11 грудня 2017 року Справа № 922/1184/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого,
Могила С.К.,
Палія В.В.,
розглянувши матеріали касаційної
скаргиPrivate Join-Stock Limited Liability Company Agrosvit Limited, (Приватна акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед")
напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.17
у справігосподарського суду Харківської області №922/1184/17
за позовомPrivate Join-Stock Limited Liability Company Agrosvit Limited, (Приватна акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед")
до1.Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт", 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича "Слобода", 5.Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", 6.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт", 7.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л", яке діє в інтересах та за рахунок пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Бізнес ресурс-4"; 8.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л", яке діє в інтересах та за рахунок пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Бізнес ресурс-5"
провизнання недійсними договорів,
за участі представників сторін:
від відповідача-1 - Соловей Ю.А.
від відповідача-7 - Павловський Р.О.,
від інших осіб - не з'явилися,
26.05.2017 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено, визнано недійсними з моменту їх укладення договори поруки від 31.03.2015 року №5П-БР5, №1/2П-БР5, №6П-БР5, №6/1П-БР5, №7/2П-БР5, №7/ЗП-БР5, №8П-БР4 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л", яке діє в інтересах та за рахунок Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Бізнес ресурс-5".
18.07.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Хачатрян В.С., Гетьман Р.А., Россолов В.В.) зазначене рішення скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, обгрунтовуючи безпідставністю та недоведеністю його вимог.
У касаційній скарзі Private Join-Stock Limited Liability Company Agrosvit Limited, (Приватна акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед") посилалися на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконної постанови, яку просили скасувати, а рішення від 26.05.2017 залишити в силі.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсними семи договорів поруки від 31.03.2015, укладених між відповідачами ТОВ АПА "Агросвіт" та ТОВ "КУА "ДІКВ-Л", у зв'язку з підписанням їх, як зазначає позивач, з боку поручителя директором Левіним А.П. з перевищенням повноважень.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Правовий аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що істотними умовами договору поруки є: визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; обсяг відповідальності поручителя; відомості про сторони - кредитора і поручителя; відомості про боржника.
Підстави недійсності правочину встановлені ст.215 Цивільного кодексу України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Зі змісту позовної заяви убачається, що в якості підстави визнання договорів недійсними позивач зазначає про перевищення директором ТОВ АПА "Агросвіт" Левіним А.П. наданих йому повноважень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані договори не відповідають зазначеним вимогам Цивільного кодексу України, оскільки вони вчинені від імені юридичної особи її виконавчим органом за відсутності встановлених статутом повноважень, тобто поза межами цивільної дієздатності юридичної особи та без її волевиявлення у вигляді попередньої згоди загальних зборів учасників на укладення таких договорів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив із того, що оскільки оспорюваними договорами поруки від 31.03.2015 року №5П-БР5, №1/2П-БР5, №6П-БР5, №6/1П-БР5, №7/2П-БР5, №7/ЗП-БР5, №8П-БР4 узгоджено виконання зобов'язань третіх осіб і ціна кожного з них перевищує 500 000,00 грн., то виходячи з положень діючого законодавства та положень статуту товариства, директор ТОВ АПА "Агросвіт" Левін А.П. мав право укласти вказані договори виключно за попередньою згодою загальних зборів учасників цього товариства у вигляді відповідного рішення зборів. Утім як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутні відомості про обмеження директора Левіна А.П. на укладення угод (цивільно-правових) від імені товариства з третіми особами. Тобто, такі відомості до реєстру не вносилися. При цьому, судом другої інстанції визнано неналежним доказом у справі протокол загальних учасників ТОВ АПА "Агросвіт" від 31.03.2015, яким було визнано загальні збори за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 такими, що проведені з порушенням порядку проведення, скликання та скасовані, на підставі чого обгрунтовував свої висновки суд першої інстанції.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч.3 ст.92 ЦК України).
Положення ст.203 ЦК України підлягають застосуванню з урахуванням приписів ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якими встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Таким чином, хоча у спірному випадку обставини, що перешкоджали позивачу внести відповідні дані до ЄДРПОУ виникли і існували поза його волею, проте це є його господарським ризиком здійснення ним власної господарської діяльності, у той час як доказів причетності відповідача чи третьої особи до усунення з посади директора позивача, матеріали справи не містить.
Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Отже питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, отже лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо вона, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на непослідовність дій засновників позивача при укладанні оскаржуваних правочинів, які полягали у прийнятті взаємовиключних за змістом рішень на загальних зборах, так і делегуванні повноважень для представництва їх інтересів у судах, зокрема, щодо оскарження судових рішень, а потім відмови від скарг.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що укладений між сторонами у справі договір відповідає нормам діючого законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували відповідні висновки суду, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування ухваленої у цій справі постанови відсутні.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Private Join-Stock Limited Liability Company Agrosvit Limited, (Приватна акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Лімітед") залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі №922/1184/17 господарського суду Харківської області - без змін.
Головуючий суддя В.Я. Карабань
Суддя С.К. Могил
Суддя В.В. Палій