Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
11 грудня 2017 р. № 820/2295/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рубан. В.В.,
за участі
секретаря судового засідання - Абояна І.І.,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача -Хілковського О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення заборгованості, -
Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому (з урахуванням уточнень) просить суд стягнути з Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 44418 грн. та моральну шкоду в розмірі 64000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно наказу №314-ос від 01 вересня 2016 року його було звільнено зі служби в запас. Даний наказ скасований постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 у справі № 820/5044/16, старшину ОСОБА_4 поновлено на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Куп'янськ» III категорії (тип А), з 01.09.2016 р. Однак, позивач був поновлений на вказаній посаді лише на підставі наказу начальника Харківського прикордонного загону від 22.02.2017 № 88 о/с, що був винесений на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 у справі № 820/5044/16. Тобто, ОСОБА_4 безпідставно був позбавлений права нести військову служби у період із 01.09.2016 по 22.02.2017. Тому, даний період має бути покладений в основу розрахунку суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ. Заборгованість відповідача складає 44418 грн., однак відповідач добровільно сплатити кошти відмовляється. Крім того, позивач вважає, що незаконними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, у зв'язку з чим він змушений був покинути свою улюблену роботу, залишитися на цей час без заробітку, витрачати час щодо поновлення на службі, витрачати кошти на послуги адвоката, зальну шкоду позивач оцінює в 64000 грн.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги позову підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях зазначив, що вимоги позивача про виплату йому середнього заробітку за вимушений прогул, є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки дія Кодексу законів про працю України не поширюється на військовослужбовців та на правовідносини щодо проходження військової служби, у зв'язку із чим просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Правове регулювання відносин між державою та громадянином у зв'язку з виконанням ним конституційного обов'язку щодо військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", Положеннями про проходження військової служби для відповідних категорій військовослужбовців, Статутами Збройних Сил України тощо.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші Закони України з питань проходження військової служби у відповідних військових формуваннях та правоохоронних органах, а також прийняті відповідно до них акти Президента України, Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_4, проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Куп'янськ".
Відповідно до наказу Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби "По особовому складу" від 01 вересня 2016 року №314-ос позивача було звільнено в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною шостою пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", без права носіння військової форми одягу, з 01.09.2016 року.
Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом.
Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа - Начальник Харківського прикордонного загону СХРУ ДПСУ ОСОБА_5 про скасування наказів та поновлення на посаді - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. по справі № 820/5044/16 скасовано; скасовано наказ Начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 314-ос від 01 вересня 2016 року в частині звільнення старшини ОСОБА_4 (П-019678), інспектора прикордонної служби 3 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Куп'янськ" ІІІ категорії (тип А), в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 6 пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", без права носіння військової форми одягу, з 01.09.2016 року; поновлено старшину ОСОБА_4 на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби" Куп'янськ" ІІІ категорії (тип А), з 01.09.2016 року.
Зазначена постанова набрала законної сили 24.01.2017 р.
На підставі наказу начальника Харківського прикордонного загону «По особовому складу» від 22.02.2017 р №88 о/с, позивача поновлено на посаді (а.с.37).
Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в разі поновлення військовослужбовця на військовій службі, орган, що прийняв рішення про таке поновлення на роботі, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Харківським апеляційним адміністративним судом в постанові по справі № 820/5044/16 від 21.01.2017р. не вирішувалося питання, щодо стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
Відповідно до пунктів 298, 299 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», затвердженого указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009, із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 17 серпня 2017 року N 219/2017 у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівній посаді здійснюється за наказом посадової особи, якій надано право звільнення з військової служби відповідної категорії військовослужбовців, або за наказом посадової особи вищого рівня. Наказ видається на підставі рішення суду, що набрало законної сили, акта прокурорського реагування чи виданого за підсумками службового розслідування наказу старшого начальника, якими визнано незаконність звільнення військовослужбовця.
У разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, він підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді з дня прийняття рішення про поновлення на військовій службі. У разі поновлення військовослужбовця на військовій службі начальник органу Держприкордонслужби, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує в установленому законодавством порядку питання щодо виплати йому грошового забезпечення та видачі матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Зазначений період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку вислуги у військовому званні.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок).
Суд зазначає, що з урахуванням цих норм, зокрема, абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.
Таким чином, ураховуючи, що звільнення позивача відбулось 01.09.2016 середнє грошове забезпечення повинно обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці служби, а саме за липень 2016 року (7868,40 грн.) і серпень 2016 року (7868,40 грн.), на підставі наданої під час розгляду справи довідки № 714 від 04.12.2017 р. про доходи, виданої Харківським прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (а.с. 113).
Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).
З листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" вбачається, що кількість робочих днів у липні 2016 року при п'ятиденному робочому тижні складає 21 день, у серпні 2016 року - 22 дні.
Суд зазначає, що Харківським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України під час розгляду справи у суді не було надано доказів, які б безспірно свідчили про те, що у липні та серпні 2016 року позивач фактично відпрацював, відповідно, по 31 календарному дню.
Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 365 грн. 97 коп. (7868,40+7868,40): 43 робочих дні).
Листами Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" та від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" вбачається, що кількість робочих днів у вересні 2016 року при п'ятиденному робочому тижні складає 22 дні, у жовтні 2016 року - 20 днів, у листопаді 2016 р. - 22 дні, у грудні 2016 р. - 22 дні, січень 2017 р. - 20 днів., з 01.02.17 по 21.02.17р. - 15 р.д.
Таким чином, за час вимушеного прогулу, а саме з 01.09.2016 р. по 21.02.2017 р. (121 робочий день х 365,97), з Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача належить стягнути середнє грошове забезпечення у загальній сумі 44282,37 грн. з відрахуванням обов'язкових податків, платежів, зборів.
При цьому, суд зазначає, що відповідальність за своєчасне перерахування до відповідних органів утримань та нарахувань на заробітну плату несе роботодавець.
Таким чином, підлягає стягненню з Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 за період з 01.09.2016 р. по 21.02.2017 р. у сумі 44282,37 грн.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди завданої позивачу Харківським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України у розмірі 64000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 4 від 31.03.1995 р. Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5, від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що при розгляді справи позивачем не надано доказів та не доведено, що діями відповідача йому заподіяно втрати немайнового характеру, за яких обставин та якими діями вони заподіяні, не надано пояснень з чого він виходить оцінюючи заподіяну йому моральну шкоду, суд приходить до висновку про відсутні підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Також, згідно статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При зазначених обставинах, суд вважає, що вимоги ОСОБА_4 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.09.2016 р. по 21.02.2017 р. в розмірі 44282,37 грн., з відрахуванням обов'язкових податків, платежів та зборів. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_4 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (61045 м. Харків, вул. Клочківська. 228, а/с 1112) на користь ОСОБА_4 (62732, Харківська область, Дворічанський район, с. Вільшана, вул. Миру, 47) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.09.2016 р. по 21.02.2017 р. в розмірі 44282,37 грн. (сорок чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні 37 коп.) з відрахуванням обов'язкових податків, платежів та зборів.
3. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
4. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена18.12.2017 р.
Суддя Рубан В.В.