вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
14.12.2017 справа №911/3880/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Андрієнка В.В.
секретар: Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - Шабліовська В.В.;
відповідача - Ляшук О.П., Григоришен О.О.;
третьої особи-1 - не з'явилися;
третьої особи-2 - Шевченко П.В., Сотнікова І.В.;
третьої особи-3 - ОСОБА_7
розглянувши заяву суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Пономаренка Є.Ю. про самовідвід від розгляду справи
у справі № 911/3880/15 (суддя - Чонгова С.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"
до Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок"
треті особи 1. Національний банк України
2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
3. ОСОБА_8
про стягнення 729050,39 доларів США
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2016 р. у справі № 911/3880/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" на користь позивача 695125,35 доларів США основної заборгованості за кредитним договором № 732/5 від 11.06.2013 р., 31366,36 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом та 2558,68 доларів США пені.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Банкомзв'язок" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Шапран В.В., Андрієнко В.В. та призначено до розгляду на 16.02.2017 р.
У судовому засіданні 16.02.2017 р. оголошено перерву до 21.03.2017 р.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-53/1010/17 від 20.03.2017 р. у зв'язку з відрядженням судді Шапрана В.В. для роботи до Вищої ради правосуддя призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3880/15, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2016 р. у справі № 911/3880/15 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду, а у призначеному судовому засіданні оголошено перерву до 13.04.2017 р.
До суду 11.04.2017 р. представником Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" подано письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 826/4464/17.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 р. провадження у справі № 911/3880/15 зупинено до прийняття остаточного рішення в адміністративній справі № 826/4464/17.
Разом з цим, постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 р. було скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 р. та передано справу № 911/3880/15 для розгляду до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 р. розгляд справи № 911/3880/15 призначено на 20.07.2017 р.
До суду 19.07.2017 р. представником Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" подано клопотання про призначення у даній справі судової економічної експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 р. призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі № 911/3880/15.
Однак, постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 р. скасовано вищезазначену ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 р. та передано справу № 911/3880/15 для розгляду до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. розгляд справи № 911/3880/15 призначено на 14.12.2017 р.
Представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду 14.12.2017 р. подано заяву про відвід колегії суддів від розгляду справи № 911/3880/15.
Заява мотивована тим, що оскільки розгляд даної справи зупинявся згідно ухвал від 13.04.2017 р. та 20.07.2017 р., які було скасовано Вищим господарським судом України згідно постанов від 20.06.2017 р. та від 21.11.2017 р., та в силу того, що жоден із членів колегії суддів не виклав окремої думки щодо своєї незгоди з безпідставними й неодноразовими зупиненнями провадження, є підстави вважати упередженим підхід до розгляду цієї справи всім складом колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. у задоволенні заяви представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відвід колегії суддів від розгляду справи № 911/3880/15 відмовлено.
Водночас, враховуючи зазначені вище обставини, у судовому засіданні 14.12.2017 р. суддями Буравльовим С.І., Андрієнком В.В. та Пономаренком Є.Ю. подано письмову заяву про самовідвід від розгляду справи № 911/3880/15 на підставі ст. 20 ГПК України з мотивів усунення сумнівів учасників провадження та будь-яких сторонніх осіб стосовно неупередженості та об'єктивності у розгляді даної справи зазначеними суддями.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява № 7577/02) від 03.05.2007 р. суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 р. зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява N 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, N 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява N 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).
Відповідно до статті 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.
На переконання колегії суддів, у даній ситуації в учасників судового процесу, зокрема, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, представником якого подано заяву про відвід складу суду, могли виникнути об'єктивні сумніви стосовно неупередженості суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Пономаренка Є.Ю. під час розгляду даної справи, навіть не зважаючи на відсутність підстав, передбачених ст. 20 ГПК України.
При цьому, як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 р., об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
Таким чином, враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, з метою усунення сумнівів учасників провадження та будь-яких сторонніх осіб стосовно законності розгляду даної справи суддями Буравльовим С.І., Андрієнком В.В. та Пономаренком Є.Ю., а також для забезпечення довіри до судової влади України, заява вказаних суддів про самовідвід від розгляду справи № 911/3880/15 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-1, 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Пономаренка Є.Ю. про самовідвід від розгляду справи № 911/3880/15 задовольнити.
2. Справу № 911/3880/15 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу відповідно до ст. 2-1 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді Є.Ю. Пономаренко
В.В. Андрієнко