Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" грудня 2017 р.Справа № 922/3769/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків
до Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків
про стягнення 47341,35 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (дов. № 2-549 від 28.12.2016)
відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 01-16/2306 від 24.04.2017)
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (позивач) 10.11.2017 звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 47341,35 грн., яка складається з: 45194,74 грн. основного боргу за надані послуги за січень-вересень 2017; 558,78 грн. - 3% річних від простроченої суми; 1587,83 грн. - сума інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3/30/03 від 30.03.2010 р., який був укладений між Шебелинським ЛВУМГ філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління Магістральних газопроводів "Харківтрансгаз") та Акціонерною Компанією "Харківобленерго". Крім того, позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2017 р. порушено провадження по справі № 922/3769/17, розгляду якої призначено у судовому засіданні на 28.11.2017 о 10:00.
У судовому засіданні 28.11.2017 було оголошено перерву до 11:00 04.12.2017 за клопотанням відповідача.
Присутній у судовому засіданні 04.12.2017 р. представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог (вх.№ 40181), в якій позивач користуючись правами наданими йому ст. 22 ГПК України, повідомляє, що станом на день звернення з цією вимогою непогашеною відповідачем є заборгованість за надані послуги по договору № 3/30/03 від 30.03.2010 у розмірі 8844,30 грн., включаючи заборгованість за жовтень 2017 р. у розмірі 2880,48 грн., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 9385,88 грн., з яких: 8844,30 грн. - основна сума заборгованості; 134,07 грн. - 3% річних від простроченої суми; 407,51 грн. - сума інфляційних втрат.
У судовому засіданні 04.12.2017 було оголошено перерву до 11:00 11.12.2017 за усним клопотанням представника відповідача.
Після перерви, представник позивача просить суд прийняти заяву зміну позовних вимог за задовольнити позовні вимоги з її урахуванням.
Суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву позивача (вх. 40181), вважає за необхідне зазначити наступне.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Звертаючись з цим позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 3/30/03 від 30.03.2010 за надані послуги за період з січня по вересень 2017 р.
При цьому, з наданих представником відповідача повідомлень про проведення заліку однорідних вимог від 29.09.2017, від 31.10.2017 та від 27.11.2017 (а.с.76-85), з урахуванням наданої позивачем заяви про зміну позовних вимог, судом встановлено, що основний борг, заявлений позивачем до стягнення у розмірі 8844,30 грн., складається з: частини боргу за березень 2017 р. у розмірі 336,43 грн., частини боргу за серпень 2017 р. у розмірі 1794,41 грн., боргу за вересень 2017 р. у розмірі 3832,98 грн. та боргу за жовтень 2017 р. у розмірі 2880,48 грн. Таким чином, враховуючи, що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг, який складається частково з боргу за вже заявлений раніше період, а саме за березень 2017, серпень-вересень 2017, та нового боргу за новий період, який не було включено до первісних вимог, а саме за жовтень 2017, позивач правомірно звернувся до суд із заяву про зміну предмету позову, а не з заявою про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, суд, розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову (вх. 40181), враховуючи подання її до початку розгляду господарським судом справи по суті, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим приймає її до розгляду та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача підтримує позовні вимоги.
Представник відповідача заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Разом з тим наявність заборгованості визнає та просить суд задовольнити клопотання про відстрочення виконання рішення (вх. 41249), посилаючись на те, що відповідач працює в тяжких економічних умовах, станом на 01.11.2017 заборгованість КП "Харківводоканал" перед відповідачем складає 1597 175 317,46 грн. Також, вказує, що у разі не 100 % оплати компанією вартості купованої електроенергії до компанії застосовуються фінансові санкції регуляторного впливу, зокрема, постановою НКРЕКП від 28.02.2017 № 235 АК "Харківобленерго" було встановлено щоденне перерахування коштів ДП "Енергоринок" у розмірі 2 323 618,53 грн. При цьому, АК "Харківобленерго" позбавлена можливості вести господарську діяльність у нормальному режимі, не має можливості розпоряджатись коштами на своїх рахунках, оскільки усі кошти перераховуються до ДП "Енергоринок". Крім того, згідно з податковою вимогою від 12.01.2016 № 1-25 СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС на будь-яке майно АК "Харківобленерго" розповсюджується право податкової застави. Такі підстав, на думку заявника, суттєво ускладнюють сплату за судовим рішенням та у зв'язку з чим рішення суду по цій справі підлягає відстроченню виконанням строком до 01.03.2018. Разом з тим, у прохальній частині клопотання заявник просить суд відстрочити виконання рішення суду по справі № 922/3769/17 до 01.10.2017 р., тобто до дати яка вже минула.
Дослідивши надані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
30 березня 2010 р. між Шебелинським ЛВУМГ філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління Магістральних газопроводів "Харківтрансгаз") та Акціонерною Компанією "Харківобленерго" було украдено договір № 3/30/03, відповідно до п. 1.1. якого, власник мереж (позивач) зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача (відповідач) або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.
Договір набрав чинності з 01.04.2010 р. та укладений на строк до 31.12.2010 р. та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його І.(п.10.4 Договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається згідно з додатками "Кошторис обґрунтованих витрат" та "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" розробленими відповідно до ОСОБА_3 обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 р. № 732/15423.
Відповідно до п. 7.3 договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого "Акта прийому-здачі наданих робіт у 10-денний термін з дати отримання рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного вище договору позивач з січня 2017 року по жовтень 2017 р. надав послуги відповідачу на загальну суму 48075,22 грн., що підтверджується складеними сторонами двосторонніми актами прийому-здачі виконаних робіт, копії яких залучені до матеріалів справи.
Позивачем щомісячно надавались відповідачу з супровідним листом рахунки на оплату та актами прийому-здачі виконаних робіт, які В порядку приписів п. 7.3 договору, є підставою для здійснення оплати наданих послу в десятиденний термін з дати отримання рахунку.
Разом з тим, відповідачем своєчасна оплата наданих позивачем послуг здійснена не була, а саме відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг з утримання технологічних електричних мереж виконав частково шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог на підставі повідомлень № 02-13/5617 від 29.09.2017 р., № 02-13/5624 від 29.09.2017 р., № 02-13/6154 від 31.10.2017 р., № 02-13/6762 від 27.11.2017 р., внаслідок чого заборгованість відповідача було зменшено, та несплаченою залишилась заборгованість за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у розмірі 8844,30 грн., яка складається з: частини боргу за березень 2017 р. у розмірі 336,43 грн., частини боргу за серпень 2017 р. у розмірі 1794,41 грн., боргу за вересень 2017 р. у розмірі 3832,98 грн. та боргу за жовтень 2017 р. у розмірі 2880,48 грн.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем позивачу суми заборгованості у розмірі 8844,30 грн. за надані послуги.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також приймаючи до уваги, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати в повному обсязі наявної заборгованості не надав, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача оплати за надані послуги за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 3/30/03 від 30.03.2010 в розмірі 8844,30 грн. підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами та правомірно заявлені.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 134,07 грн. та інфляційні втрати в розмірі 407,51 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.93,94), період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 134,07 грн. та інфляційних втрат в розмірі 407,51 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Одночасно, розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, суд не знаходить правових підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Згідно п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" N 9 від 17 жовтня 2012 року, із наступними змінами і доповненнями, підпунктом 7.2. пункту 7 передбачено, зокрема, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розглянувши подану заяву про розстрочку виконання рішення суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів скрутного матеріального становища та відповідно неможливості виконання рішення суду, а також доказів того, що до дати до якої заявник просить суд відстрочити виконання рішення суду обставини, на які посилається останній, істотно зміняться. При цьому, суд зазначає, що наведені боржником в обґрунтування неможливості своєчасного виконання судового рішення обставини не є виключними в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тобто відсутність у боржника необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань грошових коштів не виправдовує порушення ним взятих на себе зобов'язань.
Суд наголошує, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у боржника із виконанням рішення суду охоплюються його (АК "Харківобленерго") підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик боржника на позивача шляхом надання відстрочки виконання судового рішення.
При цьому, суд звертає увагу що у рішенні Європейського суду (п.37 рішення у справі "Деркач та Палек проти України" (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду по справі 922/3769/17.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн., суд покладає на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149, ідент. код 00131954) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, ідент. код 25698645) 8844,30 грн. - основний борг за надані послуги; 134,07 грн. - 3% річних від простроченої суми; 407,51 грн. інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14.12.2017 р.
Суддя ОСОБА_3