вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
"14" грудня 2017 р. Справа№ 910/15394/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
за участю представників сторін:
від позивача : не прибув;
від відповідача: Гутарін І.І. - представник за дов. №5308 від 01.11.2017 року;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 року
у справі № 910/15394/17 (суддя - Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Модус Будова"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 275 928,83 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Модус Будова" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі -відповідач) про стягнення 275 928,83 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Модус Будова" 258 519,84 грн - суми основного боргу, 3 595,07 грн - пені, 4 616,32 грн - інфляційних втрат, 1851,79 грн - 3 % річних та 4 082,67 грн - судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі в частині стягнення 4616,32 грн інфляційних втрат та 1851,79 грн 3% річних. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4616,32 грн інфляційних втрат та 1851,79 грн 3% річних відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.
Крім того, скаржник зазначив, що враховуючи погашення ним заборгованості 11.10.2017 року розмір суми штрафних санкцій має бути суттєво зменшений.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 17.11.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" було прийнято до провадження.
У судовому засіданні 14.12.2017 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду частково скасувати.
Представник позивача у судове засідання 14.12.2017 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 17.11.2017 року на відповідну адресу.
Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Разом з цим, згідно частини 3 пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 року підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
12.12.2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір на закупівлю № ДОН/НХ-16811/НЮ (далі - договір), відповідно до умов якого предметом договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 1.2. договору найменування товару: комплектуючі для виробництва металопластикових вікон.
В п. 1.3., 2.1. - 2.4. договору сторони погодили виробника товару, вимоги щодо якості товару, дату виготовлення товару.
Відповідно до п. 4.1. договору товар повинен бути поставлений протягом 10 календарних днів від дня надання заявки покупцем.
Згідно п. 4.2. договору датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору.
За змістом п. п. 5.1. - 5.3. договору ціна постачальника на комплектуючі для виробництва метало пластикових вікон визнана тендерними торгами і вказана у специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору. Загальна сума Договору вкладає 1442599,44 грн з урахуванням ПДВ 20 % 240 433,24 грн та зазначається у звіті про результати здійснення процедури закупівлі. Ціна товару включає в себе вартість тари.
Відповідно до п. 6.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.
Згідно п. 15.1. договору термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2016 року
В додатку № 1 до договору (специфікація № 1) сторони погодили код товару, найменування, № креслен., марку (модель, ґатунок, розмір, ДСТУ), одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ, сума без ПДВ, що разом складає 1202166,20 грн, ПДВ 20% - 240433,24 грн, а всього 1442599,44 грн.
Крім того, 30.12.2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до п. 1. якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.03.2017 року та ввести в дію специфікацію № 2 (додаток 2) на суму 288 519,84 грн, з урахуванням ПДВ 20 % 48 086,64 грн, що не перевищує 20 % від суми договору, згідно ч. 5 ст. 36 закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим загальна сума договору збільшилася на суму 288519,84 грн (п. 2 додаткової угоди № 2 від 30.12.2016 року) та внесено зміни до п. п. 1.1., 2.4., 5.1., 5.2., 15.1., 15.2. договору (п. 3 додаткової угоди № 2 від 30.12.2016 року)
В додатку № 2 до договору (специфікація № 2) сторони погодили код товару, найменування, № креслен., марку (модель, ґатунок, розмір, ДСТУ), одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ, сума без ПДВ, що разом складає 240433,20 грн, ПДВ 20 % 48086,64 грн, а всього 288519,84 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 288 519,84 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № РН-16811/1 від 31.03.2017 року, актом прийому-передачі № 4 до договору та товарно-транспортною накладною №РН-16811/1 від 31.03.2017 року (наявні в матеріалах справи).
Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його уповноваженого представника та відтисками печаток відповідача у зазначених вище накладних та Акті прийому-передачі та не заперечується відповідачем при розгляді даної справи.
Відповідач в свою чергу, взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, вартість поставленого позивачем товару оплатив частково на суму 30 000,00 грн, що копією платіжного доручення № 369913 від 10.07.2017 року (наявна в матеріалах справи).
05.07.2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 05/07-1 на суму 299143,69 грн.
Відповідач в листі № 2600/2262 від 22.07.2017 року повідомив позивача про часткову оплату вартості товару на суму 30000,00 грн та включення заборгованості в розмірі 258 519,84 грн за договором у заявку на планове перерахування коштів, які у найкоротший термін буде перерахована на рахунок позивача.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до умов договору відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня отримання товару, тобто останнім днем оплати вартості товару за вказаною вище видатковою накладною є 18.05.2017 року, а прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідача з наступного дня після спливу вказаного строку, а саме з 19.05.2017 року.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачем не заперечується наявність заборгованості, суду першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 258 519,84 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 7190,13 грн пені, 8367,07 грн інфляційних втрат та 1851,79 грн 3 % річних, колегія суддів відзначає наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 9.2. договору у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що позивач вірно розрахував суму пені в розмірі 7 190,13 грн.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру пені, суд виходить з того, що договір укладено між позивачем та філією відповідача (Регіональна філія "Донецька Залізниця"), яка здійснює свою господарську діяльність в тому числі в зоні проведення антитерористичної операції, що впливає на її фінансове становище.
Так, з наданого до матеріалів справи Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 року філією отримано збиток в розмірі 770314,0 тис грн.
З огляду на викладене та враховуючи часткове погашення суми боргу відповідачем у розмірі 30 000,00 грн, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зменшення розміру пені на 50%, тобто до суми 3595,07 грн відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).
Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку, щодо часткового стягнення інфляційних втрат в розмірі 4 616,32 грн та стягнення з відповідача 1851,79 грн. 3 % річних у повному обсязі.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що враховуючи погашення ним заборгованості 11.10.2017 року розмір суми штрафних санкцій має бути суттєво зменшений, оскільки заборгованість була погашена після винесення оскаржуваного рішення. Крім того, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не передбачає зменшення інфляційних нарахувань та 3 % річних.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 року у справі №910/15394/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - задоволенню не підлягає.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 року у справі №910/15394/17 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/15394/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич