Справа № 539/2920/17
12 грудня 2017 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді - Даценка В. М.
при секретарі - Ануфрієвій Н.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Малік Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Лубни адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський КБМ» про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати та видати відповідну довідку,
Позивач, ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський КБМ» про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати та видати відповідну довідку.
Позов мотивований тим, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_3 інваліда війни 2 групи, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Позивач має намір оформити пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яка відповідно до ст.37 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Для цього позивач звернулася до відповідача і просила надати довідку про заробітну плату померлого чоловіка за час виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС, з врахуванням підзаконних актів 1986 року. Однак при зверненні до відповідача останній відмовив у видачі нової довідки, пославшись на те, що довідка про заробітну плату видається лише на підставі фактично нарахованої заробітної плати.
Відтак, просить зобов'язати відповідача провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 за період роботи в зоні відчуження при ліквідації аварії на ЧАЕС з урахуванням: збереження середньомісячного заробітку, 6-годинного робочого дня, збільшення на 10 % тарифної ставки, кратності у 1-ій зоні небезпеки та зоні особливого контролю, подвійного розміру за роботу у вихідні дні, премії у розмірі 60 % тарифної ставки з урахуванням кратності, премії згідно постанови КМ України від 23.11.2011 року № 1210. Зобов'язати видати відповідну довідку.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги.
Представники відповідача проти позову заперечили. Зазначили, що розрахунок заробітної плати йому було здійснено на підставі фактично нарахованої заробітної плати.
Дослідивши матеріали та докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач є дружиною ОСОБА_3 інваліда війни 2 групи, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Позивач має намір оформити пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яка відповідно до ст.37 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Для цього позивач звернулася до відповідача і просила надати довідку про заробітну плату померлого чоловіка за час виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС, з врахуванням підзаконних актів 1986 року.
Листом від 14.03.2017 року № 27 відповідач вказав, що 05.03.2012 року ОСОБА_3 була видана довідка про перерахування заробітної плати № 36. Вважає, що підстави видавати іншу довідку з урахуванням, зокрема, премії в 60 %, одноразової премії в сумі 400 крб відсутні, оскільки таке не було передбачене на підприємстві.
Позивач вважає, що заробітна плата ОСОБА_3 за період його перебування в зоні ЧАЕС нарахована неправильно, без врахування всіх підзаконних актів 1986 року. Не відображає всі надбавки до його заробітної плати, які передбачені вказаним нормативно-правовими актами. Зокрема, вважає, що погодинну тарифну ставку слід розраховувати з урахуванням 6-годинного робочого дня. Просить врахувати, що відповідно до постанови ЦК КПРС від 07.05.1986 року № 524-156, тарифна ставка підвищується на 100 %. Просив врахувати, що за роботу у вихідні дні заробітна плата виплачується в подвійному розмірі відповідно до постанови РМ УРСР від 10.06.1986 року № 207-7. Також просив застосувати кратність за роботу в зоні №1. Просив врахувати премії в 60 % та в сумі 400 крб.
Суд вважає безпідставними такі вимоги.
Згідно з ч.1 ст.54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Пенсійний фонд України зобов'язано забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з у рахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у ІІІ зоні - 5, у II - 4, І - 3). При цьому у всіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період. Згідно з частиною першою статті 39 Закону N 796-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невід'ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання.
Аналогічна права позиція викладена в постанові ВС України від 4 листопада 2015 року у справі № 539/4391/14-а, ухвалах ВАС України у справі № К/800/14450/15 та від 22.03.2016 року у справі № К/800/2425/16.
В судовому засіданні представник відповідача надала документи бухгалтерського обліку, в яких відсутні відомості щодо нарахування ОСОБА_3 заробітної плати в 1986 році в розмірі, який просить вказати позивач.
При цьому пояснила, що довідка видана відповідно до реально нарахованої йому заробітної плати.
Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду у справі не є спір щодо правильності нарахування ОСОБА_3 заробітної плати, а тому взагалі є незрозумілим правові підстави для видачі довідки про заробітну плату, правильність нарахування якої ніхто не оскаржує.
При цьому суд звертає увагу на неправильне застосування позивачем вказаних актів.
Суть поданого позову зводиться до прохання позивача провести йому умовний розрахунок заробітної плати, без достатніх підстав додати ОСОБА_3 , зокрема, премію в розмірі 60 % та 400 крб., нарахування якої є правом роботодавця. В судовому засіданні встановлено, що в бухгалтерських документах відомості про нарахування таких премій відсутні.
Крім того, аналіз наведених актів вказує на те, що застосування кратності в зоні небезпеки виключає застосування підвищення на 100 %.
Крім того, відповідно до розпоряджень РМ СРСР № 964 від 17.05.1986 року, № 207-7 від 10.06.1986 року, роз'яснень до них, заробітна плата підвищена в кратному розмірі нараховується відповідно до фактично відпрацьованого часу в зоні небезпеки (тобто відповідно до фактичної кількості годин відпрацьованих в цій зоні).
Таким чином, для нарахування заробітної плати в кратному розмірі необхідними є наявність первинних документів бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня позивача та місця її виконання з відомостями про щодо кількість годин відпрацьованих в зоні небезпеки.
Дослідивши розрахунок заробітної плати, запропонований позивачем, суд прийшов до висновку, що він просить здійснити розрахунок в кратному розмірі за кожен день його перебування на роботах, пов'язаних з ліквідації аварії на ЧАЕС. Іншими словами просить визнати, що її чоловік кожен день протягом двох місяців виконував роботи в зоні небезпеки, по 6 годин щодня.
Однак, суду незрозуміло з чого виходив позивач, визначаючи таку тривалість виконання роботи в зоні небезпеки.
Суд відхиляє посилання представника позивача на практику суду апеляційної інстанції в аналогічних справах, оскільки сторонами надані рішення цього суду з протилежними висновками. При цьому відповідно до норм ЦПК України обов'язковими для суду є висновки ВС України, висловлені в постанові від 4 листопада 2015 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський КБМ» про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати та видати відповідну довідку, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду Полтавської області Даценко В. М.