вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
"13" грудня 2017 р. Справа№ 910/13254/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Укрхімтрансаміак»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017
у справі № 910/13254/17 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Державного підприємства «Укрхімтрансаміак»
до Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: представник Кравченко О.К. (довіреність №300-122/02-109 від 03.11.2017),
Державне підприємство «Укрхімтрансаміак» (надалі - ДП «Укрхімтрансаміак») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі - АМКУ) про визнання протиправним та скасування рішення АМКУ від 23.05.2017 № 205-р у справі № 136-26.13/283-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13254/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ДП «Укрхімтрансаміак» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.12.2017.
Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
У судове засідання позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вислухавши думку представника відповідача, враховуючи, що позивач не повідомив суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції та не заявив клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаної особи.
У судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
13.12.2017 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Антимонопольним комітетом України було прийнято рішення від 23.05.2017 № 205-р у справі № 136-26.13/283-16 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - рішення АМКУ), відповідно до якого визнано, що ДП «Укрхімтрансаміак» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації АМКУ на вимогу державного уповноваженого АМКУ від 03.10.2016 № 130-29/07-10441 у встановлений ним строк та за вказане порушення накладено на позивача штраф у розмірі 82 600,00 грн (а.с. 15-18).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням АМКУ, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та всупереч вимогам діючого законодавства.
Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і в апеляційній скарзі позивач вказував на те, що запитувана відповідачем у вимозі державного уповноваженого АМКУ інформація не мала значення для розгляду справи, при цьому, відповідачем не здійснено аналізу співвідношення наслідків правопорушення з розміром накладеного штрафу.
Крім того, посилаючись на Рекомендаційні роз'яснення АМКУ від 16.02.2016 № 6-рр, апелянт зазначав про безпідставне неврахуванням відповідачем при прийнятті рішення наявності пом'якшуючих обставин щодо зменшення штрафу до 50 відсотків.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджував, що запитувана інформація у встановлений строк надана не була, що перешкоджало виконанню АМКУ завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, зокрема, розгляду справи № 136-26/50-15.
При цьому, відповідач наголошував на тому, що штраф було розраховано в межах встановлених законодавством та його розмір є значно меншим ніж один відсоток від доходу позивача за 2016 рік.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не надав інформацію на вимогу державного уповноваженого АМКУ у встановлений у ній строк, а тому відповідачем правомірно здійснено нарахування штрафу, розмір якого не суперечить вимогам законодавства, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для визнання рішення АМКУ недійсним.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 №2210-III (далі - Закон) законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону АМКУ є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Стаття 3 Закону до основних завдань АМКУ відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМКУ має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 ст. 48 Закону визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду.
Статтею 59 Закону визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМКУ є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення АМКУ від 23.05.2017 № 205-р у справі № 136-26.13/283-16 було встановлено, що ДП «Укрхімтрансаміак» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами АМКУ, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у пункті 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26 грудня 2011 року № 15, у перевірці правильності застосування органами АМКУ пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 -1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі АМКУ, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 16 вказаного Закону державний уповноважений АМКУ має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимоги уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 2 статті 22-1 вказаного Закону документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, надаються на вимогу органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.
Як встановлено місцевим господарським судом, за заявою ДП «Укрхімтрансаміак» Антимонопольним комітетом України було проведено розгляд справи № 136-26/50-15 за ознаками вчинення Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами якого 21.02.2017 було прийняте рішення № 51-р про закриття провадження та визнання монопольного становища (а.с. 52-57).
Під час розгляду матеріалів справи № 136-26/50-15 відповідачем було направлено позивачеві вимогу державного уповноваженого АМКУ від 03.10.2016 № 130-29/07-10441 про надання інформації протягом 10 робочих днів з моменту отримання вимоги, а саме вказати вартість утримання комплексу з транзиту і транспортування рідкого аміаку від заводів-виробників до ПАТ «Одеський припортовий завод» за дев'ять місяців 2016 року та помісячно (а.с. 30-31).
У вимозі позивачеві було повідомлено, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації АМКУ є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що вказана вимога була отримана позивачем 07.10.2016, у зв'язку з чим останній день строку надання інформації припадав на 21.10.2017.
Однак, листом № 1155 від 13.10.2016 позивач повідомив відповідача про неможливість надання запитуваної інформації у встановлений у вимозі строк (а.с. 32).
У зв'язку з тим, що відсутність інформації на вимогу перешкоджала виконанню комітетом АМКУ завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, зокрема, розгляду справи № 136-26/50-15, листом АМКУ від 09.11.2016 №130-29/07-11910 було запропоновано позивачеві терміново надати пояснення стосовно ненадання зазначеної у вимозі інформації у встановлений державним уповноваженим АМКУ строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 1326 від 09.11.2016 надав запитувану державним уповноваженим АМКУ інформацію (а.с. 33).
З огляду на те, що надання такої інформації було здійснено позивачем поза межами строку, встановленого у вимозі та за відсутності клопотань про продовження строку для надання інформації, розпорядженням державного уповноваженого АМКУ було розпочато розгляд справи №130-26.13/283-16 за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації АМКУ на вимогу державного уповноваженого у встановлений ним строк.
Листом №130-29/07-12970 від 06.12.2016 відповідач надіслав позивачеві вказане розпорядження про початок розгляду справи №130-26.13/283-16, з яким позивач не погодився, зазначивши у листі № 1548 від 27.12.2016, що листом АМКУ від 09.11.2016 №130-29/07-11910 позивачеві було надано новий строк для виконання вимоги, а крім того, запитувана у вимозі інформація не перешкоджала розгляду справи та виконанню завдань АМКУ (а.с. 19-22).
Також відповідач надіслав позивачеві подання з попередніми висновками у справі № 130-26.13/283-16, з яким позивач не погодився та виклав у листі №284 від 24.03.2017 заперечення щодо попередніх результатів розгляду справи, які за змістом є аналогічними викладеним у листі № 1548 від 27.12.2016 (а.с. 27-29).
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Однак, як встановлено місцевим господарським судом, доказів на підтвердження того, що позивач подав АМКУ інформацію у встановлені строки та в необхідних обсягах, яка вимагалась відповідачем, матеріали справи не містять, а позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження наведеного суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем у встановлений строк не надано запитуваної на вимогу державного уповноваженого АМКУ від 03.10.2016 № 130-29/07-10441 інформації, а тому такі дії ДП «Укрхімтрансаміак» є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
При цьому, судом першої інстанції правомірно відхилені посилання позивача на те, що запитувана інформація не мала значення для розгляду справи з огляду на те, що інформація, яка запитується держаним уповноваженим під час розгляду заяв і справ, не має наперед визначеного значення та запитується з метою з'ясування усіх обставин для повного та всебічного розгляду заяви чи справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про Антимонопольний комітет України» та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги АМКУ щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на органи АМКУ, а також про право на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування такої інформації.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного Закону невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимог уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно зі статтею 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 2 статті 52 вказаного Закону за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 13 статті 50 даного Закону, накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Рішення АМКУ щодо накладання штрафу приймаються виключно органом АМКУ відповідно до статті 52 вищезазначеного Закону.
При цьому, вживаючи формулювання «до одного відсотка», Закон залишає визначення точного розміру штрафу за органами АМКУ залежно від обставин кожної конкретної справи; такі повноваження, за своєю природою, належать до дискреційних, які реалізуються АМКУ з певною свободою розсуду.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, АМКУ накладено на позивача штраф у розмірі 82 600,00 грн, розрахунок якого здійснено з урахуванням розміру чистого доходу (виручки) ДП «Укрхімтрансаміак» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2016 рік (рік, який передував прийнятому АМКУ рішенню), який склав 2 072 848 250,00 грн, тобто в межах, встановлених законодавством.
Крім того, як правильно вказує відповідач, розмір штрафу, накладеного АМКУ на позивача, є значно меншим, ніж один відсоток від доходу позивача за 2016 рік.
Також, колегія суддів зазначає, що Рекомендаційні роз'яснення АМКУ від 16.02.2016 № 6-рр, на які посилається позивач, не є нормативно-правовим актом, не підлягають обов'язковому застосуванню та носять саме рекомендаційний характер, направлений на уніфікацію підходів органів АМКУ до застосування ними штрафів.
Відповідно до пункту 17 вказаних Рекомендаційних роз'яснень базовий розмір штрафу зменшується до 50 відсотків сукупно у випадку надання доказів існування таких пом'якшуючих обставин:
- припинення відповідачем дій (бездіяльності), що містять ознаки порушення, до прийняття відповідного рішення, попереднього рішення органу Комітету;
- відшкодування шкоди, завданої порушенням, чи усунення наслідків порушення в інший спосіб до прийняття відповідного рішення органу Комітету;
- усунення умов, що сприяли вчиненню порушення, до прийняття відповідного рішення;
- фактичне недотримання учасником узгоджених дій їх умов та наявність доказів, що суб'єкт господарювання фактично конкурував на ринку, протягом всього часу тривання порушення;
- співпраця під час розгляду справи з органами Комітету, що сприяла з'ясуванню обставин справи, зокрема виявленню фактів, відомостей, про які органи Комітету не запитували, або виявленню інших порушень законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі вчинених іншими особами;
- вчинення порушення внаслідок впливу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю або суб'єкта господарювання, в економічній залежності від якого знаходився порушник;
- звернення до початку розгляду справи про порушення за отриманням дозволу суб'єктом господарювання на концентрацію у разі вчинення порушення, передбаченого пунктом 12 статті 50 Закону.
Однак, позивач не надав жодних доказів на підтвердження існування вказаних пом'якшуючих обставин. При цьому, надання інформації на вимогу АМКУ є обов'язком позивача.
Таким чином, твердження ДП «Укрхімтрансаміак» в апеляційній скарзі про те, що АМКУ повинні були враховуватися пом'якшуючі обставини при розрахунку розміру штрафу відносно позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Дослідивши зібрані у справі документи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення АМКУ діяв у межах власних повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом, висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими, а тому відсутні підстави для визнання такого рішення недійсним.
Отже, враховуючи відсутність підстав для визнання рішення АМКУ № 205-р від 23.05.2017 у справі № 136-26.13/283-16 недійсним, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ДП «Укрхімтрансаміак».
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13254/17 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ДП «Укрхімтрансаміак» - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13254/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13254/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/13254/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді С.Я. Дикунська
Г.А. Жук