вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/14491/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Смірнової Л.Г.
Мартюк А.І.
при секретарі: Петрик М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Тимошик О.І. - представник за довіреністю від 29.09.2017 р.;
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: не з'явились;
від третьої особи 1: не з'явились;
від третьої особи 2: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року
у справі № 910/14491/17 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"
до 1) Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1
1) Національний банк України,
2) Міністерство фінансів України
про визнання права та визнання відсутнім права
Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Національного банку України, Міністерства фінансів України про визнання права за Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда" сплати суми боргу за кредитними договорами від 20.11.2013 №4К13749Д, від 21.11.2013 №4К13761Д, від 21.01.2014 №4К14035И, від 02.09.2014 №4К14295И в розмірі 547 864 757,27 грн., який був сплачений Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" поручителем за боржника та про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда" сплати суми боргу за кредитними договорами в розмірі 547 864 757,27 грн, який був сплачений Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" поручителем за боржника.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано оцінки тому, що у ТОВ «Боранд Трейд», як у поручителя, відсутні оригінали кредитних договорів і відповідні документи, які підтверджують зобов'язання ТОВ «Карінда», тому позивач позбавлений можливості реалізувати своє право як нового кредитора, чим істотно порушуються його права та законні інтереси на отримання виконаного ним за боржника від боржника
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" по справі № 910/14491/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л.Г., Мартюк А. І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 року справу № 910/14491/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л.Г., Мартюк А. І.; розгляд справи призначено на 12.12.2017 р.
Представники третіх осіб та відповідачів в судове засідання 12.12.2017 р. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2017 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) було укладено договір поруки №4К13749Д/П (надалі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Карінда" (боржник) своїх зобов'язань за:
- кредитним договором від 20.11.2013 р. №4К13749Д (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;
- кредитним договором від 21.11.2013 р. № 4К13761Д (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;
- кредитним договором від 21.01.2014 р. № 4К14035И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3;
- кредитним договором від 02.09.2014 р. № 4К14295И (далі - Кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4.
Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.
За змістом п. 4 Договору, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.10.2016 р. ним на виконання умов Договору поруки в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда" по кредиту та відсоткам за кредитними договорами від 20.11.2013 №4К13749Д, від 21.11.2013 №4К13761Д, від 21.01.2014 №4К14035И, від 02.09.2014 №4К14295И згідно платіжних доручень №2329, №2328, №2327, №2326 було сплачено на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 547 864 757,27 грн., а тому до позивача в межах цієї суми перейшли всі права кредитора за вказаними кредитними договорами. Як зазначає позивач, він звертався до відповідача-2 з листом про зобов'язання виконати передбачені умовами кредитних договорів обов'язки з повернення кредиту та сплати відсотків, однак, будь-яких передбачених вимогою дій відповідачем-2 вчинено не було. За таких обставин, позивач просить суд визнати право за Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда" сплати суми боргу за кредитними договорами від 20.11.2013 №4К13749Д, від 21.11.2013 №4К13761Д, від 21.01.2014 №4К14035И, від 02.09.2014 №4К14295И в розмірі 547864757,27 грн., який був сплачений Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" поручителем за боржника, а також визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда" сплати суми боргу за кредитними договорами в розмірі 547864757,27 грн., який був сплачений Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" поручителем за боржника.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.
Колегією суддів досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поруки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, порядок виконання зобов'язань та строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 553, 554, 555, 556 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним згідно ч. 7 ст. 181 ГК України, оскільки подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідачем-1 не заперечується факт укладення Договору поруки № 4К13749Д/П від 20.10.2016 р., отримання коштів від позивача в сумі 547 864 757,27 грн. згідно платіжних доручень № 2329, №2328, №2327, №2326, зарахування вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості по поверненню кредиту та сплати відсотків (як це передбачено умовами Договору поруки), а також не подано доказів повернення цих коштів як помилково перерахованих у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки № 4К13749Д/П.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону та будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.
Доказів того, що відповідачами не визнаються або оспорюються обставини щодо сплати позивачем на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" коштів у розмірі 547 864 757,27 грн. в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда" за кредитними договорами від 20.11.2013 №4К13749Д, від 21.11.2013 №4К13761Д, від 21.01.2014 №4К14035И, від 02.09.2014 №4К14295И, позивачем не надано.
Щодо посилань позивача на не задоволення відповідачем-2 вимоги про сплату заборгованості, то по-перше, в матеріалах справи відсутня як копія самого листа із відповідною вимогою, так і доказів його направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда".
По-друге, сам по собі факт невиконання боржником вимоги кредитора про сплату заборгованості не є беззаперечним доказом невизнання або оспорення боржником існування у кредитора відповідного права вимоги (оскільки таке невиконання може бути зумовлено не лише наявністю заперечень щодо факту існування заборгованості, а й зокрема, відсутністю у боржника грошових коштів, наявністю форс-мажорних обставин тощо).
Посилання апелянта на те, у нього відсутні оригінали кредитних договорів і відповідні документи, що підтверджують зобов'язання ТОВ «Карінда», та те, що відповідачем 1 порушено п. 10 договору поруки, колегією суддів до розгляду не приймається з огляду на наступне.
Пунктом 10 Договору поруки обумовлено, що Кредитор зобов'язаний у випадку виконання Поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати Поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки Боржника за Кредитним договором.
Згідно положень ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Між тим, законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 ЦК України та ч. 3 ст. 556 ЦК України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Ані умовами Договору поруки, ані чинним законодавством України не передбачено обов'язку Кредитора передати Поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.
За змістом ст. ст. 14, 15, 16 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вимога про витребування у відповідача 1 оригіналів кредитних договорів відповідні документи, що підтверджують зобов'язання ТОВ «Карінда», у позовній заяві заявлена не була.
Позивачем, у свою чергу, не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідачів з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
В силу положень ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту порушення або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання за ним права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда" сплати суми боргу за кредитними договорами від 20.11.2013 №4К13749Д, від 21.11.2013 №4К13761Д, від 21.01.2014 №4К14035И, від 02.09.2014 №4К14295И в розмірі 547864757,27 грн, який був сплачений Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" поручителем за боржника, а також визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда" сплати суми боргу за кредитними договорами в розмірі 547 864 757,27 грн., який був сплачений поручителем за боржника є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року у справі № 910/14491/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року у справі № 910/14491/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року у справі № 910/14491/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/14491/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Л.Г. Смірнова
А.І. Мартюк