79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" грудня 2017 р. Справа № 909/237/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Давид Л.Л.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: Совинській С.В.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явились;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №10-760/д від 30.11.2016;
від третіх осіб: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Долинанафтогаз”, вих.№18юр-1238 від 24 квітня 2017 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2017 року (підписане 14.04.2017 року), суддя Гриняк Б.П.
у справі №909/237/17
за позовом Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, м. Калуш
до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Долинанафтогаз”, м. Долина
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - гр. ОСОБА_4
про стягнення шкоди у вигляді надміру виплаченої пенсії в сумі 5 017,13 грн.,
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2017 (суддя Гриняк Б.П.) у справі №909/237/17 позов задоволено. З ОСОБА_3 акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» на користь Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області стягнуто шкоду у вигляді надміру виплаченої пенсії в сумі 5 017,13 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського від 06.06.2017 апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" задоволено. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2017 у справі №909/237/17 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з Долинського ОУПФУ Івано-Франківської області на користь ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" 1760 грн. 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2017 касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 червня 2017 року у справі № 909/237/17 скасовано. Справу № 909/237/17 передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського від 14.11.2017 апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" призначено до розгляду на 29.11.2017.
У судове засідання, призначене на 29.11.2017, з'явився представник відповідача, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.
Позивач участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, однак подав на розгляд суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у зв'язку з реорганізацією позивача шляхом його приєднання до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в порядку вимог ст. 25 ГПК України, проведено заміну позивача у справі його правонаступником - Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області. Також, з метою встановлення фактичних обставин справи, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та гр. ОСОБА_4 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Вказаною ухвалою суду Позивача зобов'язано подати суду: - оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії документів, долучених до позовної заяви; - скерувати на адреси третіх осіб копію позовної заяви з додатками, докази надіслання подати суду; - подати суду докази на спростування відомостей, зазначених у довідці № 173 від 11.11.2013 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії гр. ОСОБА_4 Третю особу на стороні Позивача зобов'язано подати суду письмові пояснення по суті спору та пенсійну справу гр. ОСОБА_4 № 124829 (для огляду). Третю особу на стороні Відповідача зобов'язано подати суду письмові пояснення по суті спору та докази, які свідчать про утримання Позивачем з пенсійних виплат по 20% щомісяця, починаючи з грудня 2012 на підставі розпорядження № 799 від 13.11.2012 (за наявності).
На виконання вимог ухвали суду, 12.12.2017 Позивачем на розгляд суду подано докази надіслання позовної заяви третім особам, належним чином засвідчені копії документів, долучених до позовної заяви, оригінал пенсійної справи гр. ОСОБА_4 № 124829 та заяву про уточнення позовних вимог. Зокрема, у вказаній заяві Позивач зазначає про те, що у період з 01.12.2012 по 30.11.2013 з пенсійних виплат гр. ОСОБА_4 на підставі розпорядження № 799 від 13.11.2012 проводилось утримання переплати пенсії, в результаті чого управлінням утримано 2 097, 47 грн. У зв'язку з цим Позивач просить суд стягнути з Відповідача залишок невідшкодованої суми надміру виплаченої пенсії в сумі 2 919, 66 грн.
Також, Позивачем на розгляд суду подано заяву про розгляд справи без участі його представника.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_4 надала суду письмові пояснення, в яких зазначила про те, зокрема, що управління на підставі розпорядження № 799 від 13.11.2012 протягом певного періоду утримувало з її пенсійних виплат частину коштів, що, за підрахунками останньої, складає близько 2 222 грн. Однак, надати суду будь-які первинні документи не в змозі, оскільки такі не збереглись. Просить суд розглядати справу без участі її представника.
Відповідач, на виконання вимог ухвали суду від 29.11.2017, подав докази надіслання третім особам копії апеляційних скарг.
У дане судове засідання з'явився представник скаржника, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області звернулося з позовною вимогою до ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" про стягнення шкоди у вигляді надміру виплаченої пенсії в сумі 5 017,13 грн.
Позов мотивовано тим, зокрема, що 10 листопада 1992 року гр. ОСОБА_4 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі з заявою про призначення пенсії у зв'язку з досягненням пенсійного віку. До вказаної заяви долучено довідку №1р-563 від 09.11.1991 про розмір заробітної плати за період з 01.11.1990 по 31.10.1992.
16 серпня 1992 року управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі, згідно поданих документів, гр. ОСОБА_4 призначено пенсію за віком.
Із вступом з 01.01.2004 в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно розпорядження №124829 від 19.07.2004 та у відповідності до вимог ст.40, 43 вказаного Закону, гр. ОСОБА_4 з 01.01.2004 проведено перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідки №424 від 19.07.2004 року за період з 01.01.1987 по 31.12.1991. Після проведеного перерахунку розмір пенсії гр. ОСОБА_4 встановлений в сумі 236,50 грн. щомісячно.
В ході проведення перевірки НГВУ «Долинанафтогаз» правильності та повноти відображення заробітної плати в довідках №1р-563 від 09.11.1997 та №424 від 19.07.2004, працівниками управління виявлено ряд порушень. За результатами проведеної перевірки управлінням складено акти №244 від 14.06.2012 та №244а від 16.08.2012.
Зокрема, неправильне відображення в довідці №424 від 19.07.2004 сум нарахованої заробітної плати призвело до неправомірного завищення індивідуального коефіцієнта заробітної плати, який становив 1,91016, та середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, який становив 585,37 грн., і, як наслідок, вказане слугувало причиною неправомірного збільшення розміру пенсії гр. ОСОБА_4
Після проведення 27.06.2012 першого розрахунку пенсії згідно довідки НГВУ «Долинанафтогаз» №211 від 22.06.2012 за період з 01.11.1990 по 31.10.1992 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії склав 1,70221 грн., а сума середньомісячного заробітку для обчислення пенсії склала 521,64 грн., що є нижчим від попереднього.
17 серпня 2012 року проведено остаточний розрахунок за наявними матеріалами пенсійної справи із врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 (60 календарних місяців згідно ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), в результаті якого індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії склав 1,75123, а сума середньомісячного заробітку для обчислення пенсії - 536,66 грн.
Таким чином, вказані порушення стосовно повноти та правильності відображення Відповідачем заробітної плати у виданій ним довідці призвели до того, що гр. ОСОБА_4 в період з 01.01.2004 по 31.08.2012 безпідставно отримала надмірну виплату пенсії в загальному розмірі 5 107 грн. 13 коп. (розрахунок наявний в матеріалах справи), яку Позивач просить стягнути з Відповідача на підставі вимог ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що довідки № 1р-563 від 09.11.1991, №424 від 19.07.2004 та №211 від 22.06.2012 про розмір заробітної плати для обчислення пенсії гр. ОСОБА_4В, які видавалась Відповідачем і були підставою для призначення пенсії, містили недостовірні дані, що відображено в акті перевірки правильності призначення пенсії гр. ОСОБА_4 за даними довідками. Вказані обставини слугували підставою для нарахування пенсії в розмірі, більшому від обґрунтованого, а нарахування надмірного розміру пенсії призвело до необґрунтованих виплат в сумі 5017,13 грн., які фактично є бюджетними втратами. Поряд з тим, суд, зважаючи на вчасне звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права, про що свідчать процесуальні документи адміністративного суду, визнав поважними обставини пропуску строку на звернення Позивача до господарського суду, які виникли з незалежних від Позивача обставин, а саме з причин розгляду позовних вимог в порядку адміністративного провадження.
Судова колегія, оцінивши докази в їх сукупності, дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування судового рішення у даній справі, з огляду на наступне.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції від 06.06.2017 у даній справі, Вищий господарський суд України зазначив про те, зокрема, що суд апеляційної інстанції прийняв до уваги копію Довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії № 173 від 11.11.2013 року (містить інформацію про утримання з гр. ОСОБА_4 переплати), яка була завірена та подана ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" як додаток до Відзиву (вих. №18юр-809 від 10.03.2017 року), та, навпаки, не дослідив та не надав належної правової оцінки Довідці Долинського управління Пенсійного фонду України (вих. №1884/0301 від 13.03.2017 року), яка була додана до Клопотання позивача від 17.03.2017 року.
Разом з тим, 13.11.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області було прийнято розпорядження за № 799, яким у зв'язку із встановленням факту переплати гр. ОСОБА_4 суми пенсійних виплат у розмірі 5107,13 грн. (за період з 01.07.2002 року по 31.08.2012 року), постановлено проводити стягнення з її пенсійних виплат по 20% до повного погашення переплати.
Як у запереченні на апеляційну скаргу, так і у касаційній скарзі Позивач зазначав про те, що 17 січня 2013 він звертався до Відповідача та ОСОБА_4 з вимогами повернення переплати пенсії у добровільному порядку, однак останні суму переплати у добровільному порядку не повернули. Також, Позивач зазначав про те, що з розпорядження №799 від 13.11.2012 не вбачається, з кого проводиться стягнення та з якого виду виплат, а рішення щодо утримання переплати із ОСОБА_4 у встановленому законом порядку Позивач не приймав (а.с. 103, 125).
З метою з'ясування фактичних обставин справи третю особу на стороні Позивача було зобов'язано подати суду пенсійну справу гр. ОСОБА_4 № 124829 (для огляду), Позивача - докази на спростування відомостей, зазначених у довідці № 173 від 11.11.2013.
Як було зазначено вище, 12.12.2017 Позивачем на розгляд суду подано оригінал пенсійної справи гр. ОСОБА_4 № 124829 та заяву про уточнення позовних вимог. Зокрема, у вказаній заяві Позивач зазначає про те, що ним у період з 01.12.2012 по 30.11.2013 з пенсійних виплат гр. ОСОБА_4 на підставі розпорядження № 799 від 13.11.2012 проводилось утримання переплати пенсії, в результаті чого управлінням утримано 2 097, 47 грн. У зв'язку з цим Позивач просить суд стягнути з Відповідача залишок невідшкодованої суми надміру виплаченої пенсії в сумі 2 919, 66 грн.
Таким чином, Позивач як на момент звернення до суду з позовом у даній справі, так і в процесі розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанції стверджував про наявність підстав для стягнення з рахунку Відповідача шкоди у вигляді надміру виплаченої пенсії в сумі 5 017,13 грн. В підтвердження наявності саме такої суми до відшкодування Позивач, окрім іншого, посилався на Довідку Долинського управління Пенсійного фонду України (вих. №1884/0301 від 13.03.2017 року, а.с. 39), на яку, зокрема, посилався і суд касаційної інстанції при скасуванні рішення суду апеляційної інстанції, та на службову записку від 15.03.2017 (а.с. 40).
Тобто, у даному випадку Позивач, подаючи недостовірні відомості, ввів суд касаційної інстанції в оману, що слугувало підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції від 06.06.2017.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши оригінал пенсійної справи гр. ОСОБА_4 № 124829 та з врахуванням заяви Позивача про уточнення позовних вимог, дійшов висновку про те, що фактично невідшкодованою залишилась шкода у вигляді надміру виплаченої Позивачем пенсії в сумі 2 919, 66 грн.
У відповідності до ст.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ст.14 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства, установи і організації (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами) є страхувальниками для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту), або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, а згідно із статтею 15 - платниками страхових внесків.
Статтею 50 зазначеного вище Закону передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Таким чином, зазначена норма визначає спеціальний порядок повернення надмірно сплаченої суми пенсії, а саме: безпосередньо пенсіонером добровільно, або на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.
З огляду на викладене, суд констатує, що передумовами для стягнення надміру виплачених пенсій є: як зловживання з боку пенсіонера (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), так і подання страхувальником недостовірних даних.
Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.
При цьому, колегія суддів зазначає, що недостовірна інформація це інформація, що суперечить даним первинних документів. Відтак, документ, який містить таку інформацію підпадає під визначення поняття "недостовірний".
За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Наведена норма передбачає загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, для виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як було зазначено вище, саме неправильне відображення Відповідачем в довідці №424 від 19.07.2004 сум нарахованої заробітної плати гр. ОСОБА_4 призвело до неправомірного завищення індивідуального коефіцієнта заробітної плати, що, в свою чергу, призвело до виплати Позивачем в період з 01.01.2004 по 31.08.2012 гр. ОСОБА_4 надмірної пенсії в загальному розмірі 5 107 грн. 13 коп., частину з яких Позивачем утримано за рахунок коштів самого пенсіонера (2 097, 47 грн.) шляхом щомісячної недоплати пенсії в період з 01.12.2012 по 30.11.2013 з розрахунку 20% на підставі розпорядження № 799 від 13.11.2012.
Таким чином, на момент розгляду справи правомірними є вимоги Позивача про стягнення з рахунку Відповідача залишку невідшкодованої суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 2 919, 66 грн.
Разом з тим, у даному випадку, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2017 Відповідач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з заявою № 18юр-830 про застосування строків позовної давності, в якій просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску Позивачем при зверненні до суду з позовом у даній справі строку позовної давності.
Однак, судом першої інстанції визнано поважними причини пропуску Позивачем строку позовної давності з огляду на те, що невчасне звернення останнього до господарського суду виникло з незалежних від позивача обставин, а саме з причин розгляду його позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, судова колегія не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причинами пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але згідно положень частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Чинне законодавство не містить переліку поважних причин, за наявності яких строк позовної давності може бути поновлено. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, Позивач у березні 2013 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 та до ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" про стягнення 5017, 13 грн. заборгованості.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 р. у справі №809/765/13-а позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ "Укрнафта" Нафтогазовидобувне управління "Долинанафтогаз" суму надмірно виплаченої пенсії в розмірі 5017,13 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплаченої пенсії. Провадження в частині позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" суми пенсії, виплаченої надміру ОСОБА_4 в розмірі 5017 ,13 грн. закрито.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 22.11.16 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Долинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03. 2015 року .
Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 6-1763цс16 від 24.05.2017, не перериває перебігу строку позовної давності подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
В пп.4.4.2 п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 роз'яснено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що пред'явлення Позивачем в порядку адміністративного судочинства позову про стягнення спірної суми не перериває перебігу строку позовної давності та не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, у зв'язку з чим у даному випадку наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Доказів про поважність причин пропуску позовної давності, окрім зазначених вище, Позивач суду не надав.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про невідповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому таке підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати у справі, у тому числі за перегляд рішення в апеляційному порядку в сумі 1 760 грн., покласти на Позивача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105, 107 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Долинанафтогаз” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2017 року у справі №909/237/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
3. Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на Позивача.
4. Стягнути з Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (77304, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Біласа і Данилишина, 2, код ЄДРПОУ 37824000) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Долинанафтогаз” (77503, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Промислова, 7, і.к. 00136490) 1760 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький
Судді Л.Л. Давид
ОСОБА_1