"12" грудня 2017 р.Справа № 916/2263/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Бєляновського В.В., Величко Т.А.
при секретарі судового засідання Станковій І.М.
за участю представників сторін:
від ТОВ «Медична компанія «Медікус» - не з'явився;
від Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» - ОСОБА_2 - за довіреністю; ОСОБА_3 - за довіреністю; ОСОБА_4 - за довіреністю;
від ОСОБА_1 медичних наук України - не з'явився;
від Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична компанія «Медікус»
на рішення господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року
у справі №916/2263/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична компанія «Медікус»
до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
- ОСОБА_1 медичних наук України;
- Головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області
про стягнення
Сторони та треті особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 12.12.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
19.08.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Медична компанія «Медікус» (надалі - позивач, ТОВ «МК «Медікус») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» (надалі - відповідач, Інститут ім.В.П.Філатова), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 900002,43грн. заборгованості та 791988,75грн. індексу інфляції.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «МК «Медікус» зазначило, що 25.06.2013р. між Державною установою «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медична компанія «Медікус” (Постачальник) було укладено договір №83 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові товар, зазначений в Специфікації (додаток №1), обліковується як основні засоби, а замовник - прийняти і оплатити такий товар: устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне ДК 016-2010 26.60.1. Позивач виконав свої зобов'язання за договором, проте відповідач сплатив кошти за договором часткова - станом на 19.05.2016р. основна заборгованість відповідача складає 900002,43грн., на які позивачем нараховані 791988,75грн. інфляційних втрат.
З посиланням на норми ст.ст. 525, 526, 712 (ч.ч.2,3), 692, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
20.09.2016р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2016р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 медичних наук України та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.
04.10.2016р. та 05.10.2016р. ОСОБА_1 медичних наук України та ГУДКСУ в Одеській області подали суду першої інстанції пояснення по справі.
20.10.2016р. позивач подав місцевому господарському суду пояснення по справі, в яких просив стягнути з відповідача на свою користь основний борг 900002,43грн., 3% річних - 77745,42грн., індекс інфляції 808950,93грн. та 26800,49грн. витрат по сплаті судового збору.
21.10.2016р. ГУДКСУ в Одеській області подало господарському суду Одеської області додаткові пояснення.
02.11.2016р. позивач та відповідач подали місцевому господарському суду пояснення по справі.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.11.2016р. (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р.) відмовлено у задоволенні позову ТОВа «Медична компанія «Медікус» повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017р. касаційну скаргу ТОВа «Медична компанія «Медікус» задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. та рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2016р. у справі №916/2263/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2017р. справу №916/2263/16 прийнято до провадження.
07.06.2017р. позивач подав місцевому господарському суду заяву про уточнення позовних вимог (з урахуванням заяви про виправлення арифметичної помилки від 11.07.2017р.), в якій з посиланням на сплату відповідачем основної заборгованості у розмірі 900002,43грн. просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 95350,95грн., інфляційні збитки у розмірі 923642,27грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 26800,49грн.
11.07.2017р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
07.09.2017р. позивач подав місцевому господарському суду:
- заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 130341,64грн., інфляційні збитки у розмірі 1040338,26грн.; судові витрати віднести на рахунок відповідача;
- пояснення на відзив.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.10.2017р. (головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Волков Р.В., Никифорчук М.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду вмотивовано посиланням на норми ст.ст.11, 16 (ч.2), 509 (ч.1), 526, ч.1 ст.626, ч.1 ст.628, ст.ст.629, 712, 626, 655, 656, ч.1 ст.664, ч.1 ст.530, ч.1 ст.692, ч.1 ст.628, ст.629, ч.1 ст.614 ЦК України, ст.ст.173,175,193 ГК України, ст.49, ст.2 Бюджетного кодексу України, п.2.2., 2.4., 2.6. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012р. та обґрунтовано наступним. 25.06.2013р. між відповідачем (Замовник) та позивачем (Постачальник) було укладено договір №83 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові товар, зазначений в Специфікації (додаток №1), обліковується як основні засоби, а замовник - прийняти і оплатити такий товар: устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне ДК 016-2010 26.60.1. (Секція С). Сторонами Договору підписано специфікацію, яка є додатком №1 до Договору на поставку обладнання на суму 4990000грн. Позивачем виконані зобов'язання за Договором від 25.06.2013р. Відповідач частково сплатив кошти за договором, проте подане відповідачем платіжне доручення №3874 від 05.09.2013р. на суму 900002,43грн. оплачено ГУДКС України в Одеській області не було. Під час розгляду справи позивачем до господарського суду Одеської області було подано платіжне доручення №1004 від 03 травня 2017р., відповідно до якого на користь ТОВа «Медична компанія «Медікус» були перераховані грошові кошти у розмірі 900002,43 грн. Судом встановлено, що умовами укладеного Договору сторонами було погоджено строк оплати вартості отриманого товару, а саме, відповідно умов п.4.1. Договору, замовник проводить оплату за товар по факту поставки на підставі видаткових накладних, після надходження бюджетних коштів на рахунок замовника. За наявності бюджетного фінансування за КЕКВ 3210 на єдиному казначейському рахунку у Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області остання здійснила лише часткові виплати за договором №83 від 25.06.2013р., оскільки решта виділеного бюджетного фінансування була спрямована державним казначейством на оплату захищених статей видатків у відповідності до Постанови КМУ №943 від 22.10.2008р. «Про економію державних коштів». Тобто, подане відповідачем платіжне доручення №3874 від 05.09.2013р. на суму 900002,43грн. оплачено ГУ ДКСУ в Одеській області не було. Незважаючи на подальші заходи відповідача по внесенню 900002,43грн. до планів видатків, кошти на сплату частини вартості придбаного обладнання в сумі 900002,43грн. не були виділені. Приймаючи до уваги, що кошти, які були виділені у 2013 р., не надходили на рахунок відповідача, у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару. Повна оплата вартості товару була сплачена відповідачем 03.05.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №1004, відповідно до якого на користь позивача були перераховані грошові кошти у розмірі 900002,43 грн., у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідачем не було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за умовами укладеного між сторонами Договору №83 від 25.06.2013р. Отже позовні вимоги про стягнення 3% річних за кожен день прострочення у розмірі 130341,64 грн. та інфляційних збитків у розмірі 1040338,26 грн., не підлягають задоволенню судом у зв'язку з їх невідповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв'язку з чим, в задоволенні позову судом відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду від 17.10.2017р., ТОВ «Медична компанія «Медікус» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення підлягає скасуванню з наступних підстав:
- в рішенні суд посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на відсутність грошових коштів на рахунку замовника як на умову, визначену у п. 4.1. укладеного між сторонами Договору №83 від 25.06.2013р, проте даний висновок суду є хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Факт наявності бюджетного фінансування за КВЕД 3210 підтверджується наявністю на єдиному казначейському рахунку ГУДКС України в Одеській області, з якого було здійснено часткові оплати за Договором №83 від 25.06.2013р., за період з 01.10.2013р. по 25.11.2013р. було перераховано 4089997,57грн., а саме: 01.10.13р. №2390 на суму 89997,57грн., від 09.10.13р. №2390 на суму 1000000грн., від 15.11.13р. №3874 на суму 1000000грн., від 25.11.13р. №3874 на суму 1000000грн., від 25.11.13р. №3874 на суму 1000000грн. Дана обставина також визнана відповідачем;
- даний єдиний казначейський рахунок в розумінні положень Бюджетного кодексу України і є тим самим рахунком Замовника, визначеним в п. 4.1 Договору №83. Таким чином, бюджетне фінансування було отримано відповідачем в повному обсязі для розрахунків з позивачем за даним Договором у 2013 році, а тому посилання суду першої інстанції на відсутність бюджетних коштів на рахунку Замовника є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах справи доказами;
- відповідно до аналізу ч.1 ст.173, ч.2 ст.175 ГК України, ст.625 ЦК України України, а також Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», зобов'язання з оплати поставленого товару, що виникло у відповідача перед апелянтом за Договором поставки №83 від 25.06.2013р., є грошовим зобов'язанням, а тому порушення полягає саме у користуванні грошовими коштами відповідачем, які належать позивачу;
- пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64);
- факт наявності прострочення виконання зобов'язання підтверджується частковою оплатою відповідачем поставленого за Договором товару, отже висновок суду про те, що відповідачем не було здійснено прострочення з оплати за поставлений товар, а як наслідок і не було користування грошовими коштами апелянта, а також не застосування до спірних правовідносин вимог ч.2 ст.625 ЦК України є необґрунтованим, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам;
- посилання відповідача на те, що неможливість виконання умов Договору виникла за відсутності бюджетних асигнувань, не може братися судом до уваги, оскільки, по-перше, бюджетні асигнування на момент виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати товару були передбачені, по-друге - ця обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язань.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.
08.12.2017р. відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
ТОВ «Медична компанія «Медікус», НАМН України та ГУДКС України в Одеській області своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду, що 25.06.2013р. між Державною установою «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медична компанія «Медікус» (Постачальник) було укладено договір №83 (надалі - Договір №83), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові товар, зазначений в Специфікації (додаток №1), обліковується як основні засоби, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар: устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне ДК 016-2010 26.60.1. (Секція С). Найменування (номенклатура, асортимент) товару, зазначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно із пунктами 3.1., 5.3. Договору №83 ціна цього договору становить 4990000грн., без врахування ПДВ. Постачальник здійснює поставку товару за кінцевим місцем призначення: 65061, м. Одеса, Французький бульвар,49/51.
Замовник проводить оплату за товар по факту поставки на підставі видаткових накладних, після надходження бюджетних коштів на рахунок замовника (пункт 4.1 Договору №83).
Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 Договору №83 датою поставки є дата коли товар був переданий у власність Замовника у місці поставки, що підтверджується відповідними документами (видатковими накладними). Зобов'язання Постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність Замовника у місці поставки та підписання відповідних документів (видаткових накладних).
Згідно із пунктами 7.1-7.3 Договору №83 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент сплати за кожний день такої затримки. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону, яка їх сплатила, від виконання зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п.10.1 Договору №83 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р., а в частині грошових зобов'язань, до повного виконання
Невід'ємною частиною цього Договору є: Додаток №1 (Специфікація) (п.12.1 Договору №83).
Сторонами Договору підписано специфікацію, яка є додатком №1 до Договору, на поставку обладнання на суму 4990000грн.
18.03.2014р. та 07.04.2014р. між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору №83 від 25.06.2016р., якими сторони змінювали банківські реквізити Постачальника (ТОВ «Медична компанія «Медікус»).
На виконання умов Договору №83 ТОВом «Медична компанія «Медікус» було поставлено відповідачу товар - відповідне обладнання на суму 4990000грн., що підтверджується видатковою накладною №2374 від 02.09.2013р. та товарно-транспортною накладною від 02.09.2013р. (підписаними та скріпленими печатками сторін), копії яких наявні в матеріалах справи.
Державна установа «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України», було здійснено часткову оплату отриманого товару за Договором №83 у сумі 4089997,57грн., що підтверджується наступними документами, копії яких наявні в матеріалах справи:
- платіжне доручення №2390 від 01.10.2013р. на суму 89997,57грн. (відбиток штампу ГУДКС України в Одеській області про оплату від 31.10.2013р.);
- платіжне доручення №2390 від 09.10.2013р. на суму 1000000грн. (відбиток штампу ГУДКС України в Одеській області про оплату від 08.11.2013р.);
- платіжне доручення №3874 від 25.11.2013р. на суму 1000000грн. (відбиток штампу ГУДКС України в Одеській області про оплату від 23.12.2013р.);
- платіжне доручення №3874 від 15.11.2013р. на суму 1000000грн. (відбиток штампу ГУДКС України в Одеській області про оплату від 13.12.2013р.);
- платіжне доручення №3874 від 25.11.2013р. на суму 1000000грн. (відбиток штампу ГУДКС України в Одеській області про оплату від 24.12.2013р.).
Крім того, Державною установою «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» було подане до ГУДКС України в Одеській області платіжне доручення №3874 від 05.09.2013р. на суму 900002,43грн., яке не було оплачено Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області.
26.05.2014р. ТОВ «Медична компанія «Медікус» надіслала відповідачу претензію (вих.№307), в якій позивач вимагав протягом місяця з дня одержання претензії перерахувати на поточний рахунок позивача заборгованість за товар за Договором №83 у сумі 900002,43грн., пеню - 58180,48грн. та інфляційні втрати у сумі 68338,07грн. (т.1, а.с.23).
27.06.2014р. Державна установа «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» надіслала позивачу відповідь №01-1058 на претензію від 27.06.2014р. в якій зазначила, що буде мати можливість провести оплату заборгованості за договором після надходження бюджетних коштів.
Відповідно до пунктів 1.1, 3.5 Статуту Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України», затвердженого постановою Президії НАМН України №4/12 від 28.02.2012р. Державна установа «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» (надалі - Установа) є державною установою, яка заснована на державній власності і відновиться до відання ОСОБА_1 медичних наук (НАМН) України, головна мета діяльності якого є проведення фундаментальних та прикладних досліджень, надання висококваліфікованої офтальмологічної допомоги; Установа є неприбутковою установою.
Згідно із п.4.10 Статуту відповідача фінансування діяльності Установи здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а також інших незаборонених джерел фінансування. Обсяги бюджетних асигнувань Установи встановлюються відповідно до затверджених кошторисів видатків на проведення лікувальної, наукової та інших видів робіт.
Під час розгляду справи, позивачем до господарського суду Одеської області було подано платіжне доручення №1004 від 03 травня 2017р., відповідно до якого на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична компанія «Медікус» були перераховані грошові кошти у розмірі 900002,43грн., тобто погашена основна заборгованість.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Медична компанія «Медікус» (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в останній редакції) зазначило, що відповідач порушив свої грошові зобов'язання за Договором №83 в частині своєчасної сплати повної вартості отриманого товару, у зв'язку із чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Медична компанія «Медікус» з огляду такого.
Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.ч.1,2 ст. 173, ч.1 ст.175 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно ст.626 ЦК України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст.655, 656 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із ст.ст.662,663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до умов Договору №83 сторонами було погоджено строк оплати вартості отриманого товару, а саме, відповідно умов п.4.1. Договору, замовник проводить оплату за товар по факту поставки на підставі видаткових накладних, після надходження бюджетних коштів на рахунок замовника (п.4.1 Договору №83).
Наявні у справі кошторис Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» на 2013 рік від 15.01.2013р., план використання бюджетних коштів на 2013р., план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2013 рік від 15.01.2013р., помісячний план використання бюджетних коштів на 2013 рік від 15.01.2013р. вказують на те, що у 2013 році 5000000 грн. було заплановано на придбання обладнання.
Кошторис Державної установи „Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України” на 2014 рік від 21.02.2014р., план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2014 рік, план використання бюджетних коштів на 2014 рік від 21.02.2014р., помісячний план використання бюджетних коштів на 2014 рік, довідка про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2014р. від 09.04.2014р. №1, довідка про зміни до кошторису на 2014 рік від 09.04.2014р., витяг №421 зі змін річного розпису асигнувань державного бюджету, довідка про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) із загального фонду бюджету від 09.04.2014р., довідка про зміни до помісячного плану використання бюджетних коштів на 2014 рік №1 від 09.04.2014р. підтверджують відсутність виділення бюджетних коштів на придбання обладнання у 2014р.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач вживав заходи щодо планування видатків з погашення заборгованості перед позивачем в сумі 900002,43грн. на 2015р.- 2016р., про що свідчать наявні в матеріалах справи пропозиції для складання проекту державного бюджету по загальному фонду на 2015 рік Державної установи „Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України”, витяг з проектно-кошторисної документації до пропозиції для складання проекту державного бюджету по загальному фонду на 2015 рік, пропозиції для складання проекту державного бюджету на 2016 рік по капітальних видатках Державної установи „Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України”, витяг з проектно-кошторисної документації до пропозиції для складання проекту державного бюджету по загальному фонду на 2016 рік, звіт про заборгованість за бюджетними коштами на 01.01.2016р.
На підтвердження того, що відповідач мав у 2013р. бюджетні кошти та власні кошти у подальших періодах на погашення заборгованості перед позивачем за Договором №83 від 25.06.2013р., ОСОБА_1 Академією медичних наук України подано копії виписки з рахунку відкритих асигнувань за узагальненими показниками загального фонду Державного бюджету України №9071965600001 за 05.07.2013р. та розподілу відкритих асигнувань з рахунку №90719656000001 від 09.07.2013р. №59, звітів Інституту до ОСОБА_1 медичних наук України про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень за 2014-2015р.р. за кодами 6561040 та 6561060.
Відповідно до ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) ОСОБА_1 програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником ОСОБА_1 програми інформатизації.
Згідно із ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до пунктів п.п.6, 7, 8, 18, 23-1, 47 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування; головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень; єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у ОСОБА_1 банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів ОСОБА_1 банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.
Наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012р було затверджено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (надалі - Порядок №309), відповідно до пунктів 1.1 якого (в редакції від 27.03.2013р.) цей Порядок розроблено на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) при взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами.
Відповідно до п.п.2.2., 2.4., 2.6. Порядку №309 (в редакції від 27.03.2013р.), розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання. За умови взяття бюджетного зобов'язання, за яким застосовуються процедури закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпорядник бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати, зазначеної у звіті про результати проведення процедури закупівель, подає до органу Казначейства додатково, крім документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують проведення закупівлі та передбачені законодавством у сфері державних закупівель. За умови взяття бюджетного зобов'язання, що виникло на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), розпорядник бюджетних коштів проставляє суму в Реєстрі розрахунково на підставі договору (контракту) за курсом ОСОБА_1 банку України на день подання Реєстру. У разі закупівлі валюти через міжбанківський валютний ринок України розпорядник бюджетних коштів проставляє суму в Реєстрі розрахунково на підставі договору (контракту) на рівні курсу, установленого на міжбанківському валютному ринку України на день подання Реєстру. За бюджетними зобов'язаннями за окремими напрямами видатків (наприклад, заробітна плата, стипендії, нарахування на заробітну плату, різні види допомоги), у тому числі за бюджетними зобов'язаннями, у яких не зазначаються суми, у Реєстрі суми проставляються розпорядниками бюджетних коштів розрахунково, але в межах річних планових показників. За довгостроковими бюджетними зобов'язаннями, строк дії яких перевищує один бюджетний період (довгострокові договори, більше одного року), суми в Реєстрі проставляються в межах планових показників поточного бюджетного періоду на підставі даних календарного плану до довгострокового договору. Розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов'язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов'язанням, але не пізніше останнього робочого дня місяця, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов'язань за формою згідно з додатком 2 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання. Після перевірки підтвердних документів по одному примірнику Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, а інші примірники цих документів залишаються на зберіганні в органі Казначейства. Форма заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки затверджується Мінфіном. Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання та/або бюджетного фінансового зобов'язання, повертаються розпоряднику з відміткою "зареєстровано та взято на облік".
За наявності бюджетного фінансування за КЕКВ 3210 на єдиному казначейському рахунку у ГУДКС України в Одеській області останнє здійснило лише часткові виплати за договором №83, оскільки решта виділеного бюджетного фінансування була спрямована державним казначейством на оплату захищених статей видатків у відповідності до Постанови КМУ №943 від 22.10.2008р. «Про економію державних коштів».Подане відповідачем платіжне доручення №3874 від 05.09.2013р. на суму 900002,43грн. оплачено ГУ ДКСУ в Одеській області не було.
Подане ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» платіжне доручення №3874 від 05.09.2013р. на суму 900002,43грн. було оплачено лише 03.05.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №1004, відповідно до якого на користь ТОВа «Медична компанія «Медікус» були перераховані грошові кошти у розмірі 900002,43 грн.
Отже враховуючи що кошти, які були виділені у 2013р. не надходили на рахунок ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України», місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не прострочив виконання грошового зобов'язання до моменту надходження коштів на його рахунок.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пунктах 1.1, 6.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто, зобов'язанням сплатити кошти.
За встановлення факту відсутності прострочення відповідачем зобов'язання сплатити вартість товару, отриманого за Договором №83 відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних а також інфляційних втрат, нарахованих позивачем.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення грошового зобов'язання відповідачем перед позивачем за Договором №83 та відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог ТОВа «Медична компанія «Медікус» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України», нарахованих останньому за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Медична компанія «Медікус» колегія суддів відхиляє з огляду такого.
Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд
Відповідач є неприбутковою державною бюджетною установою, яка заснована на державній власності та фінансується повністю із бюджету України.
Згідно із п.4.1 Договору №83 Замовник (відповідач) проводить оплату за товар по факту поставки на підставі видаткових накладних після надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника.
В договорі наявна є вказівка на певну подію, настання якої є обов'язковою для виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №83 - надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника
Отже у разі затримки розпорядником бюджетних коштів надання доручення на здійснення платежу не настає відповідальності за порушення строків оплати товару, оскільки у такому разі строк оплати не настає, а переноситься на дату, коли настануть дві події: виконана поставка та будуть фактично отримані бюджетні кошти.
Відповідно до листа ГУДКСУ в Одеській області від 28.10.2016р. №04-08/503-6809 касові видатки по КПК 6561850, КЕКВ 3210 станом на 01.01.2014 р. склали 5000000,00грн., зареєстрована кредиторська заборгованість відповідача склала 900002,43грн. Причиною виникнення кредиторської заборгованості стало те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008р. №943 «Про економію державних коштів» при проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органи Казначейства в першу чергу та стислі терміни забезпечують виконання захищених статей видатків, перелік яких визначено частиною 2 статті 55 Бюджетного кодексу України. Виконання інших незахищених видатків здійснюється в межах наявного фінансового ресурсу на єдиному казначейському рахунку. Бюджетні асигнування за КЕКВ 3210 «Капітальні трасферти підприємствам (установам, організаціям)» є незахищеними видатками та в умовах обмеженого фінансового ресурсу не були підкріплені коштами єдиного казначейського рахунку, що призвело до виникнення кредиторської заборгованості. ГУДКС України в Одеській області зазначає, що причиною невиконання грошового зобов'язання є дефіцит державного бюджету, а не відсутність грошових коштів у відповідача.
Твердження позивача про те, що відповідач має право розпоряджатися єдиним казначейським рахунком не заслуговують на увагу з огляду такого.
31.12.2013р. закінчилася дія Закону України про Державний бюджет України на 2013 рік, як наслідок, незважаючи на залишки невикористаних відкритих асигнувань, всі розпорядники та одержувачі бюджетних коштів втратили право на використання бюджетних асигнувань, відкритих з загального та спеціального фондів Державного бюджету у 2013 році.
ГУ ДКСУ в Одеській області станом на 01.01.2014р. було зареєстровано кредиторську заборгованість відповідача перед TOB «Медична компанія «Медікус» в сумі 900002,43грн.
В подальшому, відповідачем вчинялись дії, спрямовані на отримання бюджетного фінансування для розрахунку з позивачем за Договором 83.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, отже ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» не мала можливості використовувати інше бюджетне фінансування на виплати не за цільовим призначенням.
Отже доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильність висновків місцевого господарського суду.
Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. та рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2016р. у справі №916/2263/16, у своїй постанові від 25.04.2017р. зазначив наступне. колегія не виключає наявність підстав вважати, що наведені боржником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли у силу якихось об'єктивних та незалежних від боржника обставин. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК України). Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними мотиви судових актів про відмову у задоволенні вимог про стягнення основного боргу, з підстав внесення змін до кошторису та плану використання бюджетних коштів відповідачем на 2014 рік, затверджених віце-президентом НАМН України, на підставі Постанови КМУ від 01.03.14 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" №65, оскільки відповідач не позбавлений можливості вживати всіх законних заходів для захисту своїх прав кредитора, у тому числі за рахунок власних коштів, оскільки отримання замовником бюджетних коштів не є подією, яка неминуче має настати, і відповідно до ч.2 ст.617 ЦК України та ч.2 ст.218 ГК України, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05 та "Бакалов проти України" від 30.11.04. Касаційна інстанція також вважає, що суди не врахували матеріальні інтереси позивача, фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, зокрема, те, що позивач, внаслідок цих процесів зазнає значних збитків з огляду на несвоєчасні розрахунки відповідача за поставку вказаного медичного обладнання. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у клініки обов'язку оплачувати решту вартості поставленого позивачем медичного устаткування за договором від 25.06.13 за №83 про закупівлю робіт за державні кошти без наявності відповідного бюджетного асигнування та безпосередньо розмір залишку основного боргу, який попередніми інстанціями не досліджувався, є передчасними.
Відповідно до пунктів 1.1, 3.5 Статуту Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України», затвердженого постановою Президії НАМН України №4/12 від 28.02.2012р. Державна установа «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова ОСОБА_1 академії медичних наук України» (надалі - Установа) є державною установою, яка заснована на державній власності і відновиться до відання ОСОБА_1 медичних наук (НАМН) України, головна мета діяльності якого є проведення фундаментальних та прикладних досліджень, надання висококваліфікованої офтальмологічної допомоги; Установа є неприбутковою установою.
Колегія суддів зазначає, що під час нового розгляду справи відповідачем надані до матеріалів справи копії документів, які підтверджують той факт, що надходження коштів, які у фінансовій звітності визначені як «отримані за іншими джерелами власних надходжень за 2013-2017р.р. за кодами 6561040 та 6561060» відбувалося в негрошовій формі, у вигляді благодійних внесків, грантів, дарунків (т.3, а.с. 137-166), але за рахунок інших, ніж бюджетні асигнування коштів, спірна заборгованість не могла погашатися в силу вимог бюджетного законодавства.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 17.10.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 17.10.2017р. по справі №916/2263/16 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 18.12.2017р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Бєляновський В.В.
Суддя Величко Т.А.