Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "14" грудня 2017 р. Справа № 906/988/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіну Т.М.
при секретарі Антоновій О.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов.№9216 від 26.10.2017;
від відповідача: ОСОБА_2 А - дов. №750 від 28.11.2017.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (м Львів)
до Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (смт.Романів, Житомирська обл.)
про стягнення 1994,04 грн.
У відповідності до ст. 74-1 ГПК України, участь представника позивача в судових засіданнях відбувалася в режимі відеоконференції.
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача нарахованих платежів за час затримки вагонів у розмірі 1994,04 грн.
Представник відповідача щодо позову заперечив, з викладених у відзиві на позов № 758 від 28.11.2017 мотивів. Надав усні пояснення по справі, зокрема наголосив, що позивачем не було дотримано загального порядку досудового врегулювання спору і про затримання вагонів для митного огляду відповідач дізнався лише через місяць.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням письмових пояснень № Дн-5-ДНЮ/449 від 29.11.2017. Зауважив, що спірні відносини не передбачають досудового врегулювання спору.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 5 та 6 травня 2017 року дочірнім підприємством «Романівський лісгосп АПК «Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (відповідач) відправлено зі ст. Чуднів-Волинський Південно-Західної залізниці до ст. Вашарошнамень Угорщина вагони за №№63548291, 60494614, 60438835 з вантажем "древесина топливная в виде бревен, поленьев", відправки №493544, 493163, 493197.
09.05.2017 о 23 год.40 хв. вагони за №№63548291, 60494614, 60438835 затримано Закарпатською митницею ДФС України на станції Батьово на підставі заявки Митного посту "Залізничний" № 053/17 (а.с. 16), про що складено акт загальної форми №10999 (а.с.13). Станцією Батьово надано телеграфне повідомлення №35 від 10.05.2017 на станцію відправлення для повідомлення про даний факт вантажовідправника (а.с. 17).
11.05.2017 після проведеного митного огляду (акт митного огляду №305040/17/0513МК) вагони випущено, про що складено акт загальної форми №183.
За час затримки даних вагонів на станціях позивачем проведено нарахування платежів та зборів у відповідності до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги (тарифного керівництва №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням відповідного коефіцієнта, на загальну суму 1994,04грн, у зв'язку з чим, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Житомирської області.
Відповідач, у направленому на адресу позивача листі від 26.06.2017 №343, відмовився здійснювати оплату нарахованих залізницею витрат (а.с.19), що стало підставою для звернення останньої до суду.
У відзиві на позовну заяву (а.с.43-45) відповідач заперечує проти позову, мотивуючи свою позицію невідповідністю складених документів про затримання вагонів вимогам законодавства та відсутністю вини ДП "Романівський лісгосп АПК". Вважає, що саме митниця зобов'язана відшкодувати понесені витрати.
Позивач вважає свої вимоги обґрунтованими, про що зазначив також у поясненнях по справі (а.с.58-59). Вказав, що відповідач помилково зсилається на п.8 Правил користування вагонами, оскільки перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів. Зауважив, що законом саме на відповідача покладено обов'язок оплати всіх операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від характеру виявлених порушень митних правил, в тому числі операцій щодо переміщення товару під час здійснення такого контролю. Наголосив, що відповідач не позбавлений права, після відшкодування залізниці витрат, звернутися до митниці щодо відшкодування понесеної внаслідок її протиправних дій шкоди. Оскільки спір не стосується дій митниці, позивач вважає, що зсилання на неправильність складання актів огляду (переогляду) не має відношення до справи, вказуючи при цьому на відповідність наведених документів вимогам, які до них ставляться.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі змістом ст.908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць).
При цьому ст. 10 ЦК України, ч. З ст. 1 МК України передбачено застосування правил відповідного міжнародного договору, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.
Зазначеними Правилами передбачено, зокрема, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.
Крім того, варто зауважити, що перевезення вантажів у міжнародному сполученні (яке має місце у спірних правовідносинах) здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), до якої Україна приєдналася 05.06.1992 (з відповідними змінами і доповненнями).
Згідно зі ст. З УМВС (з відповідними змінами і доповненнями), на умовах якого здійснювалося перевезення вантажу, його дія має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажу незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.
За умовами ст. 15 УМВС (з відповідними змінами і доповненнями), одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення вантажовідправник для кожної відправки повинен представити станції відправлення правильно заповнену і підписану накладну.
Згідно ст.16 УМВС (з відповідними змінами і доповненнями) відправник забезпечує правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від їх внесення в невідповідну графу накладної.
Відповідно до ст.28 УМВС (зі змінами і доповненнями) якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникло з причин, не залежних від перевізника, перевізника повинні бути оплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Також, за змістом ст.32 УМВС (з відповідними змінами і доповненнями) перевізникові мають бути відшкодовані усі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені вживаними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Зокрема, якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізникові мають бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством (§ 6 ст.28 УМВС (з відповідними змінами і доповненнями)).
При цьому, згідно п.5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Варто зазначити, що ст.31 УМВС (з відповідними змінами і доповненнями) передбачено, що провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.
Відповідно до ч.1 ст.4 Митного кодексу України, митним контролем є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.
Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою (ч.5 ст.338 Митного кодексу України).
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст.ст.325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 "Організація митного контролю" та 48 "Зони митного контролю" - відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст.218 Митного кодексу України включена у главу 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", яка має спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.
Отже, дії щодо здійснення Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст.218 Митного кодексу України.
Таким чином, викладеним вище спростовуються посилання відповідача, в якості заперечень проти позовних вимог, на зміст ч.5 ст.338 Митного кодексу України в частині зазначення, що "...такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення".
Окрім того, варто зауважити, що дії (рішення) Закарпатської митниці ДФС України щодо проведення в межах митного контролю огляду вагонів №№63548291, 60494614, 60438835 з вантажем "древесина топливная в виде бревен, поленьев", відправником якого є дочірнє підприємство "Романівський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, яке є підставою для затримки вказаних вагонів, останнім у порядку адміністративного судочинства не оскаржувалися, і такі докази в матеріалах справи відсутні. Тобто, станом на день звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача платежів за час затримки вагонів вказані рішення третьої особи є чинними.
Необхідно зазначити, що відповідач є вантажовласником, якому позивач надає послуги, передбачені Статутом залізниць України.
Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений нормами чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України у справі №908/356/14 від 11.12.2014.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу (ч.2 ст.129 Статуту залізниць України).
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (ч.4 ст.129 Статуту залізниць України).
За змістом п.3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил, в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи акта загальної форми, який є підставою для нарахування платежів за затримку вагонів №№63548291, 60494614, 60438835 з належним відповідачу вантажем, останній відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі даного акта та з врахуванням ставок Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги позивачем здійснено розрахунок стягуваної суми із застосуванням відповідного коефіцієнта (згідно Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26.04.2016)).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що платежі за час користування вагонами №№63548291, 60494614, 60438835 в розмірі 1872,04 грн нараховані позивачем вірно.
Водночас суд вважає безпідставними заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору, оскільки такий порядок для даних правовідносин не встановлено..
При цьому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 122,00грн плати за повідомлення власника вантажу суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
У матеріалах справи знаходяться копія надісланого позивачем телеграфного повідомлення №35 від 10.05.2017 на станцію відправлення вагонів №№63548291, 60494614, 60438835 з належним відповідачу вантажем (а.с. 17), зі змісту яких вбачається, що позивач просить станцію відправлення повідомити ДП "Романівський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради про затримку вказаних вагонів.
При цьому, варто зауважити, що відповідно до п.10 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (тарифне керівництво №1) за виконання залізницями послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, справляються збори згідно з табл.3, зокрема, за надання о д е р ж у в а ч а м і н ф о р м а ц і ї про вантажі, що прибули на їхню адресу на станції призначення (незалежно від кількості відправок), телеграфом - 53,00грн за повідомлення (а.с. 15).
Проте, як встановлено судом вище, телеграфні повідомлення про затримку вагонів №№63548291, 60494614, 60438835 з належним ДП "Романівський лісгосп" вантажем надіслані на станцію відправлення даного вантажу, а не відповідачу.
Таким чином, така послуга як повідомлення про затримку вагонів №493544, №493163, №493197 саме відповідачу не надавалася.
З огляду на викладене, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 122,00грн. слід відмовити.
Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.
Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Отже, позов підлягає задоволенню на суму 1872,04 грн нарахованих платежів за час затримки вагонів. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 122,00грн телеграфного збору суд відмовляє.
Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (13001, смт.Романів, Романівський р-н, Житомирська обл., вул. Путіліна, буд.9, ід. код 20412517) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ід. код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (79007, м.Львів, вул. Гоголя, 1, ід. код 40081195):
- 1872,04 грн платежів за час затримки вагонів;
- 1502,11 грн судових витрат.
3. У стягненні 122,00 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 15 грудня 2017
Віддрукувати:
1- у справу.