12 грудня 2017 р.Справа № 642/3820/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 28.09.2017р. по справі № 642/3820/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності, дії та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 9 протоколу №72 від 07.07.2017 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку, затвердженому постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р. та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р.;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку, затвердженому постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;
- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.08.2017 р. позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.
Виходячи з приписів ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР, у тому числі в складі діючої армії в період з 24.10.1985 р. по 17.12.1987 р., де велись бойові дії (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 , копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 26).
Позивачу з 01.02.2015 р. встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, травмою, контузією і захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10 ААВ №702974 від 29.01.2017 р. (а.с. 8).
Згідно з висновком фахівця з питань судово - медичної експертизи №268-2012 від 29.12.2012 р., поранення, контузія та захворювання ОСОБА_1 пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 10-11).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2437 від 07.12.2012 р. щодо колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , поранення, травма, контузія та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 9).
Із матеріалів справи вбачається, що постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 11.11.2011 року по справі №642/6539/16-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 р., задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати висновок та документи розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначенім і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення. ( а.с.12-18).
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.03.2017 р. по справі №642/810/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 р., задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним п. 16 протоколу №3 від 13.01.2017р. комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у неприйнятті рішення Міністерством оборони України у місячний строк після надходження документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги... ", затвердженого постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 р.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають в надсиланні документів ОСОБА_1 на доопрацювання.
Зобов'язано ОСОБА_2 надіслати документи для призначення ОСОБА_1 відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року (додаток 13 Наказу №530) на адресу Міністерства Оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи надіслані ІНФОРМАЦІЯ_3 та вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;
Зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення. (а.с. 19-25).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.07.2017 р. №1872/ВСЗ ОСОБА_1 доведено до відома рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07.07.2017 р. №72, яким, за результатами розгляду поданих на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 09.03.2017 р. по справі №642/810/17 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 р. прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а тому призначення і виплата одноразової грошової допомоги в разі інвалідності особам, які проходили службу в Прикордонних військах має здійснюватись Державною прикордонною службою України. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на час первинного встановлення заявнику інвалідності, а також п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення, (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМ України від 28.05.2008 р. № 499, одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-х місячний термін. Також за поданими документами встановлено, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний строк з часу первинного встановлення інвалідності. Окрім цього, заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення (а.с. 7).
Вважаючи вище зазначені дії та рішення відповідачів протиправними, позивач для захисту своїх прав звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у Міністерства Оборони України обов'язку щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 45 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що “органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-ХІІ від 20.12.1991 р. ( далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Як визначено статтею 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Відповідно до статті 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХII (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
За змістом частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності другої групи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання статей 16-2 та 16-3 Закону № 2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975),за змістом пункту 3 якого днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Позивачу встановлено другу групу інвалідності (поранення та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії) 01.02.2015 року.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, в даному випадку, саме з моменту встановлення інвалідності - 01.02.2015 року, а не з моменту звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.10.2014 у справі № К/800/1679/14 та постанові Верховного суду України в від 10.03.2015 № 21-563а14.
Як вбачається з витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства Оборони України від 07.12.2012 року № 2437 року, встановлено причинний зв'язок між другою групою інвалідності і отриманими позивачем в 1986 році пораненнями голови, контузією головного мозку, захворюваннями, пов'язаними із виконанням обов'язків військової служби під час проходження строкової військової служби у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) у Демократичній Республіці Афганістан.
За таких умов, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача гарантованого Законом № 2011-ХІІ права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок захворювань, які пов'язані з пораненнями, одержаними ним при виконанні обов'язків строкової військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Доводи апелянта про те, що позивач проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього КДБ СРСР та є військовослужбовцем саме прикордонних військ, які не входять до структури Збройних Сил України, тому витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності, повинні здійснюватися Державною прикордонною службою України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Як визначено абзацом дев'ятим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Системним аналізом наведеної норми колегія суддів дійшла висновку, що законодавцем передбачено ототожнення дійсної військової служби у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних військах колишнього СРСР до військової служби саме в Збройних Силах України.
З матеріалів справи убачається, що позивача призвано на строкову військову службу та звільнено з цієї служби на підставі наказів Міністерства оборони колишнього СРСР і відповідно до законодавства, ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України, що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_1 .
Відповідачем, з урахуванням вимог частини 1 статті 71 КАС України, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, що Державна прикордонна служба України є правонаступником військових частин та підрозділів прикордонних військ КДБ СРСР, до складу якого входила військова частина НОМЕР_2 , в якій позивач проходив строкову військову службу.
Крім того, Порядком № 975 не передбачене право відповідача приймати рішення про наявність чи відсутність права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише передбачений його обов'язок щодо складання та подання розпоряднику бюджетних коштів висновку.
Верховний суд України в постанові від 18.11.2014 р. (справа № 21-446а14) висловив правову позицію, згідно з якою, виходячи з тлумачення статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 01.02.2015 року, тобто на день встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 18 листопада 2014 року та 21 квітня 2015 року (справи №№21-446а14, 21-135а15 відповідно).
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, закріплене у статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
З огляду на вищевикладене, в силу ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” і Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” від 25.12.2013 № 975, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IІ групи інвалідності, у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Крім того, засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії.
Позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тому має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
Що стосується зобов'язання Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.
Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом, зокрема, зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що оскільки постанова суду вимагає вчинення певних дій, рішення суду ухвалене не на користь суб'єктів владних повноважень - відповідачів у справі, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо встановлення відповідачам строку для подання звіту про виконання постанови.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 28.09.2017р. по справі № 642/3820/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є.