ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" грудня 2017 р. справа № 809/1578/17
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитюка Р.В.,
при секретарі Дмитрашко О.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Горана Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання незаконною документальну позапланову невиїзну перевірку та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0038971307, 0038981307, 0038991307 від 29.08.2017,-
16.11.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання незаконною документальну позапланову невиїзну перевірку та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0038971307, 0038981307, 0038991307 від 29.08.2017.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.08.2017 на її адресу надійшов лист, в якому містилося повідомлення відповідача про проведення документальної позапланової перевірки з 02.08.2017 року тривалістю три дні з питань дотримання нею податкового, валютного та іншого законодавства. Як підстава для цього відповідач зазначає підпункт 78.1.2 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом. Також 03.08.2017 разом із повідомленням надійшла копія наказу начальника ДФС в Івано-Франківській області від 01.08.2017 №1300 про проведення перевірки. Позивач вважає, що відповідач порушив норми пункту 78.4 статті 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, а також на підставі викладеного відповідач протиправно, в порушення положень підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага в загальній сумі 124552,50 грн., а відтак протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 28024,31 грн., з них за основним платежем на суму 22 419,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5604,86 грн., нарахував штрафні (фінансові) санкції - 170 грн. та військовий збір в розмірі 2 335,35 грн., з них за основним платежем на суму 1868,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 467,07 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві. Суду пояснила, що зокрема відповідно до норм пункту 78.4 статті 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. В даному випадку копія наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 01.08.2017 разом із повідомленням про таку перевірку було надіслано та вручено позивачу 03.08.2017, після початку перевірки - 02.08.2017. Також зауважила, що сума анульованої заборгованості, на її думку, не є додатковим благом, так як відповідно до положень Податкового кодексу України таким благом останнім є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Вважає, що сума, з якої відповідачем нараховано податкове зобов'язання, яка є валютною різницею між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року. З огляду на зазначене, на її переконання, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з підстав, наведених в письмовому запереченні. Суду пояснив, що використовуючи інформаційні відомості, отримані ГУ ДФС в Івано-Франківській області із зовнішніх джерел, встановлено, що позивачем одержано дохід, як додаткове благо від ПАТ "Ві Ес Банк" в сумі 124552,50 грн. Зазначив, що у повідомлені про прощення боргу, яке було вручено ОСОБА_1, останню було попереджено про те, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо. Вважає, що оскільки кредитором дотримано всіх обов'язкових умов, передбачених пп. "д" 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, то податок на доходи фізичних осіб нарахований податковим органом позивачу правомірно.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
03.08.2017 на адресу позивача надійшов лист, в якому містилася копія наказу №1300 від 01.08.2017 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення відповідача від 01.08.2017 року №244 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 02.08.2017 року тривалістю три дні з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.
Суд констатує, що відповідач направив зазначений наказ та повідомлення про проведення документальної позапланової перевірки у порушення пункту 78.4 статті 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та зазначає, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Однак зауважує, що відповідачем на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних у ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо інформації про отримані доходи, встановлено, що громадянкою ОСОБА_1 у 2016 році отримано дохід у вигляді додаткового блага, а саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в розмірі 124552,51 грн.
З метою підтвердження даної інформації ПАТ "Ві Ес Банк" 25.05.2017 року направлено запит.
На зазначений запит ПАТ "Ві Ес Банк" підтвердило, що доходи нараховано у ф. 1-ДФ за ознакою доходу "126" у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням в сумі 124552,51 грн. за 2016 рік, що у свою чергу є вагомою підставою для проведення документальної позапланової перевірки позивача.
При проведенні перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.7 ст.179 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179, ПКУ, неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та п.1.2, п.п.1.6, п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ (а.с. 22-24).
В судовому засіданні встановлено, що позивачу надійшло повідомлення про запрошення від 01.08.2017 №244 до ГУ ДФС в Івано-Франківській області на 10.08.2017 на 11:00 год. для ознайомлення та підписання акту/довідки про результати документальної позапланової невиїзної перевірки. Позивач була присутня при ознайомленні з актом зазначеної перевірки та подала заперечення, яке надійшло відповідачу 14.08.2017 року (а.с.25-28). А отже, представники відповідача практично допущені до перевірки, а в подальшому позивачем не спростовано фактів виявлених порушень, допущених самим позивачем про що викладено нижче.
Так, проведеним аналізом отриманих ГУ ДФС в Івано-Франківській області відомостей із зовнішніх джерел, встановлено, що позивачем одержано дохід, як додаткове благо від ПАТ "Ві Ес Банк" в сумі 124552,50 грн.
З метою підтвердження даної інформації податковим органом до ПАТ "Ві Ес Банк" направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження щодо документів, які стали підставою для надання додаткового блага.
На вказаний запит відповідачем отримано відповідь та копії підтверджуючих документів, відповідно до яких ПАТ "Ві Ес Банк" прийнято рішення про анулювання частини кредитної заборгованості ОСОБА_1, що виникла відповідно до кредитного договору за №61-2/40 від 17.03.2008 року, в розмірі 124552,50 грн. (а.с. 116-118).
Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Судом встановлено, що в серпні 2017 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 громадянки ОСОБА_1 (а.с.22-24).
За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 09.08.2017 року за №858/09-19-13-07/НОМЕР_3, згідно якого перевіркою встановлено, що платником порушено абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.7 ст.179 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 22419,45 грн.; пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179, ПКУ, неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та п.1.2, п.п.1.6, п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ в результаті чого донараховано військового збору в розмірі 1868,28 грн. (а.с.22-24).
Позивачем на акт документальної позапланової невиїзної перевірки подано заперечення, яке надійшло відповідачу 14.08.2017 року (а.с. 25-28).
Відповідачем надано відповідь на заперечення, згідно якого висновки, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.08.2017 року за №858/09-19-13-07/НОМЕР_3, залишено без змін (а.с. 29-31).
На підставі акту перевірки 29.08.2017 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення за №0038981307, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошових зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 28024,31 грн., в тому числі, за основним платежем - в розмірі 22419,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 5604,86 грн., за №0038971307, яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій в сумі 170 грн. та за №0038991307, яким визначено суму грошового зобов'язання за військовим збором в розмірі 2335,35 грн., в тому числі, за основним платежем - в розмірі 1868,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 467,07 грн. (а.с. 13-15).
Позивачем на податкові повідомлення-рішення №№0038971307, 0038981307, 0038991307 від 29.08.2017 подано скаргу від 05.09.2017 року (а.с. 32-38).
Відповідачем прийнято рішення про продовження розгляду скарги від 20.09.2017 №12348/в/99-99-11-02-01-14 та рішення про результати скарги від 03.11.2017 №14600/в/99-99-11-02-01-14, яким залишено без змін зазначені податкові повідомлення-рішення (а.с. 39-43).
Позивач за захистом свого порушеного права звернулася з позовною заявою до суду.
За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю визначення оскаржуваними рішеннями податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, штрафних санкцій і військового податку, та правомірністю прийняття відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень, з огляду на нижчевикладене.
В судовому засіданні встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних рішень було встановлення відповідачем факту неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік з відображенням у ній доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 124552,50 грн., отриманого від ПАТ "Ві Ес Банк" внаслідок анулювання (прощення) заборгованості в загальній сумі 124552,50 грн., та відповідно несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 22419,45 грн. За невиконання позивачем визначеного Законом обов'язку щодо своєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи та своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідачем накладено на даного платника податків штраф у розмірі 5604,86 грн. та 170 грн. Окрім того, так як дохід платника податку фізичної особи-резидента, отриманий у вигляді додаткового блага включається до загального місячного оподаткованого доходу такого платника та підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 %, податковим органом донараховано військового збору в сумі 2335,35 грн.
Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно пункту 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Згідно підпункту 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.
Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Правові засади справляння податку на доходи фізичних осіб встановлюються розділом IV Податкового кодексу України.
Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 розділу IV Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 цього Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених сума з якої відповідачем нормами розділу IV цього Кодексу).
Суд не погоджується із твердженням позивача, що сума, з якої податковим органом визначено заборгованість, є валютною різницею між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року з огляду на наступне.
Так відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПКУ не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Однак, згідно наявної в матеріалах справи та дослідженої в якості письмового доказу копії листа від 09.06.2017 року за №03-01/8226, ПАТ "Ві Ес Банк" не здійснював прощення курсової різниці позивачу відповідно до п.8 підрозділу ХХ "Перехідних положень" ПКУ, а сума нарахованих та виплачених доходів є анульованою основною сумою кредитної заборгованості позивача у 4 кварталі 2016 року в розмірі 124552,50 грн. з ознакою доходу "126".
Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, дозволяє зробити висновок про те, що анульований ПАТ "Ві Ес Банк" борг позивача за укладеною додатковою угодою №2 до кредитного договору за №61-2/40 від 17.03.2008 року у сумі 124552,50 грн. є доходом останнього, який підлягав включенню платником податку до його річного оподатковуваного доходу, як отримане додаткове благо відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 179.1. статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 49.18.4. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно пункту 179.7. статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1, як платник податку, зобов'язана була подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 124552,50 грн., отриманий від ПАТ "Ві Ес Банк" внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в сумі 124552,50 грн. та відповідно сплатити податок на доходи фізичних осіб.
У судовому засіданні встановлено, що на момент проведення контролюючим органом перевірки ОСОБА_1 нею не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, податок на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих у 2016 році, не сплачено. Дана обставина також не заперечувалася позивачем.
Відповідно до підпункту 54.3.5. пункту 54.3. статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Згідно пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Таким чином, оскільки судом встановлено факт отримання ОСОБА_1 у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 124552,50 грн., останній підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України, а отже позивач зобов'язаний був сплатити 22419,45 грн. податку на доходи фізичних осіб.
Окрім того, відповідно до положень п.123.1 ст.123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання передбачено накладення на платника податків штрафних санкцій.
Пунктом 120.1. статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафних санкцій за кожне таке неподання.
За таких обставин, відповідачем згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.08.2017 року за №№0038981307 та 0038971307 правомірно донараховано позивачу 22419,45 грн. податку на доходи фізичних осіб та накладено на даного платника податку штраф у розмірі 5604,86 грн. та 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації за 2016 рік (а.с. 13-14).
Водночас згідно пп.1.2, 1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ об'єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5 % є доходи, визначені ст.163 ПКУ, а платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначений ст.176 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб.
З огляду на зазначене дохід платника податку фізичної особи-резидента, отриманий у вигляді додаткового блага включається до загального місячного оподаткованого доходу такого платника та підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%. Тому сума військового збору в розмірі 2335,35 грн. нарахована ОСОБА_1 податковим органом правомірно.
Враховуючи наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 18.12.2017.