Справа № 760/20457/17
13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Борисової О.В., Пікуль А.А.
секретар: Пузикова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/12760/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову. Зазначає, що висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги вимог ст. 152 ЦПК України, згідно якої позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб, зокрема, відповідач отримав гроші за договором позики і відповідно до п. 5 договору дружина відповідача - ОСОБА_6 надала згоду на укладення цього договору, тобто позика була отримана в інтересах сім'ї, а тому, на його думку, доцільно накласти арешт на все нерухоме майно, що належить на праві власності дружині відповідача.
В судовому засіданні ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з наведених в ній підстав.
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування збитків ( а.с.1-4). Одночасно порушено питання про забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено тієї обставини, що не вжиття обраного представником позивача виду забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі, крім того, майно, на яке просить накласти арешт заявник, належить на праві власності дружині відповідача - ОСОБА_7, яка не є стороною у даних спірних правовідносинах.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.1, ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог
Згідно п. 4 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Порушивши питання про забезпечення позову, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 посилався на те, що договір позики від 04 серпня 2014 року було укладено відповідачем в інтересах сім'ї, згоду на укладення якого надала його дружина ОСОБА_6, що також передбачено умовами договору; ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов'язань за договором позики, оскільки змінив своє прізвище на «Отрошко», та на думку позивача, все належне відповідачу нерухоме майно, яке придбано за запозичені кошти, переоформлене на його дружину. При цьому, зазначає, що на все нерухоме майно відповідача накладено арешт 15 вересня 2014 року відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного суду м. Києва в інтересах АКБ "Укрсоцбанк". На його думку, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить дружині відповідача, в майбутньому унеможливить виконання рішення суду про стягнення боргу та відшкодування збитків у випадку задоволення заявленого позову, оскільки остання може відчужити об'єкти нерухомого майна на користь інших осіб.
Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення коштів за договором позики та збитків і відповідачем у даній справі є ОСОБА_3
Відповідно до обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 80,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; квартира, загальною площею 156, 4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; машиномісце, загальною площею 19,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; машиномісце, загальною площею 19, 7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 належать на праві власності ОСОБА_6 (а.с.9-11).
Установивши, що ОСОБА_6 не є стороною у даному спорі, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги про накладення арешту на все нерухоме майно, що належить дружині відповідача - ОСОБА_7 на праві приватної власності, з тих підстав, що остання надала згоду на укладення договору позики від 04 серпня 2014 року є безпідставними, оскільки позовних вимог до ОСОБА_7 позивачем не заявлено.
Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Крім того, порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, представник позивача не надав суду доказів на підтвердження вартості цього майна, що унеможливлює у разі обґрунтованості заяви про забезпечення позову вирішити питання співмірності виду забезпечення заявленим вимогам.
З врахуванням викладеного підстави для скасування ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: О.В. Борисова
А.А.Пікуль