДЕКС", а саме: головний корпус заводу №1, в тому числі сушильного відділення, формовочного та пресувального відділення, піч кільцеву, сушила камерні, приміщення димоходу та підтопки літер "М, М1, М2, М3, М4, М5, М6, М7, М8, М17 загальною площею 12231,9 кв. м.; будова дільниці майоліки літер "М7" площею 174,6 кв. м., передано в іпотеку на підставі договору іпотеки, укладеного 17.02.2012 між Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОІНДЕКС" в забезпечення вимог банку, які випливають з кредитного договору №525-170212 від 17.02.2012.
Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.03.2016 було призначено Закрите акціонерне товариство "Консалтингюрсервіс" суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для участі у виконавчому провадженні щодо боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОІНДЕКС".
В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОІНДЕКС", як боржник, подало свої заперечення на звіт про оцінку майна, складений Закритим акціонерним товариством "Консалтингюрсервіс", з пропозицією призначити рецензування звіту про оцінку майна.
Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.07.2016 було призначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Канзас Ріал Естейт" в особі оцінювача ОСОБА_12 суб'єктом оціночної діяльності для проведення рецензування звіту про оцінку майна Закритого акціонерного товариства "Консалтингюрсервіс". Окрім того, супровідним листом від 25.07.2016 №34727-0-33/15/20-1/9 відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направив боржнику рахунок на оплату послуг рецензента. Однак вказаний рахунок не був оплачений.
У період з 01.08.2016 по 03.08.2016 предмет іпотеки реалізовувався відповідачем-3 (Державним підприємством "Сетам") шляхом проведення електронних торгів на підставі Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 №2710/5.
Відповідно до відомостей, викладених у протоколі проведення електронних торгів №187836 торги від 01-03.08.2016 були визнані такими, що не відбулися, у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Відповідач-1 (Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк"), як іпотекодержатель спірного нерухомого майна, подав заяву про придбання предмету іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Відповідач-1, як стягувач, придбав вказаний предмет іпотеки за ціною 6 650 916,00 грн. без ПДВ шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна і за наслідками реалізації предмета іпотеки відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було складено Акт №49696278/9 від 11.08.2016 про реалізацію предмета іпотеки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про порушення порядку підготовки та проведення торгів, оскільки позивача не було повідомлено про опис майна та він не отримував акт опису, а майно не було передано на зберігання боржнику та не направлено йому відповідного повідомлення. До того ж, позивача не було повідомлено про торги та позивач не отримував протоколу торгів.
На думку позивача, допущені Державним підприємством "Сетам" порушення призвели до втрати майна позивачем (боржником) у спосіб, не передбачений чинним законодавством, та суттєво вплинули на його фінансовий стан. Водночас, численні порушення з боку Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" завдали збитків позивачу (боржнику) внаслідок не проведення рецензії, неналежної організації підготовки торгів, не допуску до них боржника, у зв'язку з чим торги були визнані такими, що не відбулися і майно без торгів за заниженою вартістю було забрано іпотекодержателем у непередбачений законом спосіб.
З урахуванням викладених обставин, позивач просив суд визнати недійсними та скасувати електронні торги з реалізації лоту №158044, а саме: будівлі та споруди площею 20831,1 кв.м., що є частиною майнового комплексу загальною площею 45872,5 кв.м. (частина майнового комплексу та споруди складається з: будова дільниці БСТВ; будова цеху №4, склад базальтової крихти (літери «З-З10», «Е»), площею 4390,7 кв.м., склад алюмінієвих рамок (літера «Ж3»), площею 48 кв.м., градирня цеху №4 (літера «Ж4»), площею 86,6 кв.м., будова цеху №3 (літери «К, К1, К2, К5, К6, К8») площею 3899,3 кв.м., головний корпус заводу №1, в т.ч сушильне відділення, формовочне та пресувальне відділення, піч кільцева, сушила камерні, приміщення димоходу та підтопки (літери «М, М1, М2, М3, М4, М5, М6, М8, М17»), площею 12231,9 кв.м., будівля дільниці майоліки (літера «М7»), площею 174,6 кв.м.), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу (Соборна), 152, що належать на праві власності позивачу.
Місцевий господарський суд в позові відмовив, визнавши вимоги позивача нормативно необґрунтованими та документально непідтвердженими. При цьому у своєму рішенні суд зазначив наступне:
- як вбачається зі змісту позовної заяви, за матеріально-правовою вимогою про визнання недійсними та скасування електронних торгів позивач вказав відповідачем Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк". Натомість, у тексті позовної заяви позивач обґрунтовує недоліки у порядку проведення та підготовки торгів, допущені відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державним підприємством "Сетам";
- позивач не наводить у тексті позову жодних обставин, та не надає жодних доказів, які обґрунтовують характер порушеного його суб'єктивного права саме відповідачем, яке може бути відновлено шляхом визнання торгів недійними;
- позивачем не доведено наявності у нього суб'єктивного права, яке було порушено відповідачем шляхом вчинення ним неправомірних дій, не описано характеру цих дій, не підтверджено їх неправомірність відповідними доказами, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" є неналежним відповідачем за вказаним позовом, а відтак підстав для захисту прав та інтересів позивача у обраний ним спосіб немає;
- питання про залучення у справі іншого відповідача або заміну неналежного відповідача не розглядалося судом в ході розгляду справи, оскільки представник позивача не з'являвся в судові засідання.
За результатами перегляду справи колегією суддів було встановлено наступне.
Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. При цьому, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, а також те, чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами.
Колегією суддів враховано посилання в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду на те, що позивачем невірно визначено відповідача у даній справі.
Дійсно, згідно зі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Оскільки позивач не з'являвся у судові засідання місцевого господарського суду, останній не міг здійснити заміну неналежного відповідача.
Водночас, поза увагою місцевого господарського суду було залишено норми ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Отже, встановивши, що обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, безпосередньо стосуються прав та обов'язків відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державного підприємства "Сетам", місцевий господарський суд не залучив вказаних осіб до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, хоча міг вчинити вказану процесуальну дію без згоди сторін за власною ініціативою, обмежившись лише констатацією щодо неналежного відповідача у даній справі. До того ж, місцевим господарським судом не з'ясовувалося питання щодо того, хто був власником спірного нерухомого майна на час звернення позивача до суду з позовом, який розглядається у даній справі. Хоча в ході апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду у справі №911/494/17 колегією суддів було встановлено, що власником вищезгаданого нерухомого майна є не позивач, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЕНЕРДЖІ".
В п.3 ч.3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному конкретному випадку місцевим господарським судом було допущено порушення норм процесуального права і таке порушення відповідно до вищевказаної норми права є безумовною підставою для скасування прийнятого у цій справі рішення.
З метою виправлення допущених місцевим господарським судом порушень, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 було залучено до участі у справі як співвідповідачів Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2) та Державне підприємство "Сетам" (далі - відповідач-3).
Окрім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 було залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЕНЕРДЖІ" (далі - третя особа-1), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа-2) та Національний банк України (далі - третя особа-3).
По суті заявлених позивачем вимог колегією суддів було встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач просив суд визнати недійсним та скасувати результати електронних торгів вказуючи на те, що він не погоджується зі звітом про оцінку майна, а також посилається на відсутність проведення рецензії в порядку ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, вказані обставини справи були предметом розгляду Господарським судом Київської області скарги на дії державного виконавця у справі №911/1882/15 і за результатами її розгляду винесено ухвалу від 30.08.2016 про відмову у задоволенні вказаної скарги. При цьому суд зазначив щодо відсутності підстав стверджувати про бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо рецензування звіту про незалежну оцінку майна та незаконність дій щодо передачі майна на реалізацію через Систему електронних торгів арештованим майном. Судом було встановлено, що виконавчою службою призначено рецензування звіту про оцінку майна, тобто здійснено всі передбачені законом заходи, які покладаються на виконавчу службу в разі заперечення оцінки, але позивачем (боржником) не здійснено дій, які покладаються на нього і необхідні для проведення рецензування, а відтак відсутні підстави для зобов'язання виконавчої служби провести рецензування звіту про оцінку майна та заборони продажу майна на електронних торгах.
В ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З наведеного випливає, що обставини, встановлені ухвалою Господарського суду Київської області у справі №911/1882/15 від 30.08.2016, не підлягають повторному встановленню та дослідженню під час розгляду справи №911/494/17.
В процесі судового розгляду було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОІНДЕКС" та відповідачем-1 було укладено Кредитний договір №525-170212 від 17.02.2012, в забезпечення виконання за яким укладено договір іпотеки № 913-170212/1 від 17.02.2012.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2015 у справі №911/1882/15 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОІНДЕКС" на користь відповідача-1 заборгованість за кредитним договором №525-170212 від 17.02.2012 по кредиту, по відсоткам за користування кредитом та неустойку.
За вказаним рішенням органом державної виконавчої служби було відкрито процедуру примусового виконання.
В ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. ст. 33, 41 названого Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження". Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Згідно зі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
В ст. 44 названого Закону визначено черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Відповідно до ч.8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
З наведеного випливає, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Зважаючи на те, що ст. 575 Цивільного кодексу України визначає іпотеку як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто, Закон України «Про виконавче провадження» дозволяє державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за наявності певних умов, а саме: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку» (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду України від 27.04.2016 у справі №6-103цс16).
З наданих суду пояснень та матеріалів вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем були проведені всі необхідні виконавчі дії.
18.08.2016 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в якій зазначено про те, що іншого майна, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Наведеними обставинами в їх сукупності спростовуються доводи позивача про відсутність підстав для реалізації предмета іпотеки в межах виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області від 01.12.2015 у справі №911/1882/15.
В ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акту опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.
Таким чином, законодавець визначає коло осіб, які можуть бути призначені зберігачами, при цьому передача на зберігання саме боржнику не є обов'язковою умовою, про що зазначає позивач.
До того ж, передача на зберігання стягувачу майна жодним чином не порушує права боржника та не впливає на результати оскаржуваних торгів.
В ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до статті 45 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться прозоро. Організатор прилюдних торгів забезпечує кожного учасника прилюдних торгів правилами проведення прилюдних торгів до їх початку. Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання. Прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною. Якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися.
Відносно посилання позивача на те, що організатором торгів (відповідачем-3 - Державним підприємством «СЕТАМ») не було дотримано порядку повідомлення про проведення електронних торгів, необхідно зазначити, що відповідно до п.3.11 Тимчасового положення про проведення торгів спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Отже, при розгляді питання про дотримання при проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення необхідно встановити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. Разом з тим, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними.
Головна умова, яка повинна бути встановлена, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-1884цс15).
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Саме з урахуванням вказаної статті та з огляду на визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, відповідач-1 придбав предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Тобто, в даному випадку відповідачем-1 було дотримано визначену чинним законодавством процедуру набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому відповідач-1 був єдиним іпотекодержателем спірного нерухомого майна, у зв'язку з чим посилання позивача на те, що на момент проведення торгів та придбання майна відповідачем-1 були відкриті інші виконавчі провадження не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Оскільки відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства (ч.1 ст. 215 названого Кодексу).
Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
При цьому, вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12).
Як уже зазначалося вище, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсними та скасування результатів електронних торгів з реалізації лоту №158044. В обґрунтування підстав недійсності торгів позивач посилається на порушення порядку їх проведення, вказуючи на те, що майно було реалізоване за заниженою вартістю, а також позивач зазначає про неналежне повідомлення його, як боржника, про дату проведення торгів.
Відповідні доводи позивача вже були розглянуті вище і спростовані наявними у справі матеріалами та поясненнями.
Згідно з чинним законодавством електронні торги належать до угод купівлі-продажу, які можуть визнаватися недійсними в судовому порядку, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Натомість оскаржувані позивачем торги були визнані такими, що не відбулися і наслідком цих торгів є лише складення протоколу про визнання торгів такими, що не відбулися. При цьому названий протокол про визнання торгів такими, що не відбулися, не є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а тому не може бути визнаний недійсним відповідно до ст. ст. 15, 16, 203 названого Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та документально непідтвердженими, а відтак не підлягають задоволенню.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові, та висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За результатами перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегією суддів було встановлено порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування прийнятого у цій справі рішення. Тобто, прийняте судове рішення у даній справі підлягає скасуванню, але з інших підстав, ані ж ті, які наведені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню. Однак рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №911/494/17 має бути скасовано з прийняттям рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лангруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №911/494/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі №911/494/17 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.
3. Матеріали справи №911/494/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законодавством порядку і строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
А.І. Мартюк