Справа № 372/2292/17
Провадження № 2-1327/17
12 грудня 2017 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Бадьорій Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ПАТ «КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись не неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами договором кредиту та наявність заборгованості, яку позивач просить стягнути разом з іншими передбаченими договором та законом платежами, а саме просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.11.2010 року в розмірі 44501 грн. 84 коп., що станом на 30.06.2017 року складається із заборгованості за кредитом в розмірі 2721 грн. 33 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 35985 грн. 18 коп., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3200 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 2095 грн. 33 коп.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість, пояснив, що в 2013 році закінчився термін дії картки, кредитний ліміт не поновлено, останній платіж був здійснений в 2013 році, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
Вислухавши відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
09.11.2010 року між сторонами був укладений договір № б/н, згідно якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит в розмірі 4800 грн. 00 коп. у формі встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Вказаний кредитний договір був укладений в письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.1055 ЦК України.
Суд вважає, що матеріали справи не містять переконливих доказів отримання відповідачем коштів в якості кредиту, оскільки позивачем не подано належного і допустимого доказу, який би містив відомості про таку обставину, а відповідач заперечив цей факт. При цьому суд також враховує, що позивач ухилився від всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи щодо обставин укладення і умов цивільно-правової угоди між сторонами, на підставі якої пред'явлено позов, що унеможливлює обґрунтовану правову оцінку доводам про правомірність позовних вимог.
В обґрунтування позову позивач посилається на розрахунок заборгованості, за яким боргу за договором складає 44501 грн. 84 коп., що станом на 30.06.2017 року складається із заборгованості за кредитом в розмірі 2721 грн. 33 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 35985 грн. 18 коп., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3200 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 2095 грн. 33 коп.
Суд вважає відповідні доводи непереконливими, оскільки відповідачем заперечено факт заборгованості, при цьому залишились нез'ясованими обставини подальшого нарахування заборгованості після 2013 року та закінчення терміну дії картки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
При цьому у наданому суду розрахунку та позовних вимогах позивач вимагає стягнення одночасно заборгованості за пенею і комісією (без належного розмежування) в розмірі 3200 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 2095 грн. 33 коп.
Сукупність описаних вище обставин вказує на необґрунтованість поданого позивачем розрахунку заборгованості, невідповідність такого розрахунку умовам кредитного договору та закону, однак самостійно її розрахувати суд позбавлений можливості через відсутність достатніх відомостей і доказів щодо вихідних даних, зокрема точний розмір та час надходження платежів за кредитом.
Представник позивача ухилився від участі в судовому розгляді, у письмовій заяві просив розглядати справу за його відсутності, тому суд вважає можливим вирішити спір на підставі наявних у справі доказів, які не дають можливості у достатній ступені достовірності встановити факт умисного ухилення відповідача від виконання договору, а також наявність та розмір заборгованості по кредиту.
Таким чином, обставини, що покладені в основу позову не знайшли підтвердження під час судового розгляду.
Відомості у наданих відповідачем письмових доказах позивачем переконливо не спростовані, від повного, всебічного та об'єктивного встановлення судом обставин щодо наявності та розміру заборгованості за кредитом позивач ухилився.
Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний
розсуд.
Згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Суд вважає, що позивачем не доведено обставин, які б породжувала правові наслідки у виді виникнення зобов'язань сплатити визначені позовом кошти, тому достатніх підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Відповідач звернувся до суду із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, яка узгоджується із окремими наявними у справі доказами, зокрема щонайменше щодо пропуску позивачем позовної давності за вимогами щодо стягнення пені (неустойки), однак належну оцінку відповідним обставинам суд не має можливості надати через неможливість встановлення достовірних відомостей про час виникнення і розмір заборгованості за договором за кожним видом платежу помісячно.
Оскільки відповідач в судовому засіданні заявив про застосування позовної давності, поважних причин пропуску строку позовної давності не встановлено, а сплив позовної давності є самостійною правовою підставою для відмови у позові, однак судом не встановлено правомірність і обґрунтованість позовних вимог по їх суті, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог саме з підстав їх недоведеності, тому наслідки спливу позовної давності не застосовуються.
Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом не встановлено достатніх правових і фактичних підстав для покладення на відповідача в судовому порядку обов'язку сплати передбачених позовом коштів, позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами, позивачем пропущено строк позовної давності, тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 61, 88, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 16, 251-253, 258, 261, 264, 267, 525, 526, 543, 549, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М.В.Кравченко