вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/14400/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пашкіної С.А.
Дикунської С.Я.
при секретарі: Петрик М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Дубовий О.С. - представник за довіреністю № 101-2017 від 03.08.2017 року,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року
у справі № 910/14400/17 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"
про стягнення 50 000, 00 грн.,
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 50 000, 00 грн. страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року позов Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду змінити в частині стягнення 50 000,00 грн. страхового відшкодування та 1 600, 00 грн. судового збору, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 28 026, 29 грн. страхового відшкодування та 896, 84 грн. судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується виходячи з розміру саме оціненої шкоди, з урахуванням зносу деталей, змінених у процесі відновлення транспортного засобу, у зв'язку з чим при розрахунку суми матеріального збитку повинен застосовуватись коефіцієнт фізичного зносу 0,7. Апелянт зазначає, що у звіті від 20.10.2015 р. зазначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить без ПДВ 29 626,29 грн., а тому сума страхового відшкодування повинне бути 28 026,29 грн. (за мінусом 1 600,00 грн. франшизи).
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" по справі № 910/14400/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пашкіна С.А., Дикунська С.Я.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), судді: Пашкіна С.А., Дикунська С.Я. та призначено до розгляду на 12.12.2017 року.
У судове засідання 12.12.2017 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2017 року частково погодився з доводами апелянта та зазначив, що відповідно до звіту від 20.10.2015 р. сума страхового відшкодування повинна становити 35 551,54 грн.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26 лютого 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (страхувальник) та Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (страховик, позивач) укладено Комплексний договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків № К042241 (Договір страхування), предметом якого, є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, додатковим обладнанням, життям, здоров'ям та працездатністю пасажирів у транспортному засобі внаслідок нещасного випадку.
Відповідно до п. 5 Договору страхування забезпечений транспортний засіб марки DAF CF 85, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску.
Страхова сума становить 320 000,00 грн. (п. 9 Договору страхування).
Відповідно до п. 13 Договору страхування безумовна франшиза за збитками внаслідок ДТП - 0,5% від страхової суми (1 600,00 грн.).
Страховим випадком за цим Договором є знищення, пошкодження, втрата транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок настання подій, перелічених в п.п.19.1.1-19.1.6 та п. 13 цього Договору, що відбулася під час терміну дії цього Договору (п. 9.2 Договору страхування).
За умовами п.п. 9.1, 13 Договору страхування страховими ризиками за цим Договором визнаються події, на випадок яких здійснюється страхування і які мають ознаки ймовірності та випадковості настання. Зокрема, до страхових ризиків відноситься Дорожньо - транспортна пригода (ДТП) - пошкодження чи знищення транспортного засобу та/або зазначеного в Договорі страхування додаткового обладнання внаслідок дорожньо - транспортної пригоди під час зіткнення, наїзду на рухомі та нерухомі предмети, перевертання та падіння транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2015 року о 17 год. 00 хв. у м. Львів сталася ДТП, в результаті якої відбулось зіткнення транспортного засобу "ЗІЛ-131", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ "Бізнес Рух", під керуванням водія гр. ОСОБА_6, та транспортного засобу марки "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ "Транс-Сервіс-1", під керуванням водія гр. ОСОБА_7, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, зокрема, застрахованому позивачем транспортному засобу, що підтверджується довідками УДПС взводу № 6 БДПС ДАІ ГУМВС України у Львівській області.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 23.11.2015 року по справі № 460/3707/15-п, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
23.09.2015 р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події (КАСКО) № 150000042258.
Відповідно до звіту № 1317/15 про оцінку автомобіля "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 20.10.2015 р. суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Експерт-Сервіс», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 84 524,29 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ складає 35 551,54 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ без ПДВ складає 29 626,29 грн.
Відповідно до рахунку-фактури № ТС-0000073 від 07.10.2015 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 85 101,07 грн.
13.01.2016 р. ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було складено страховий акт № 150000042258, відповідно до якого позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 22.09.2015 р., страховим випадком та прийняв рішення про виплату ТОВ "Транс-Сервіс-1" суми страхового відшкодування у розмірі 82 924,29 грн.
На підставі страхового акту № 150000042258 від 13.01.2016 р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок ТОВ "Транс-Сервіс-1" суму страхового відшкодування в рахунок відновлювального ремонту автомобіля "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 82 924,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР001646 від 15.01.2016 р.
Відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "ЗІЛ-131Д", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ТОВ "Бізнес Рух", яким на момент дорожньо-транспортної пригоди 22.09.2015 року керував гр. ОСОБА_6, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 4096355, з наступними умовами: ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування № 150000042258 від 29.01.2016 р., в якій просив відшкодувати позивачу 82 924,29 грн. страхового відшкодування.
Однак, вказана вимога відповідачем була залишена без відповіді та виконання, у зв'язку з чим позивач звернувся з зазначеним позовом до відповідача про стягнення з останнього 50 000,00 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, прийшов до висновку про те, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, а також на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 50 000,00 грн. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем виплачено страхове відшкодування у спірній сумі без урахування коефіцієнта фізичного зносу згідно умов п.п. 17.1, 23.11.2 Договору страхування, за яким виплата страхового відшкодування здійснюється без вирахування експлуатаційної зношеності запасних частин і деталей, що підлягають заміні, в зв'язку з чим здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Нормами ст. 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF CF 85, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована позивачем за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків № К042241.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за договором страхування транспортного засобу у зв'язку із настанням страхового випадку, на виконання умов договору, виплатив страхове відшкодування в розмірі 82 924,29 грн.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Колегією суддів встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "ЗІЛ-131Д", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ТОВ "Бізнес Рух", яким на момент дорожньо-транспортної пригоди 22.09.2015 року керував гр. ОСОБА_6, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 4096355, з наступними умовами: ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки "ЗІЛ-131Д", державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Поліс станом на момент скоєння ДТП 22.09.2015 р. був чинний, що, в свою чергу, є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди саме відповідачем.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 було визнано винним у вчинені ДТП при керуванні автомобілем "ЗІЛ-131Д", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації автомобіля марки "ЗІЛ-131Д", державний реєстраційний номер НОМЕР_2., була застрахована відповідачем.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (50 000,00 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.
Зазначена правова позиція, зокрема, узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 22.03.2017 р. у справі № 910/32969/15.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092).
Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
Згідно п.7.37 Методики коефіцієнт фізичного зносу Ез розраховується за формулою: Ез = 1 - (С/Цн).
У п.7.38 Методики вказано, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів; 3 роки - для вантажних колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Тому, пред'явлення позивачем (особа, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.
Як вбачається зі звіту № 1317/15 про оцінку автомобіля "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 20.10.2015 р. суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Експерт-Сервіс», вартість відновлювального ремонту складає 84 524,29 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ складає 35 551,54 грн.
Отже, відповідач зобов'язаний відкошувати позивачу суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу у сумі 35 551,54 грн., яка підтверджується звітом № 1317/15 про оцінку автомобіля "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 20.10.2015 р. суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Експерт-Сервіс».
Висновки суду першої інстанції про те, що у відповідача, як страховика цивільної відповідальності, виник обов'язок здійснити відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, без урахування зносу деталей, що підлягають заміні, відповідно до умов. п.п. 17.1, 23.11.2 Договору страхування, є помилковими, оскільки суперечать ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка прямо визначає, що шкода, яка пов'язана з пошкодженням транспортного засобу і відшкодовується страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, становить вартість витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно із Законом України від 05.07.2012 року N 5090-VI у тексті Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" слова "ліміт відповідальності страховика" у всіх відмінках замінено словами "страхова сума" у відповідному відмінку.
Відповідно до п.п. 9.2, 9.4 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Отже, страхова сума визначає лише максимальний розмір страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, але при цьому, не змінює порядок визначення страхової виплати та не збільшує відповідальність страховика у випадках, якщо до нього з заявою про виплату звернувся не безпосередньо потерпілий, а страховик за договором майнового страхування.
Між сторонами у справі відсутній спір як щодо суми, необхідної для відновлення транспортного засобу, так і щодо права страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування, виходячи з цін, які вказані у рахунку-фактурі № ТС-0000073 від 07.10.2015 року.
Водночас, між сторонами існують розбіжності щодо розміру відшкодування, оскільки позивач вважає, що відповідач, як страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності, має йому відшкодувати повну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу, а відповідач навпаки наполягає, що у нього існує лише обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Частинами 1 та 2 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Отже, оскільки відповідачем у цьому спорі є не особа, яка завдала шкоди, а страховик, у якого ця особа застрахувала свою цивільну відповідальність, для правильного вирішення спору у цій справі перш за все слід з'ясувати у яких межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, несе відповідальність безпосередньо страховик.
Згідно зі ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яка є предметом спору в цій справі та яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 №6-49цс14 та від 02.12.2015 №6-691цс15).
Посилання відповідача на необхідність зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ судом оцінюються критично, оскільки в силу п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виплачено страхове відшкодування у сумі 82 924,29 грн. на підставі рахунку-фактури № ТС-0000073 від 07.10.2015 року, тобто в якості оплати проведеного ремонту автомобіля "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1
При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом № АЕ/4096355, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, встановлено франшизу 0,00 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що до позивача переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а саме до відповідача, у межах визначених договором добровільного страхування наземного транспортного засобу та фактично здійснених позивачем витрат, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, у зв'язку з чим позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 35 551,54 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року у справі № 910/14400/17 підлягає скасуванню частково, а апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" підлягає задоволенню частково.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року у справі № 910/14400/17 задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року у справі № 910/14400/17 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким в позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код ЄДРПОУ 24175269) 35 551,54 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу та 1 137,60 грн. судового збору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код ЄДРПОУ 24175269) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, код ЄДРПОУ 35265086) 508,64 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/14400/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді С.А. Пашкіна
С.Я. Дикунська