"12" грудня 2017 р.Справа № 916/1599/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.
суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання Селиверстова М.В.
за участю представників сторін у судовому засіданні від 12.12.2017:
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю
від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості
на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2017
по справі № 916/1599/17
за позовом: Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості
до відповідача: Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області
про стягнення 8058,75 грн.,
(предмет спору зазначено згідно рішення суду)
У судовому засіданні 12.12.2017 згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У липні 2017 року Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості (далі також -Центр, позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі також - Фонд, відповідач) про стягнення з останнього на користь позивача шкоди, завданої незаконним рішенням відповідача у розмірі 6947,72 грн., що є сумою допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_3.
Обґрунтовуючи позов Центр зазначив, що в період з 02.01.2012 по 11.09.2012 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована та перебувала на обліку як безробітна у Ізмаїльському міськрайонному центрі зайнятості та протягом вказаного періоду їй було призначено та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 6947,72 грн. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2011 по справі №2а-76/11 зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах з 16.02.2010, при цьому встановлено неправомірність рішення Фонду №1038/18 від 30.04.2010 щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії, що, на думку позивача, свідчить про неправомірність відповідних дій Фонду та заподіяння останнім Центру шкоди в розмірі 6947,72 грн. - фактично виплачена допомога по безробіттю.
У правове обґрунтування позову Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості послався на ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, п. 7 ч. 1 ст. 31, ч. 4 ст. 38 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ч. 1 ст. 107 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2017 по справі № 916/1599/17 (суддя Малярчук І.А.) відмовлено Ізмаїльському міськрайонному центру зайнятості у задоволенні позову повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено обов'язок органів пенсійного фонду повідомляти центри зайнятості про прийняття рішення про призначення громадянину пенсії, як і не надано доказів обізнаності Фонду із тим, що ОСОБА_3 отримувала допомогу по безробіттю. Крім того, суд зазначив, що не вбачає порушення в діях відповідача виконання постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.02.2011 по справі №2а-76/11 щодо здійснення перерахунку пенсії. З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що сама лише наявність шкоди у вигляді безпідставної сплати допомоги по безробіттю, за відсутності інших цивільно-правових елементів шкоди, таких як вина відповідача, протиправність його поведінки, причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача та шкідливим результатом, що настав, не є підставою для зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу шкоду, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позову повністю.
Не погодившись з рішенням суду, Центр звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин справи. Як вважає скаржник, судом не враховано, що відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів; судом не прийнято до уваги, що в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України виплачена ОСОБА_3 допомога по безробіттю у розмірі 6947,72 грн. не підлягає поверненню даною особою. Також скаржник послався на приписи ч. 1 ст. 107 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно яких пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
У засіданнях суду апеляційної інстанції представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що згідно з персональною карткою, зареєстрованою 26.12.2011, та витягу з наказів Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості про прийняття рішення по особі: ОСОБА_3 (06.10.1958 р.н.) від 11.09.2012, вказана особа перебувала на обліку в Ізмаїльському міськрайонному центрі зайнятості протягом 03.01.2012 - 11.09.2012 як безробітна та протягом вказаного періоду отримала грошову допомогу на загальну суму 6947,72 грн.
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.11.2011 по справі №2а-76/11, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду, визнано нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області про відмову у призначенні ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах, відповідно до протоколів №1038/18 від 30.04.2010 та №18 від 30.04.2010, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах з 16.02.2010, здійснити нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 16.02.2010.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області від 11.07.2012 (ВП №33352568) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-76/11 від 26.03.2012 щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах з 16.02.2010, здійснити нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 16.02.2010.
У відповідь на лист Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості №991/07/07 від 25.11.2016 Фонд листом №11041/03 від 02.12.2016 повідомив, що ОСОБА_3 отримує пенсію за віком відповідно до п. д) ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення та п.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 16.02.2010; пенсію призначено розпорядженням від 17.07.2012 на виконання вимог постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.02.2011 по справі №2а-76/11 та постанови Відділу примусового виконання рішень УДВС про відкриття виконавчого провадження №33352568 від 11.07.2012, які отримані управлінням 16.07.2012.
Ізмаїльським міськрайонним центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_3, за результатами якого складено акт №165ц від 10.01.2017. Даним актом встановлено, що ОСОБА_3 отримувала пенсію за віком з 16.02.2010, тобто у період перебування на обліку безробітних з 02.01.2012 по 11.09.2012, фактично не мала права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю за період з 02.01.2012 по 10.09.2012.
За приписами статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 даного Кодексу України, за приписами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У розумінні приписів наведеної норми однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою.
Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості) або відшкодування завданих збитків у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Відповідно до статті 22 цього Кодексу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Для покладення на відповідача обов'язку відшкодування шкоди необхідна наявність певних підстав, як-то неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, вина, яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для позивача внаслідок дій відповідача і безпосередній причинний зв'язок між шкодою та правопорушенням, який в даному випадку відсутній.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що заявлена до стягнення сума сплачена позивачем добровільно (виплачена як допомога по безробіттю у зв'язку з наданням гр. ОСОБА_3 статусу безробітної), що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів, перерахованих вказаній особі.
При цьому, положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме на позивача покладається обов'язок щодо перевірки страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України.
Доводи Центру, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи наведене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 ГПК України, судова колегія, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2017 у справі № 916/1599/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 15.12.2017.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: В.М. Головей
Суддя: Я.Ф. Савицький