"18" грудня 2017 р.Справа № 916/1599/17
12 грудня 2017 року Постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2017 залишено без змін, апеляційну скаргу Ізмаїльського міськрайонного центру занятості без задоволення по справі №916/1599/17 за позовом Ізмаїльського міськрайонного центру занятості до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про стягнення 8058,75 грн.
Не поділяючи точку зору більшості вважаю за необхідне, керуючись ч.3 ст.4-7 ГПК України, висловити окрему думку щодо прийнятої ухвали.
З постанови вбачається, що колегія суддів прийшла до висновку про відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди.
З цим висновком не згоден з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч.2 цієї ж статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У розумінні приписів наведеної норми однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою.
Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи, вина завдавача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 02.01.2012 по 11.09.2012 була зареєстрована та перебувала на обліку як безробітня у Їзмаїльському МРЦЗ. За цей час ОСОБА_1 було призначено та виплачено допомогу по безробіттю у загальній сумі 6947,72 грн. що свідчить про те, ОСОБА_1 станом на дати її звернення до позивача з заявами про надання статусу безробітного та призначення грошової допомоги по безробіттю, не мала заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, та отримала від Управління Пенсійного Фонду України в м. Ізмаїлі Херсоні відмову у призначенні пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких приймають участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Приймаючи до уваги ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 вважаю що обставини протиправної поведінки відповідача є встановленими в та не підлягають доведенню у даній справі. Внаслідок таких неправомірних дій ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке гарантовано чинним законодавством. Крім того неправомірні дії відповідача надали ОСОБА_1 можливість стати на облік в центрі зайнятості та отримувати допомогу як безробітній особі, яка не має будь-яких доходів за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим було завдано шкоду останньому. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача в апеляційній скарзі про відсутність неправомірних дій з боку Управління ПФУ.
При цьому зазначаю, що саме внаслідок протиправної відмови органів Пенсійного фонду України у призначенні пенсії ОСОБА_2 була вимушена звернутися до позивача за одержанням допомоги по безробіттю, що також свідчить про наявність вини відповідача у заподіянні шкоди (збитків) позивачу.
Стосовно причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою позивачу, то суд першої інстанції вірно встановив наявність підстав для кваліфікації виплат допомоги по безробіттю як шкоди, що заподіяна внаслідок протиправних дій органу призначення пенсії (УПФУ в м. Херсоні) щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 16.02.2010 на пільгових умовах.
Враховуючи викладене, вважаю, що апеляційна скарга Ізмаїльського міськрайонного центру занятості підлягає задоволенню.
Суддя Головей В.М.