Справа: № 826/5869/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
12 грудня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_2 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що до інвалідів війни належать особи, які входили до складу відповідних формувань, в той же час, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має статус постраждалої у мирний час і не може бути віднесена до осіб, які належать до учасників війни, оскільки нею не надано документального підтвердження її особистого залучення та участі у складі формувань Цивільної оборони.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11 жовтня 2016 року (перереєстровано).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0638641, за наслідками повторного огляду 21 вересня 2016 року позивачу з 20 вересня 2016 року встановлено ІІ групу інвалідності з причиною інвалідності: захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За наслідком звернення ОСОБА_2 до відповідача із заявою від 02 лютого 2017 року щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, листом Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації від 16 лютого 2017 року №1-08/1146 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для надання їй статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, оскільки нею не надано жодного первинного документу, який би підтвердив участь ОСОБА_2 у складі формувань Цивільної оборони.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що приймати участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач міг лише у складі Цивільної оборони незалежно від того, чи наявний конкретний перелік осіб, у якому зазначено позивача та факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС досліджувався під час надання позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та встановлення ступеня втрати працездатності, а тому позивач відповідає вимогам, встановленим п.9 ч.2 ст.7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що дає право на отримання посвідчення інваліда війни, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать, серед іншого, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, якщо особа була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, така особа належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.
Згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача та довідки ДСП «Чорнобильській спецкомбінат» позивач з 06 березня 1986 року по 15 вересня 1987 року працювала в ОРС Чорнобильської АЕС у Великому торговому центрі на посаді комірника та була безпосередньо зайнята на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року №1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 05 червня 1986 року №665-195, постановами Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року №250, від 07 лютого 2000 року №223, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, з 26 квітня 1986 року по 29 квітня 1986 року.
Згідно з Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06 липня 1975 року №90, «в состав формирований зачисляются в обязательном порядке граждане СССР мужчины в возрасте от 16 до 60 лет и женщины от 16 до 55 лет… Невоенизированные формирования гражданской обороны, которые могут использоваться в мирное время для борьбы с массовыми лесными пожарами, ликвидации последствий стихийных бедствий, крупных аварий и катастроф, комплектуются личным составом путём привлечения в эти формирования в обязательном порядке рабочих, служащих и колхозников…».
Зазначений наказ був чинний на момент виконання позивачем роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому його норми підлягають застосуванню судом у спірних правовідносинах при вирішенні питання щодо залучення позивача до виконання роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.
В той же час, посилання апелянта на норми Закону України «Про Цивільну оборону України», який набрав чинності 06 березня 1993 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Цивільну оборону України» від 10 травня 1994 року №299 не заслуговують на увагу з огляду на конституційний принцип дії норми в часі.
Крім того, згідно інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 26 січня 2017 року №01.1-14/125-12 у відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи, та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. З урахуванням вищевикладеного, формування Цивільної оборони, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до інвалідів війни та має право на встановлення статусу інваліда війни.
У відповідності до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що «Посвідчення інваліда війни» і відповідний нагрудний знак видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
В п.10 вищенаведеного Положення визначено, що «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з огляду на роз'яснення, викладені в листах Міністерства праці та соціальної політики України від 11 травня 2005 року №05-285/26-14 та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 28 листопада 2005 року №02-10047/271 та від 14 серпня 2006 року №04-9492/281 судом не приймаються, оскільки у відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а надані позивачем документи свідчать про її залучення до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, надає ОСОБА_2 право на встановлення статусу інваліда війни.
Апелянт зазначає, що у відповідь на його інформаційний запит, ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» листом від 11 жовтня 2017 року №112-2676 повідомив, що в архіві підприємства дані про роботу позивача в структурі Цивільної оборони під час аварії на Чорнобильській АЕС відсутні.
Колегія суддів зазначає, що відсутність в архіві ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» даних про роботу позивача в складі формувань Цивільної оборони не спростовує висновків суду щодо наявності у ОСОБА_2 права на встановлення статусу інваліда війни. При цьому, ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» рекомендувало відповідачу для підтвердження участі ОСОБА_2 в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі невоєнізованих формувань цивільної оборони звернутись до Київської обласної державної адміністрації.
Зважаючи на те, що позивач належав до визначеного переліку громадян, які в обов'язковому порядку залучались до формувань, а розпорядчі документи з питань цивільної оборони підприємств, які б підтверджували направлення позивача на відповідні роботи саме у складі формувань Цивільної оборони, на ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» не збереглися, проте до таких формувань зараховувались усі громадяни СРСР на всіх об'єктах народного господарства в обов'язковому порядку, суд дійшов висновку про те, що позивач був направлений ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» на відповідні роботи з ліквідації наслідків ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони від вказаного підприємства.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, а також необхідності зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 14 грудня 2017 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук