ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
13 грудня 2017 року справа № 813/3043/17
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Гулкевич І.З.,
Секретар судового засідання Іванес Х.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Захід-Логістик" про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках,-
Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС У Львівській області) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Захід-Логістик" (далі - ТОВ "Іст-Захід-Логістик") про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було допущено посадових осіб податкового органу до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Іст-Захід-Логістик" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, про що складено відповідний акт. Посилаючись на норми п. 94.6 ст. 94 ПК України, позивач просить суд застосувати арешт коштів на рахунках підприємства у зв'язку з відмовою відповідача у допуску посадових осіб Головного управління ДФС у Львівській області до проведення перевірки.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, з підстав наведених у письмових запереченнях, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Головним управлінням ДФС у Львівській області 25.07.2017 видано наказ № 3160 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Іст-Захід-Логістик".
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст..77, п.82.1 ст.82 ПК України та наказу від 25.07.2017 № 3160 видано направлення на перевірку від 22.08.2017 № 5981, № 5982, №5983, згідно з якими ГУ ДФС у Львівській області з 22.08.2017 скеровано для проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Іст-Захід-Логістик" тривалістю 10 робочих днів.
Посадовими особами позивача 23.08.2017 здійснено вихід за адресою підприємства для проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Іст-Захід-Логістик" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року. Посадовими особами ТОВ "Іст-Захід-Логістик", зокрема директором ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_4 відмовлено від допуску до перевірки у зв'язку із оскарженням наказу ГУ ДФС у Львівській області №3160.
ГУ ДФС у Львівській області 23.08.2017 складено акт недопуску № 393/13-01-14-14/35845487.
Податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв'язку із відмовою платника податків від проведення планової перевірки.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Пунктом 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі-арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Так, відповідно до пп. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосований контролюючими органами лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у пп. 94.2.1 - 94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України, зокрема якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;
платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
За змістом п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Згідно з п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Таким чином, Головне управління ДФС у Львівській області, у разі її недопуску платником податків до проведення перевірки, може звернутися до суду з вимогою виключно про арешт майна платника податків або ж з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Проте, податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
За змістом наведених норм для виникнення у контролюючого органу права звернення до суду для застосування арешту коштів мають настати дві умови: 1) у платника податків виник податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу.
Проте, доказів наявності у ТОВ "Іст-Захід-Логістик" податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу суду не надано, таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТОВ "Іст-Захід-Логістик".
Крім того суд зазначає, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі № 876/9885/16, задоволено повністю позов ТОВ "Іст-Захід-Логістик", визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення документальної виїзної планової перевірки та скасовано наказ №3160 від 25.07.2017 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Іст-Захід-Логістик".
Зазначене свідчить про відсутність законних підстав для проведення перевірки, які є необхідною передумовою для застосування арешту майна платника в порядку, передбаченому пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з статтею 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищенаведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Захід-Логістик" про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Гулкевич І.З.