12 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10689/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити дії,-
23.08.2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язку військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та скасувати п.6 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум згідно протоколу №78 від 21.07.2017р.;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язку військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язку військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та скасовано п.6 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум згідно протоколу №78 від 21 липня 2017р. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язку військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 на розгляд комісії Міністерства оборони України надано всі підтверджуючі документи, які свідчать про причини та обставини його поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що вони не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а були отримані позивачем при виконанні військового обов'язку з дотриманням військової присяги.
Відтак, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності рішення про відмову позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язку військової служби.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її ухваленою з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, Міністерство оборони України оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що обов'язковим документом для розгляду документів щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, відповідно до п.31 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року є копія документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтво), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, яка позивачем не була надана.
Отже, позивачу потрібно було надати документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Крім того, апелянт стверджує, що позивач був звільнений з військової служби ще в 25.10.1991 р., тобто до проголошення незалежності та створення самостійної держави України. Відповідно військову службу в Збройних Силах України він ніколи не проходив, військовослужбовцем Збройних Сил України чи інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України не був, і військову службу закінчив як військовослужбовець Збройних Сил колишнього Союзу PCP, а тому в силу ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» норми відповідного Закону на нього не поширюються.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 01 серпня 1972 року по 25 жовтня 1991 року проходив військову службу у Радянській армії СРСР та приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку з 24 вересня 1983 року по 11 жовтня 1985 року у Демократичній республіці Афганістан. Вказане підтверджується посвідченням учасника бойових дій (а.с.8), військовим квитком (а.с.13-14) та довідкою Володимир-Волинського ОРВК від 22 січня 2016 року №18/1 (а.с. 15).
Відповідно до довідки Волинської обласної медико-соціальної експертної комісії серія 12ААА №138158 від 05.05.2015 року ОСОБА_1 первинно та довічно визнано інвалідом III групи у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконання обов'язків військової служби (а.с. 16).
Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1332 від 10.04. 2015 року підтверджено, що його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 18).
27 червня 2017 року ОСОБА_1 , на підставі положень статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», вдруге через Володимир-Волинський об'єднаний районний військовий комісаріат подав заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язком військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (а.с.9). До заяви були додані: копія паспорту; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; копія військового квитка; витяг з послужного списку; довідка про проходження військової служби; копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи; копія витягу із протоколу ВЛК; копія виписного епікризу; копія довідки про травму з військової частини; довідка до акту огляду МСЕК; копії посвідчення учасника бойових дій та інваліда війни; копії довідок з Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації; копія рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року; копія рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 року.
Вказані документи через ІНФОРМАЦІЯ_1 були направлені для розгляду до Міністерства оборони України, що підтверджується супровідним листом від 29.06.2017 року № 2098 (а.с. 10).
З витягу протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 липня 2017 року №78 слідує, що розглянувши подані документи комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги майору в запасі ОСОБА_1 , документи якого надійшли відповідно до постанови Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 року, якого 27.06.1991 року звільнено з військової служби та 05.05.2015 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язком військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оскільки, заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (а.с.12).
Листом від 03.08.2017 року №2437 Володимир-Волинський об'єднаний районний військовий комісаріат повідомив позивача, що комісією Міноборони йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язано з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975 (а.с.11).
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно частини 1 пункту 6 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Отже, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд апеляційної інстанції дійшов исновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає у тому разі коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року справа № 21-446а14.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 16- Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Приписами частини шостої статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
У частині дев'ятій цієї ж статті встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
У пункті 2 Порядку № 975 визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499 (Офіційний вісник України, 2008 р., №39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. №284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Враховуючи той факт, що інвалідність позивачу встановлена у 2015 році, тобто вже після прийняття Порядку №975, розгляд питання про призначення одноразової допомоги повинен здійснюватися саме згідно Порядку №975.
Пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів.
Із матеріалів справи видно, що позивач до заяви, поданої 27.06.2017 року на розгляд комісії Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення подав повний пакет документів передбачений пунктом 11 Порядку №975.
З архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 01.12.2016 року № 6/3/0/519/1, яка була додана до заяви і розглядалась відповідачем видно, що травма (вогнестрільне сліпе кульове поранення м'яких тканин ребра) отримана ОСОБА_1 при виконанні військового обов'язку; причини та обставини поранення - поранення отримав 25.01.1984 року о 18:30 на території Демократичної республіки Афганістан під час військової операції (а.с.21). З виписного епікрізу також видно, що вогнестрільне сліпе кульове поранення м'яких тканин ребра капітан ОСОБА_1 отримав та території РДА при виконанні бойового завдання (а.с.19).
Згідно архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 01.12.2016 року №6/3/0/519/2, яка була додана до заяви і розглядалась відповідачем, причини та обставини поранення - поранення отримав 08.08.1985 року о 12:00 на території Демократичній республіці Афганістан при підриві БТР №321 (а.с.22).
З довідки №1581, виданої командиром військової частини пп НОМЕР_1 , у якій проходив військову службу позивач, видно, що капітан в/ч пп НОМЕР_1 ОСОБА_1 , виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, 08.09.1985 року отримав легку травму МВТ (закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку середньої тяжкості. ОСОБА_1 має право на одноразову допомогу і пільги (а.с.20).
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновкому суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 на розгляд комісії Міністерства оборони України надано всі підтверджуючі документи, які свідчать про причини та обставини його поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що вони не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а були отримані позивачем при виконанні військового обов'язку з дотриманням військової присяги.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в силу пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.
Така правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/800/40725/15 від 01.12.2015.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Так, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави-учасниці Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців,осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року» від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Зазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає, а тому оскільки позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року № 975, то обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Відповідно до ч.1ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язку військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити дії є підставними та правомірно задоволені судом перпшої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі №803/1078/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Р. Б. Хобор
Р. П. Сеник
Повний текст судового рішення виготовлено 12.12.2017 року.