ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
11 грудня 2017 року № 813/3853/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кухар Н.А.
суддів: Грень Н.М., Хоми О.П.
за участі секретаря судового засідання: Шавель М.М.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представник відповідача: Кічура Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Івано - Франківської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано - Франківської митниці ДФС у якому згідно заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 08.06.2016 року по 19.09.2017 року з Івано - Франківської митниці ДФС.
Ухвалою від 26 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою суду позивача поновлено на посаді, з якої його протиправно звільнили. Проте, при розгляді справи про поновлення на посаді позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач не заявляв та відповідно суд таку не вирішував. У зв'язку з цим позивач вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначила, що на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_4, з проханням здійснити розрахунок вимушеного прогулу за період з 08.06.2016 року по 19.09.2017 року та провести виплату зазначених сум. Вказують на те, що у справі № 813/209/16 позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем не зазначалися, а відтак вважають позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Державна фіскальна служба України прийняла наказ № 2283-о від 08.06.2016 «Про припинення державної служби».
09 червня 2016 року Державна фіскальна служба України наказом № 231-к «Про звільнення ОСОБА_4.» припинила державну службу позивача з 08.06.2016 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VII «Про державну службу».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №813/2091/16 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 08.06.2016 року №2283-о «Про припинення державної служби». Визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 09.06.2016 року №231-к «Про звільнення ОСОБА_4.». Зобов'язано Державну фіскальну службу України запропонувати та працевлаштувати ОСОБА_3 на посаді рівнозначній тій, яку він займав до припинення державної служби 08.06.2016 року. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Івано-Франківської митниці ДФС - задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року у справі № 813/2091/16 - в частині зобов'язання Державну фіскальну службу України запропонувати та працевлаштувати ОСОБА_5 на посаді рівнозначній тій, яку він займав до звільнення - скасувати та прийняти нову, якою поновити ОСОБА_5 на посаді заступника начальника Івано-франківської митниці Державної фіскальної служби України з 08 червня 2016року. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2017року - залишити без змін. Таким чином, суд встановив, що позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при розгляді справи № 813/2091/16 позивач не заявляв.
Відповідно до ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
В п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Постанова №100), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до ч. 2 п. 2 Постанова №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з довідкою Івано - Франківської митниці ДФС середньомісячна заробітна плата позивача становила 7576, 77 грн., а середньоденна заробітна плата позивача становила 378, 84 грн., При цьому, відповідач провів розрахунок виходячи з кількості відпрацьованих днів, позивача.
Суд встановив, що період нарахування середнього заробітку позивачу становить з 09.06.2016 по 27.06.2017, що сумарно становить 262 робочих днів.
При цьому, суд зазначає, що згідно положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, що період, за який обчислюється сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починається з 09.06.2016 по 27.06.2017 року (день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді).
Виходячи з розміру середньоденної заробітно ї плати позивача, а саме 378 грн. 84 коп., позивачу повинна виплачуватись сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.06.2017 по 27.06.2017 (262 дні * 378,84 грн.) у розмірі 99 634 грн. 92 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Суд також зазначає, що рішення в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7576 грн. 77 коп., необхідно допустити до негайного виконання, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень щодо того, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Враховуючи те, що наказ про звільнення позивача був скасований 19.09.2017 року, суд дійшов до висновку що період з 28.06.17 р. по 19.09.17 р. слід вважати вимушеним прогулом ОСОБА_4, що мав місце в результаті затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення на роботі. Тому, позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Періодом, за котрий слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення є період з 28.06.17 р. (наступний день після поновлення позивача на посаді за рішенням суду) по 19.09.17 р (дата винесення відповідачем наказу про виконання рішення суду).
Виходячи з наведеного, кількість робочих днів за період з 28 червня 2017 року по 19 вересня 2017 року становить 58 робочих днів, а відтак середній заробіток за затримку виконання рішення суду становить 21 972, 72 грн., (58 робочих днів х 378, 84).
За наведених вище обставин, суд вважає, що на користь позивача слід стягнути
кошти у розмірі 121228, 80 грн.
Відповідно до вимог ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Положення ст.19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням встановлених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, наявних в матеріалах справи доказів, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Судові витрати у відповідності до ст. 94 КАС України стягненню із сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Івано - Франківської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 121 228, 80 грн., з урахуванням сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
В частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 7576, 77 грн., постанова суду виконується негайно.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 15 грудня 2017 року.
Головуючий - суддя Кухар Н.А.
Суддя Грень Н.М.
Суддя Хома О.П.