"13" грудня 2017 р.Справа № 916/2001/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
За участю представників учасників провадження:
від ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" - ОСОБА_1 за довіреністю;
Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
на рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2017
по справі №916/2001/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"
до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 29885 грн.
У серпні 2017 р. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "МТП "Чорноморськ") в якому просило стягнути з відповідача на свою користь штраф за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 29 885 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн.
Рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2017 р. (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 29885 грн. штрафу та 1600 грн. судового збору.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на приписи ст.908 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.п. 1.3., 2.1., 2.6., 4.6., 5.5. Правил оформлення перевізних документів, п.22 Правил видачі вантажів, п.п. 6, 7, 9, 10, 12 Правил складання актів, п.6.2. Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, п.п.6.2., 6.3. Рекомендацій Президії ВГСУ від 29.09.2008 р. №04-5/225 та п.п.1.2., 1.3. Розділу I Правил оформлення перевізних документів, п.6 Статуту залізниць України зазначив, що ДП "МТП "Чорноморськ" за накладною №42571620 зі станції Іллічівськ Одеської залізниці для ПАТ "Центральний гірно-збагачувальний комбінат" на станцію Грековата Придніпровської залізниці спрямував вантаж у вагоні №55329357. На станції Грековата Придніпровської залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №55329357 та виявлено, що у вказаному вагоні відповідачем завантажено вантаж, що на 4900 кг більше за вагу, вказану у накладній №42571620 та на 4150 кг більше за вантажопідйомність вагону, про що складено комерційний акт №456809/6/5 від 27.03.2017 р. Так, за твердженням суду першої інстанції, відповідачем по вагону №55329357 вказано у накладній вагу 69750 кг, тоді як фактично завантажено 73900 кг. Отже, враховуючи те, що мало місце невірне зазначення вантажовідправником - ДП "МТП "Чорноморськ" у накладній маси вантажу, на думку місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що складає 29885 грн. Заперечення відповідача стосовно неможливості складення комерційного акту на окремий вагон №55329353, не надання схоронної розписки про видачу відвантажених надлишків вантажу вантажоодержувачу, вивантаження вантажу з вагону №55329353 залізницею без отримання згоди на це митного органу судом першої інстанції відхилено з підстав їх необґрунтованості.
Не погодившись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ДП "МТП "Чорноморськ" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі № 916/2001/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ДП "МТП "Чорноморськ" відмовити у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин справи з наступних підстав.
Так посилаючись на п. 7 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 апелянт зазначає, що комерційний акт № 456809/6 від 27.03.2017 складено лише відносно вагону № 55329353, в той час як вивантаження надлишків вантажу (глини бентонітової) в загальному розмірі 21050 кг вивантажені з партії, що складалася з п'яти вагонів №№ 53503132, 55329353, 55329353, 55329353, 67192658 відвантаженого одним відправником (ДП "МТП "Чорноморськ" на адресу одного одержувача ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"), чим порушено п. 7 Правил складання актів. Таким чином, на думку скаржника, судом не було прийнято до уваги, що залізницею порушено п. 7 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, саме тому спірний комерційний акт не може вважатись допустимим доказом по даній справі.
Апелянт зазначає, що ст. 52 Статуту залізниць України та п. 12 Правил видачі вантажів на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажу, який завантажений залізницею. Проте, доказів того факту, що на станції прибуття (Грековата Придніпровської залізниці) повторно перевірялася маса вантажу до або під час видачі вантажоодержувачу не надано. Як стверджує апелянт у тексті накладної відсутні будь-які докази перевірки стану вантажу на станції призначення. На думку скаржника, напис зроблений в розділі Є комерційного акту № 456809/6 від 27.03.2017 про те, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено не може прийматися до уваги як докази перевірки маси вантажу, оскільки, комерційний акт № 456809/6 від 27.03.2017 складено лише відносно вагону: 55329353 у якому встановлено надлишки 4900 кг, в той час як вивантаження надлишків вантажу (глини бентонітової) в загальному розмірі 21050 кг вивантажені з партії, що складалася з п'яти вагонів №№ 53503132, 55329353, 55329353, 55329353, 67192658. Скаржник вважає, що перевірка маси вантажу на станції призначення має суттєве значення, оскільки різниця у масі вантажу між масою, визначеною під час контрольної перевірки та масою, визначеною на станції прибуття могла б спростувати достовірність даних, що зазначені у комерційному акті. Також така перевірка передбачена нормами законодавства про залізничний транспорт. Апелянт вважає, що відсутність перевірки маси вантажу на станції призначення, тобто недотримання процедури передбаченої Статутом залізниць та Правилами видачі вантажів, ставить під сумнів правильність даних, зазначених у комерційному акті, а отже і допустимість спірного комерційного акту як доказу по даній справі.
Крім того апелянт зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано доказів перевірки маси тари вагонів під час контрольного зважування. Так, за твердженням скаржника, у розділі Д комерційного акту № 456809/6 від 27.03.2017 "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" зазначено: "Фактично при комісійному зважуванні вагонів на справних 150т вагонних вагах виявилось: у вагоні № 55329353 брутто вагона 97400 кг, тара з документу 23500 кг". Отже, як стверджує апелянт, з комерційного акту вбачається, що перевірка фактичної маси тари вагонів не здійснювалась. Апелянт також відзначає, що позивачем не додано жодних доказів, що така перевірка була здійснена на станції призначення після прибуття з попутної станції. Зазначений факт, як стверджує скаржник, має суттєве значення, оскільки трафаретна маса тари вагонів дуже часто не відповідає фактичній масі вагону, що також ставить під сумнів точність даних, зазначених у комерційному акті.
З посиланням на п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 скаржник відзначає, що судом не було встановлено у який спосіб, а саме на вагонних електромеханічних вагах чи на вагонних тензометричних вагах на станції призначення здійснювалось зважування. Зазначена в спірному комерційному акті різниця маси вантажу, виявлена при переважуванні спірного вантажу на станції призначення, на думку апелянта, не доводить неправильне зазначення маси вантажу, з огляду на те, що фактично зважування могло відбуватися на станції відправлення та призначення на вагах різного типу та різними способами.
Окрім того посилаючись на п. 3 ч. 2 ст.191, п. 38 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, п.п. 2.4., 2.5., 2.16. Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України, затвердженої наказом Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України №1019/1143 від 18.09.2008 та Додатком № 1 та №3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 апелянт зазначає, що у накладній № 42571620 у графі № 18 - "Відмітки митниці" міститься інформація щодо знаходження вантажу під митним контролем та зазначений номер періодичної митної декларації ПМД № 110050004/2017/000588. Однак, як стверджує апелянт, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо здійснення перевізником операцій з вантажем, які не підпадають під визначення ст. 191 Митного кодексу України та п. 2.16. Інструкції, зазначивши, що залізницею проводилось відвантаження надлишків вантажу, а не вивантаження. Посилаючись на ст. 6, абзац 3 п. 4.3. розділу 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 № 457 апелянт зазначає, що законодавчими актами, які регулюють основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, поняття "вивантаження" і "відвантаження" не розрізняються. Більше того, у випадку виявлення надлишків вантажу чинним законодавством залізницю зобов'язано вивантажити такі надлишки. Апелянт вважає, що навіть застосовуючи логіку суду першої інстанції, що наполягає на відокремленні такої операції з вантажем, як "відвантаження", для якої жодним законодавчим актом не дано визначення, Інструкцією встановлено, що працівники залізниць не мають права виконувати з вантажами, що перебувають під митним контролем будь-які операції без дозволу митниці. Так, за твердженням апелянта, до графи 49 накладної - "Відмітки залізниці", залізницею внесено запис про складання ОСОБА_2 від 01.04.2017 № 10352 про вивантаження 4150 кг. Однак, під час здійснення операцій з вивантаження надлишку вантажу, що підтверджені вищезазначеними актами, органи доходів і зборів не залучались, дозволів на здійснення вивантаження вантажу митниця не надавало. Зазначений факт, за твердженням апелянта, не заперечується ПАТ "Українська залізниця" та не спростовано судом першої інстанції.
Скаржник зазначає, що відповідно до п.п.1.1, 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, на кожне відправлення вантажу відправник (в даному випадку ДП "МТП "Чорноморськ") надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна, згідно з цими Правилами, є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Посилаючись на п. 3 ст. 909, ч. 2 ст. 509, ст. 611 ЦК України апелянт відзначає, що ані договором, яким є накладна на перевезення вантажу» ані законами України не передбачено відповідальності, а саме тих санкцій, із якими звернулась залізниця до господарського суду.
З огляду на вищевикладене апелянт вважає, що комерційний акт № 456809/6 від 27.03.2017 в розумінні ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, не доводить факту неправильного зазначення ДП "МТП "Чорноморськ" маси вантажу в залізничній накладній, такі правові наслідки, як сплата неустойки, настають відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання. З посиланням на ч. 1 ст. 548, ч. 1 ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України скаржник зазначає, що укладеним між сторонами договором перевезення шляхом оформлення залізничної накладної не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язання. Законність застосування як підстави для цивільно-правової відповідальності у спірних правовідносинах Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 є, на думку апелянта, доволі спірною. Статут залізниць не є законодавчим актом в розумінні ст. 548 ЦК, який може встановлювати забезпечення виконання зобов'язання.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 р. апеляційну скаргу ДП "МТП "Чорноморськ" на рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2017 по справі №916/2001/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
13.12.2017 р. у судовому засіданні представником ДП "МТП "Чорноморськ" було надано письмові пояснення, у відповідності до яких останній зазначає, що залізницею було проведено контрольне зважування вагону, вивантаження вантажу з вагону та навантаження вантажу в інший вагон за відсутності будь-кого з представників органів доходів і зборів та за відсутності дозволу органів доходів і зборів, що є порушенням процедури встановленої митним законодавством, а саме ст. 191 Митного кодексу України та п.2.16. Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України, затвердженої наказом Державної митної служби та Міністерства транспорту та зв'язку України №1019/1143 від 18.09.2008 р.
У судовому засіданні від 13.12.2017 представник ДП "МТП "Чорноморськ" підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника апелянта, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП "МТП "Чорноморськ" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП "МТП "Чорноморськ" за накладною №42571620 зі станції Іллічівськ Одеської залізниці здійснило відправлення вагону №55329353 згідно накладної № 42571620 на станцію Грекувата Придніпровської залізниці для ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".
На станції П'ятихатки Придніпровської залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №55329357 та виявлено, що у вказаному вагоні відповідачем завантажено вантаж, що на 4900 кг більше за вагу, вказану у накладній №42571620 та на 4150кг більше за вантажопідйомність вагону, про що складено комерційний акт №456809/6/5 від 27.03.2017 р. Так, відповідачем по вагону №55329357 вказано у накладній вагу 69750 кг, тоді як фактично завантажено 73900 кг. Просипань та поглиблень вантажу не має, вагон бездверний, люка щільно закриті. Вказані обставини також вказано у акті загальної форми №1626 від 25.03.2017 р. та зафіксовано у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах.
Комерційний акт №456809/6/5 від 27.03.2017 р. підписано заступником начальника станції ОСОБА_3, приймальником ОСОБА_2, АРВ ОСОБА_4 У комерційному акті зазначено про відсутність за штатним розкладом завідуючого відділенням. Відповідно до наказу Виробничо-технологічного підрозділу станції П'ятихатки Структурного підрозділу „Дніпровської дирекції залізничних перевезень” Регіональної філії „Придніпровська залізниця” ПАТ „Українська залізниця” №78/ДС від 06.01.2017 р., вбачається наявність права підписувати комерційні акти, складені на станції П'ятихатки у заступника начальника станції ОСОБА_3, агентів з розшуку вантажу та багажу, змінних приймальників поїздів станції П'ятихатки. Також, право підпису комерційних актів передбачено у робочих інструкціях приймальника поїздів ОСОБА_2, агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_4
Надлишки вантажу відвантажено залізницею у вагон №67679688 та направлено до АТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".
Отже, у зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній №42571620 маси вантажу позивачем на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 29 885 грн., що й стало підставою позову.
Судом першої інстанції позовні вимоги визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.
За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт” підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів”. Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до п.п. 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником” - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси”. При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів”, своїм підписом підтверджує представник відправника.
В силу положень ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
З вищевикладеного вбачається, що відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей у накладній несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф.
За вимогами вищезазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України. У застосуванні ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Матеріалами справи встановлено, що станції П'ятихатки Придніпровської залізниці було виявлено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу. Так, при переважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції П'ятихатки Придніпровської залізниці виявилось: брутто вагона 97400 кг, тара з документу 23500 кг, нетто 73900 кг., вантажопідйомність вагону 70 т, що більш маси нетто вказаної у документі на 4150 кг та перевищує трафаретну вантажопідйомність вагона на 3900 кг. Навантаження у вагоні не рівномірне, нижче бортів 60-80 см. Поглиблень та просипання вантажу не має. Вагон бездверний, люка щільно закриті. Зважування вагону проводила пр. поїздів ОСОБА_2 при повній зупинці без розчеплення в присутності заступника начальника станції ОСОБА_3. При повторному зважуванні навантаження понад вантажопідйомність вагону на 3900 кг та маси вантажу більше ніж вказано у перевізному документі на 4150 кг підтвердилось.
Отже, наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у порушення вимог Статуту залізниць України було невірно визначено кількість товару за накладною №42571620, а тому з останнього на підставі 118 Статуту залізниць України підлягає стягненню штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно накладної №42571620 провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №55329353 складає 5977 грн., отже, у п'ятикратному розмірі вона складатиме суму 29885 грн.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Колегією суддів відхиляються посилання апелянта на те, що комерційний акт №456809/6 від 27.03.2017 складено лише відносно вагону №55329353, в той час як вивантаження надлишків вантажу (глини бентонітової) в загальному розмірі 21050 кг вивантажені з партії, що складалася з п'яти вагонів №№53503132, 55329353, 55329353, 55329353, 67192658 відвантаженого одним відправником (ДП "МТП "Чорноморськ" на адресу одного одержувача ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"), чим порушено п. 7 Правил складання актів, оскільки, з наявних матеріалів справи вбачається, що ДП "МТП "Чорноморськ" відправлення вагону №55329353 було здійснено згідно окремої накладної №42571620 на станцію Грекувата Придніпровської залізниці для ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат". Отже, перевезення вантажу здійснювалось у окремому вагоні та за відповідною накладною щодо даного вагону, а у процесі перевезення не відбувалось перевантаження або перевалки вантажу.
Не є обґрунтованими й посилання апелянта на відсутність перевірки маси вантажу на станції призначення, тобто недотримання процедури передбаченої Статутом залізниць та Правилами видачі вантажів, що ставить під сумнів правильність даних, зазначених у комерційному акті, а отже і допустимість спірного комерційного акту як доказу по даній справі. Так, колегія суддів відзначає, що при прибутті досилочного вагону із надлишками вантажу на станцію призначення із попутної станції не було виявлено різниці у вазі, що вказана у накладній, залізницею у розділі "Є" комерційного акту №456809/6/5 від 27.03.2017 р. було зроблено відмітку про те, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено, яку засвідчено штемпелем станції та підписом повноважної особи.
Судовою колегією не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що позивачем до позовної заяви не додано доказів перевірки маси тари вагонів під час контрольного зважування, оскільки, такі дії залізниці не передбачені жодними чинними нормативно-правовими документами.
Не приймаються до уваги й посилання апелянта на те, що судом не було встановлено у який спосіб, а саме на вагонних електромеханічних вагах чи на вагонних тензометричних вагах на станції призначення здійснювалось зважування. Так, з копії технічного паспорту засобу вимірювальної техніки - ваг вагонних типу ВВ-7419 заводський номер №1, 01.02.2017 р. вбачається, що ваги пройшли повірку та визнані гідними для експлуатації, про що також відображено у паспорті цих ваг. Як вбачається із накладної №42571620 вантаж, що прямував у вагоні №55329353, був зважений на станції відправлення на 100 тонних вагонних вагах. На станції П'ятихатки переважування вантажу в цьому вагоні здійснювалось на 150-ти тонних вагах. Із п. 26 додатку №3 до Правил оформлення перевізних документів "Пояснення щодо заповнення накладної" вбачається, що при способі визначення маси зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником). Якщо масу вантажу визначено за стандартом, то в цій графі зазначається також стандартна маса брутто/нетто одного вантажного місця До того ж, відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Отже, вказана умова щодо видачі вантажів не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення, а отже, контрольне зважування вантажу на станції П'ятихатки у зручний та облаштований для цього спосіб на справних 150 тонних електронних вагах, які пройшли повірку в установленому порядку, не суперечить вказаній нормі. Крім того, порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644, що за своїм змістом кореспондується зі ст. 37 Статуту залізниць України. Так, відповідно до п. 7 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію. Отже, зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу. А застосування під час навантаження і після прибуття вантажу на станцію призначення вагонних ваг різної модифікації не дає підстав стверджувати, що масу вантажу було визначено різними способами. Саме така правова позиція висловлена у п. 3.18 роз'яснень президії Вищого господарського суду України “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.09.2008 р. № 04-5/255, згідно з яким зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.
Відхиляються колегією суддів й твердження апелянта про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що вивантаження вантажу з вагону №55329353 провадилось залізницею в порушення п.2.16 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України, затв. наказом Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України №1019/1143 від 18.09.2008р., пп.3 п.2 ст.191 Митного кодексу України, без отримання згоди на це митного органу, з наступних підстав.
Відповідно до п.2.16. Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України, затв. наказом Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України №1019/1143 від 18.09.2008 р. працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.
Згідно пп.3 п.2 ст.191 Митного кодексу України перевізники зобов'язані не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу органу доходів і зборів.
Разом з цим з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем надлишки вантажу, що були виявлені у вагоні №55329353 відвантажено залізницею у вагон №67679688 та направлено до АТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".
Отже, залізницею не здійснювалось дії щодо навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку.
До того ж колегія суддів відзначає, що отримання згоди митного органу на відвантаження залізницею надлишків вантажу, не впливає на можливість притягнення відправника до відповідальності за невірне визначення кількість товару.
Посилання скаржника на те, що Статут залізниць не є законодавчим актом в розумінні ст. 548 ЦК, який може встановлювати забезпечення виконання зобов'язання, колегією суддів до уваги не приймаються, з наступних підстав.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Стаття 118 Статуту залізниць України визначено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У п.6.2. Рекомендацій Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 вказано, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Отже, вищевикладеним підтверджується правомірність стягнення з відправника штрафу за невірне визначення відомостей щодо вантажу, у даному випадку щодо його ваги.
Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення підлягає залишенню без змін, а підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2017 р. у справі №916/2001/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.