07 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11102/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.
за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року у справі №305/667/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішення Кобилецько-Полянської селищної ради №163 від 06.07.2016 року,-
27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення 8-ї сесії VII скликання Кобилецько-Полянської селищної ради №163 від 06.07.2016 року про утворення під'їзної дороги з вулиці Павлюка до земельної ділянки громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що розташована на території селища ОСОБА_4 по вул. Карпатська №7, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_1, що розташована на території селища ОСОБА_4 по вул. Павлюка №71, по напрямку вказаного в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_2 І,В. та ОСОБА_3
Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішення Кобилецько-Полянської селищної ради №163 від 06.07.2016 року відмовлено.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 4 травня 2017 року скасовано.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.
Представники Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння, розташованого за адресою: смт. Кобилецька Поляна, вул.. Павлюка, 73 Рахівського району, Закарпатської області відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2011 року №2-1077/11.
Вказаний житловий будинок №73 з господарськими будівлями та спорудами знаходиться на земельній ділянці площею 0,1259 га.
Сусідніми землевласниками та домоволодільцями позивача являються треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи власниками в рівних частинах житлового будинку №7 разом з надвірними спорудами, господарськими будівлями та прибудовами, що розташовані по вул. Карпатська в смт. Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області, на земельній ділянці загальною площею 0,0837 га, що стверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданого 14 грудня 2011 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Рахівської районної ради Закарпатської області, та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ №028378, виданого виконавчим комітетом Кобилецькополянської селищної ради Рахівського району, Закарпатської області 08 листопада 2011 року, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, виданого Державним реєстратором 27 травня 2016 року.
Рішенням 8 сесії 7 скликання Кобилецькополянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 06 липня 2016 року №163 «Про утворення під'їзної дороги» вирішено утворити під'їзну дорогу з вулиці Павлюка до земельної ділянки громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка розташована на території смт. Кобилецька Поляна по вул. Карпатській, №7, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_1, в напрямку, вказаному в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин. Також відповідно до пунктів «а» - «г»статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції (нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу).
Відповідний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України № 10-пр/2010 від 1 квітня 2010 року у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, п. 1ч. 1 ст. 17 КАС України.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст. 310 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежити у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).
Згідно із приписами частин 1-2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ст. 120 ЗК України ( в редакції 2001 року), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст.ст. 125,126 цього ж Кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Судом першої інстанції встановлено право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, набуто позивачкою відповідно до рішення Рахівського районного суду закарпатської області від 21 грудня 2011 року №2-1077/11.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановив, що позивач, звертаючись до суду за захистом порушеного права, не надала суду жодних доказів, які б відповідно до положень статей 125-126 ЗК України підтверджували б/посвідчували б право власності, право користування чи право оренди спірною земельною ділянкою.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що житловий будинок позивача разом з господарськими будівлями та надвірними спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,1259 га. Згідно рішення 7 сесії 22 скликання Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 22 квітня 1997 року "Про приватизацію земельних ділянок громадян для обслуговування, будівництва індивідуальних житлових будинків та господарських споруд" громадянці ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування індивідуального житлового будинку № 73 по вул. Павлюка, площа якої становить 0,11 га.
Отже, з вищевикладеного суд апеляційної інстанції не вбачає порушення прав та законних інтересів позивачки, внаслідок утворення під'їзної дороги до житлового будинку громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Суд апеляційної інстанції взявши до уваги наведені аргументи та заперечення щодо даного позову, дійшов висновку про те, що за відсутності в позивачки правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, через яку відведена під'їзна дорога до дворогосподарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позов є неаргументованим та безпідставним, оскільки позивач не являється власником спірної земельної ділянки.
Відповідно до норм чинного законодавство України, органи місцевого самоврядування самостійно вирішують питання селищного значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на її території, оскільки Кобилецько-Полянська селищна рада є суб'єктом правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року у справі №305/667/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: В.Я. Макарик
Судді: О.О. Большакова
ОСОБА_5
Повний текст ухвали складений 12 грудня 2017 року.