Справа № 815/6624/17
14 грудня 2017 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції ОСОБА_2 міської ради про скасування постанови,
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.12.2017 № 627, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.96 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5950 грн.
Згідно з п. 4, п. 6 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що зазначена позовна заява підлягає поверненню, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
За змістом вказаної норми судовому захисту підлягають право та інтерес, який був порушений суб'єктом владних повноважень.
Як убачається із позову, ОСОБА_1 просить скасувати постанову, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності.
Пунктом 2 ч.1 ст.18 КАС України передбачено, що місцевим загальним як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21 червня 2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну «встановлений законом» у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини дотримання прав особи, визначених ч. 1 ст. 6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
Крім того, за національним законодавством України, порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.108 КАС України, суддя встановивши, що справа не підсудна цьому адміністративному суду повертає її позивачу.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що вирішення даного спору має здійснюватися за правилами п.2 ч.1 ст.18 КАС України, у зв'язку із чим даний адміністративний позов не підсудний ОСОБА_2 окружному адміністративному суду, так як підсудний місцевому загальному суду як адміністративному, внаслідок чого позов підлягає поверненню позивачу.
Керуючись п.6 ч.3 ст.108, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції ОСОБА_2 міської ради про скасування постанови повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що із відповідним позовом слід звернутись до місцевого загального суду як адміністративного.
Ухвала може бути оскаржена до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.В. Завальнюк