Справа № 534/2407/16-ц
Провадження № 2/534/93/17
12 грудня 2017 року Комсомольський міський суд Полтавської області
в складі: головуючого судді при секретарі ОСОБА_1 ОСОБА_2
з участю: представника позивачаОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горішні Плавні справу за цивільним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа - ОСОБА_6, про визнання кредитного договору недійсним,
ОСОБА_5 звернувся до суду із згаданим позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк») в якому прохає визнати недійсним кредитний договір №698кф від 06 серпня 2008 року.
Свої вимоги мотивує тим, що його було укладено без дотримання вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме позивачу ОСОБА_5 не було надано необхідної, доступної та своєчасної інформації про кредитну послугу, не було забезпечено можливість її свідомого і компетентного вибору, у тому числі позивача не було попереджено про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язання за цим договором несе саме споживач.
Ухвалою суду від 03.10.2017 року до участі у справі в якості третої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача залучено ОСОБА_6 (а.с.86).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 наполягав на задоволені вимог ОСОБА_5 з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що перед укладенням оскарженого договору позивачу було надано передбачену законодавством інформацію у повному обсязі і відсутні підстави для визнання договору недійсним.
Інші учасники судового розгляду, будучи належно повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши справу в межах заявлений вимог, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено, що 06 серпня 2008 року ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого ПАТ «Укргазбанк» надало ОСОБА_5 кредит у розмірі 18000 доларів США на придбання нерухомого майна зі строком повернення кредиту до 05 серпня 2033 року та зі сплатою 13,8 % з розрахунку 365 днів у році (а.с.91).
Крім того, 06 серпня 2008 року між ПАТ «Укргазбанк»» та ОСОБА_5 у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира №52 в в будинку №3 по вулиці Гірників в місті Горішні Плавні (а.с.101).
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 06 серпня 2008 року ПАТ «Укргазбанк» уклало з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договір поруки, відповідно до яких ОСОБА_6 прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, утворилася заборгованість.
Із змісту наданий сторонами доказів вбачається, що ОСОБА_5 ознайомився та погодився з порядком видачі кредитних коштів в іноземній валюті, встановленням плати за кредит та розміром процентних ставок, що, на думку суду, підтверджується його анкетою-заявою від 28 серпня 2008 року про намір отримати ним кредит в розмірі 18000 доларів США, змістом кредитного договору та графіком погашення кредиту.
За положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними кредитного договору позивач посилався, зокрема, на те, що в кредитному договорі відсутнє застереження про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язання за цим договором несе саме споживач.
Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому вираженні) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
За положеннями частини п'ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентної ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Правила), банки зобов'язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.
На банки покладається також обов'язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил).
Спірним кредитним договором передбачено порядок визначення розміру процентів.
Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.
Разом з тим, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються.
Під час розгляду справи судом встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатку до договору споживчого кредиту, який підписаний позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.
Отже, у цій справі суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договору споживчого кредиту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203,215 ЦК України, ст.213 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_5 - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Комсомольський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Крикливий