11 грудня 2017 року Справа № 921/144/17-г/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),
Карабаня В.Я.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації
на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 21.04.2017
та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017
у справі№ 921/144/17-г/11 Господарського суду Тернопільської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
доУправління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Управління соціального захисту населення Кременецької міської ради
простягнення заборгованості в сумі 72803,98 грн. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. № 9693 від 19.04.2017,
за участю представників сторін:
від позивача:Беліменко О.О.,
від відповідача:не з'явилися,
від третьої особи:не з'явилися,
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації про cтягнення 73130,89 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не відшкодовано витрати за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, які надавалися позивачем протягом 2016 року у сумі 73130,89 грн.
Представником позивача 18.04.2017 до Господарського суду Тернопільської області подано заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 10-09/68 від 18.04.2017 відповідно до якої позивач просить стягнути з Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 72803,98 грн. заборгованості з витрат, понесених у 2016 році внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових основах.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2017 у справі № 921/144/17-г/11 (суддя Сидорук А.М.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 921/144/17-г/11 (у складі колегії суддів: Данко Л.С.-головуючого, Галушко Н.А., Орищин Г.В.) частково задоволено позов; стягнуто з Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 52919,50 грн. заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати телекомунікаційних послуг у 2016 році та 1600 грн. витрат з оплати судового збору.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2017 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 921/144/17-г/11, Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 921/144/17-г/11 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Судами встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (надалі-позивач) протягом 2016 року надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Кременець та Кременецького району, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України ).
Відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до п. 2 Постанови № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Пунктом 3 Порядку № 256 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Судами встановлено, що рішенням Кременецької міської ради № 23 від 03.12.2015 (том І, а.с. 148) передано видатки передбачені на галузь "Соціальний захист та соціальне забезпечення населення" у першому півріччі 2016 року в бюджеті м. Кременець до Кременецького районного бюджету у 100% розмірі, передбаченому для міського бюджету на перше півріччя 2016 року.
Відповідно до акта приймання-передачі справ та інших документів відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення від 20.05.2016 Управлінням соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації на підставі наказу № 15-од від 19.05.2016 передано особові справи пільгової категорії населення Управлінню праці та соціального захисту населення Кременецької міської ради (том І, а. с. 149).
Враховуючи наведене вбачається, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг Кременецького району (2016) та міста Кременець (на перше півріччя 2016 року) є Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації, а розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг міста Кременець на друге півріччя 2016 року є Управління соціального захисту населення Кременецької міської ради, суди дійшли до правильного висновку, що на підставі вказаних норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).
Судами встановлено, у листі Міністерства фінансів України за № 31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016 (том І, а. с. 58) зазначено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" таку субвенцію не передбачено, тому суди дійшли до правильного висновку, що надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Факт надання послуг електрозв'язку Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх переліченими категоріями населення у заявлений позивачем період підтверджується розрахунком видатків, які понесені позивачем на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період 2016 року включно (форма № 2-пільга) та зведеним розрахунком витрат, пов'язаних з надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг за 2016 рік на загальну суму 72803,98 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. № 9693 від 19.04.2017).
Відповідно до п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 17 (надалі-Положення) підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою " 2-пільга".
Судами встановлено, що на виконання вказаних вимог Положення позивачем на адресу відповідача щомісячно, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів надіслано звіти в електронному вигляді та поштою (рекомендованими листами з описом вкладення), що підтверджується супровідними листами: від 20.07.2016 № 06/2-11-253, від 04.08.2016 № 06/2-11-279, від 05.09.2016 № 06/2-11-352, від 04.10.2016 № 06/2-11-382, від 04.11.2016 № 06/2-11-440, від 05.12.2016 № 06/2-11-517 та від 05.01.2017 № 06/2-11-10, з доказами відправлення та отримання відповідачем (том І, а. с. 42-54).
Відповідачем надані позивачем телекомунікаційні послуги не оплачено, що слугувало підставою для звернення останнього до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.
Законами України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України від 23.03.2000 № 1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України від 24.03.2008 № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг з оплати за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Щодо тверджень скаржника, які викладені в апеляційній скарзі про те, що Законом України "Про Державний бюджет України за 2016 рік" субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян не передбачено, суд апеляційної інстанції правомірно вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а відповідно до вимог Законів України.
З наведеним законодавством відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 Управління соціального захисту населення є розпорядником бюджетних коштів, та органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.
Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Відповідно до п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України не виправдовує бездіяльність замовника, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 встановлено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та від 22.03.2017, у справі № 905/2358/16, які є обов'язковими для суду відповідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин Управління праці та соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, тому твердження скаржника, з посиланням на відсутність у місцевому бюджеті виділених коштів не є підставою для звільнення його від обов'язку щодо оплати понесених позивачем витрат, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг для пільгових категорій громадян.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України повідомило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено у їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що відповідно до законів України мають право відповідні категорії громадян обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має понесені витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.
Як зазначено вище, рішенням № 23 від 03.12.2015 (том І, а. с. 148) Кременецької міської ради передано видатки передбачені на галузь "Соціальний захист та соціальне забезпечення населення" у першому півріччі 2016 року в бюджеті м. Кременець до Кременецького районного бюджету у 100% розмірі, передбаченому для міського бюджету на перше півріччя 2016 року, що підтверджується актом приймання-передачі справ та інших документів відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення від 20.05.2016.
З наявного в матеріалах справи розрахунку ПАТ "Укртелеком" вбачається, що заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати телекомунікаційних послуг у 2016 році абонентам м. Кременець та Кременецького району становить 72803,98 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. № 9693 від 19.04.2017). Проте Кременецькою міською радою передано видатки, передбаченні на вказану галузь у першому півріччі 2016 року до Кременецького районного бюджету у 100% розмірі, передбаченому для міського бюджету на перше півріччя 2016 року, тому в період з січня 2016 року по травень 2016 року включно заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати телекомунікаційних послуг у першому півріччі 2016 року абонентам м. Кременець становить 15893,11 грн.; заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати телекомунікаційних послуг у 2016 році абонентам Кременецького району становить 37026,39 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення 52919,50 грн. (15893,11 грн. + 37026,39 грн. = 52919,50 грн.), оскільки рішенням Кременецької міської ради передано видатки, передбачені на вказану галузь у першому півріччі 2016 року до Кременецького районного бюджету у 100% розмірі, передбаченому бюджету для міського на перше півріччя 2016 року. В решті суми 19884,48 грн. не підлягають підлягають, т.я. розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг міста Кременець на друге півріччя 2016 року було Управління соціального захисту населення Кременецької міської ради.
Щодо тверджень скаржника, що між сторонами не укладено договору на надання відповідних послуг та не підписано актів виконаних робіт, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін, тому твердження скаржника про відсутність між сторонами договору про відшкодування вартості послуг для окремих категорій громадян на 2016 рік, відповідно відсутність між сторонами господарських відносин, є безпідставними.
Відповідно до наведеного в сукупності суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в сумі 52919,50 грн. В решті заявлених позовних вимог позов не підлягає до задоволення, оскільки розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг міста Кременець на друге півріччя 2016 було Управління соціального захисту населення Кременецької міської ради.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;
3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;
4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;
5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;
6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 921/144/17-г/11 Господарського суду Тернопільської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.
Таким чином рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 921/144/17-г/11 Господарського суду Тернопільської області підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 921/144/17-г/11 Господарського суду Тернопільської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 921/144/17-г/11
Господарського суду Тернопільської області залишити без змін.
Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О.
Судді:Карабань В.Я.
Ковтонюк Л.В.